Як жити, коли чоловік на війні, і знаходити сили щодня

Війна змінила життя мільйонів українських жінок.

Для тих, чиї чоловіки зараз на фронті, кожен день може відчуватися як випробування: очікування, коли абонент буде на зв’язку; безсонні ночі з читанням новин з фронту; тривога від кожного дзвінка з незнайомого номера; виховання дітей і побутові справи, які відтепер потрібно робити за двох…

Партнерки військових часто відчувають, що їхній біль непомітний, адже вони не на передовій. Крім того, важко знаходити сили жити далі, працювати, радіти та при цьому не почуватися винними.

У цій статті я хочу дати підтримку та поділитися способами, які можуть допомогти вам залишатися у ресурсі, як психотерапевтка та як жінка, чий чоловік також служить.

З якими труднощами зіштовхується жінка, коли чоловік на війні

Коли партнер долучається до війська, життя ніби ділиться на «до» та «після». Це суміш емоцій та станів, які можуть накривати одночасно і забирати ресурс.

Серед них:

• Постійна тривога та страх за життя й здоров’я партнера. Вони виснажують, забирають сон і концентрацію.
• Самотність та ізоляція. Друзі чи знайомі можуть не розуміти масштабу переживань, якщо не мають такого досвіду.
• Подвійне навантаження. Побут, діти, робота — усе на плечах однієї людини.
• Провина за «нормальне життя». Коли ви їсте, гуляєте, смієтеся з дитиною, може виникати відчуття зради партнеру, який ризикує життям.
• Злість і роздратування. Іноді на чоловіка, іноді на обставини, іноді на інших людей, які, здається, «живуть безтурботно».

Ці почуття природні. Ви не слабкі й не «невдячні». Це наслідок ситуації, яку неможливо прожити безболісно.

Як жити далі та знаходити сили у повсякденності

Приймайте свої емоції

Нормально боятися, злитися, плакати й відчувати втому, коли ви чекаєте коханого з війни. Придушення почуттів виснажує ще більше.

Дозвольте собі мати день «без сил», дайте місце сльозам, записуйте свої емоції в щоденник. Це знижує внутрішню напругу.

Створюйте «острівці безпеки»

Війна забирає відчуття стабільності. Тому важливо створювати маленькі ритуали, які нагадують, що життя триває.

Це може бути вечірній чай, прогулянка в одному й тому самому парку, читання перед сном. Такі моменти стають опорою, навіть коли навколо хаос.

Бережіть тіло — воно теж ваш тил

Тривога виснажує не лише психіку, а й тіло. Спробуйте турбуватися про базові речі: сон, харчування, рух.

Навіть 15 хвилин прогулянки або розтяжки зранку — це спосіб повернути контроль і дати тілу сигнал: «Я піклуюсь про тебе».

Не соромтесь просити про допомогу

Жінки часто беруть на себе все: дітей, роботу, волонтерство, побут. Але ви не зобов’язані бути «сильною».

Просити про допомогу — це не слабкість, а турбота про себе. Чітко визначайте, що вам під силу, а де потрібно делегувати чи відмовитися.

Знаходьте сенс у малому

Можливо, зараз немає сил будувати великі плани. Але маленькі радості можуть стати вашим джерелом життя: усмішка дитини, телефонна розмова з чоловіком, запах улюбленої кави.

Дозволяйте собі помічати ці миті — вони підживлюють ресурс.

Спілкуйтеся з тими, хто розуміє

Інколи боляче чути фрази: «Тримайся», «Усе буде добре». Люди хочуть підтримати, але не завжди можуть.

Шукайте тих, хто знає ваш досвід: інші дружини військових, онлайн або офлайн групи підтримки, волонтерські спільноти. Там легше говорити без пояснень і не відчувати себе самотньо.

Як може допомогти психолог

У роботі з жінками, чиї партнери воюють, ми часто зосереджуємося на:

• Зниженні рівня тривоги через техніки дихання, тілесні вправи, методи саморегуляції.
• Пошуку способів підтримувати контакт із чоловіком так, щоб це було ресурсно для обох.
• Роботі з почуттям провини, яке заважає жити повноцінно.
• Допомозі у вираженні емоцій: злості, туги, розпачу.
• Відновленні відчуття «Я маю право жити й радіти навіть зараз».

Терапія не прибере війну з реальності, але може дати знання, як подолати стрес та знайти внутрішні опори, з якими легше переживати невизначеність.

Запрошую на консультації

Жити, коли чоловік на війні, — це неймовірно важкий досвід.

Ви маєте право на втому, сльози й пошук радості одночасно. Піклуючись про себе, ви піклуєтесь і про свого чоловіка, адже йому важливо знати, що вдома його чекають з любов’ю та вірою.

Як психотерапевтка я багато працюю з партнерками військових в особистій та груповій терапії. Зокрема, до мене звертаються з цим запитом ще й тому, що я на власному досвіді знаю, як це.

А також маю кваліфікацію та навчання з військової психології. Я допомагаю знаходити внутрішні ресурси, відновлювати сили, приймати свої почуття й вибудовувати життя навіть у таких умовах.

Якщо ви відчуваєте, що самотужки важко, — з теплом запрошую вас до себе на консультації.