Як подолати страх водіння

Я досі чітко пам’ятаю, коли у перші кілька тижнів після отримання водійського посвідчення розбила фару свого автомобіля: здаючи назад на стоянці, я не побачила величезний стовп.

Хоча ця історія трапилася зі мною приблизно 15 років тому, я досі пам’ятаю той тремор у тілі та першу думку, що більше ніколи не сяду за кермо.

Але треба було доїхати додому, а іншого водія у нас не було. Тож я змушена була опанувати свої емоції, сісти за кермо та їхати.

Чи було мені страшно тоді? О, так! Мені було неймовірно страшно. Усю дорогу я думала, що це моя остання поїздка як водія.

Відчуття страху водіння притаманне багатьом водіям-початківцям та навіть людям, які лише мріють про отримання водійського посвідчення.

Основні причини виникнення страху водіння

• Відсутність водійського досвіду або недостатня підготовка;
• Страх припуститися помилки;
• Гіпервідповідальність на дорозі;
• Пережитий негативний або травматичний досвід;
• Тривалі перерви;
• Тиск суспільних стереотипів.

Страх водіння може супроводжуватися тремтінням або занімінням ніг, рук або усього тіла, прискореним серцебиттям, коливаннями артеріального тиску, відчуттям задухи, підвищенням температури та багатьма іншими симптомами.

А також часто з’являється купа негативних думок у голові на кшталт «Я не зможу», «Я найгірший водій», «Зі мною обов’язково щось станеться на дорозі».

Що ж робити, щоб подолати страх водіння?

По-перше, діяти

Згадайте назву книги, яка зараз є дуже популярною «Йди туди, де страшно. І матимеш те, про що мрієш».

Мозок боїться невідомості. Але ми можемо поступово його навчити не боятися. Невеликими діями та кроками потрібно долати свій страх.

Що ви можете зробити?

Підготовка будь-якого водія починається з теорії. Тож для початку знайдіть автошколу та запишіться або ж починайте вчити правила дорожнього руху самостійно.

Через якийсь час починається водійська практика.

Я пам’ятаю кожне своє заняття з водіння. Як на початку багато разів могла «заглухнути» на перехресті або боялася перелаштуватися в іншу смугу. Або як німіли пальці на руках від того, як я міцно вчепилася за кермо…

Але після кожного заняття мене переповнювали неймовірні емоції, бо я була на крок ближче до своєї мрії — до свободи від громадського транспорту.

По-друге, дайте собі час, достатню кількість часу

У школах з підготовки водіїв є конкретна кількість годин, виділених на водіння.

У мене це було 10 занять. Але хочу сказати, що не кожній людині цього достатньо.

«Тож беріть додаткові уроки з водіння, якщо відчуваєте, що вам потрібно ще попрактикуватися. Це ні в якому разі не соромно! Це нормально, що ви хочете відточити краще свої навички», — Лисанска Аліна, психологиня.

По-третє, дозвольте собі НЕ бути ідеальним та супервправним водієм одразу

Дайте собі дозвіл припаркуватися неідеально або не з першого разу.

Я колись могла по кілька кіл накрутити біля своєї роботи, доки шукала місце для паркування. Або припаркуватися так, що з пасажирського сидіння неможливо було дверцята відчинити.

Просто заплануйте на дорогу трішки більше часу. Але з досвідом таких ситуацій стає все менше.

Я вам по секрету скажу, що такі курйози можуть статися навіть з досвідченими водіями. Тому не критикуйте себе, дайте собі ще одну спробу, ще один шанс. І у вас вийде набагато краще.

Запам’ятайте, що ціль кожного водія не ідеальність, а безпека.

Четвертим пунктом є систематична практика

Не можна подолати страх водіння, сідаючи за кермо автомобіля раз на місяць. У такому випадку для вас кожний раз буде, як перший.

Також варто розуміти, що інструктор не зможе їздити з вами усе життя. Проїдьте разом із ним ті маршрути, якими ви користуватиметеся найчастіше.

Він вам пояснить важливі моменти, знаки, розмітку. І ви станете менше боятися, тому що ця дорога вже буде вам знайома. Бо, як я вже вище писала, наш мозок боїться невідомості.

Катастрофізація

У водіїв-початківців часто можуть з’являтися негативні думки на кшталт: «Я ніколи не навчуся нормально керувати автомобілем», «Я поганий водій» тощо.

Також вони схильні до катастрофізації подій: «Зі мною обов’язково щось погане трапиться», «Машина зламається прямо на дорозі», «Я потраплю в ДТП».

Катастрофізація — це когнітивне викривлення, при якому мозок автоматично малює найгірший сценарій (ДТП, відмова гальм, агресія інших водіїв тощо).

Коли у вашій голові звучать негативні та катастрофічні думки, це ніби у вас у голові прокручується фільм за певним сценарієм.

Але чи усі фільми зняті на реальних подіях? Чи все у нас в житті відбувається, як у фільмах? Аж ніяк! Тому потрібно чітко зрозуміти, що ці думки не мають нічого спільного з вашою реальною ситуацією.

Коли ви за кермом, такі думки не лише виснажують, а й заважають концентруватися на дорозі.

Чи можна впоратися з негативними думками?

Звісно! Коли ви чуєте негативні думки у голові, це говорять ваші емоції. Тож потрібно ці емоції трішки приборкати та увімкнути логічне й аналітичне мислення.

Це ми можемо зробити, проговорюючи свої дії. Тобто ви, сідаючи у машину, вголос коментуєте усі свої дії.

Наприклад, я заводжу автомобіль, вмикаю кондиціонер, вмикаю правий поворот, дивлюся у дзеркало, перешкод немає, виїжджаю на дорогу. І так всю дорогу аж до того моменту, як ви припаркуєтесь поряд з кінцевою метою вашої поїздки.

І обов’язково похваліть себе за цю подорож: «Я молодець! Я доїхала!»

Це проговорювання активує раціональне мислення та «вимикає» наші емоції, які провокують негативні думки.

Моделювання ситуації та складання плану дій

Наприклад, ви маєте думку, що вас лякає: що ваш автомобіль зламається, «заглохне» посеред дороги. Тож моделюємо у себе в голові цю ситуацію.

Автомобіль стоїть посеред дороги, ви не можете його завести. Що робити далі?

Перш за все, за правилами дорожнього руху, потрібно увімкнути аварійку, виставити знак аварійної зупинки, відкотити авто на узбіччя, викликати службу технічної допомоги та/або евакуатор і дочекатися їх.

І таким чином у вас вже є складений план дій на цей випадок. Такий покроковий план можна скласти для кожної ситуації, яка вас лякає.

Запрошую на консультацію

Зі страхом водіння може зіткнутися кожна людина. Кожен досвідчений водій колись сідав за кермо вперше, відчував невпевненість у собі, брак практики та нервував, бачачи перед собою регулювальника.

Але якщо страх водіння або катастрофічні думки заважають вам втілити у життя свою мрію — сісти за кермо автомобіля — то не соромтеся звернутися за допомогою до спеціалістів.

З браком практичного досвіду допоможуть впоратися інструктори з водіння.

А якщо хочете впоратися з катастрофічними думками, страхом, тривожністю за кермом, то запрошую до себе на консультацію.

P.S. А що стосовно моєї історії з розбитою фарою? Як ви зрозуміли, то їздити за кермом після того випадку я не кинула. Але я стала уважнішою, коли здаю заднім ходом на стоянках.

І мені не важко зайвий раз подивитися по усіх дзеркалах, чи нічого мені не заважає виїхати.

Бо головне — це ваша безпека і безпека усіх учасників дорожнього руху.