Як пережити втрату коханого чоловіка

Ця стаття не тільки для жінок, які втратили партнера через смерть, розлучення, війну чи інші обставини, але й для чоловіків.

Разом ми подивимось на те, як наша психіка проживає горе, де знаходити підтримку, як шукати ресурси для відновлення.

Втрата партнера — це одна з найскладніших психоемоційних втрат. Ми втрачаємо того, кого любили, з ким будували плани, ділилися надіями та страхами.

Обставини (смерть, війна, хвороба, катастрофи й навіть розлучення) можуть бути різними, але біль завжди однаково гострий.

Переживання втрат відбувається практично однаково. Відрізняється лише тоді, коли був «підготовчий» етап (тривала хвороба, або коли чоловік зник безвісти).

У перші дні та місяці здається, що весь світ обвалився, і неможливо уявити собі життя далі. Виникають такі відчуття як страх, шок, розпач, безсилля, почуття провини.

Але наші психіка та тіло вміють відновлюватись, навіть коли ми нібито розбилися на шматочки й здається, що їх вже не зібрати.

Чому втрата коханого чоловіка є настільки болючим досвідом

Тема горювання глибока й об’ємна, і те, як людина буде проживати горе, залежить від багатьох факторів.

Тривалість стосунків чи шлюбу

Чим довше стосунки, тим довше і глибше горе. Наприклад, ви були у стосунках кілька місяців і у шлюбі кілька років. За цей час формується глибока прив’язаність.

Глибина близькості

Чим ближчими та теплішими були стосунки, тим сильніше горе.

Близькість задовольняє нашу важливу і базову потребу у коханні.

Отримати якомога більше любові, продовжити рід — це те, заради чого ми йдемо у відносини. Тому заради кохання нам важливо багато чого інвестувати в партнера: кохання, турботи, ресурсів, часу, іноді відмовляючи собі в чомусь.

Тоді у відносинах відбувається злиття, і це вже не дві людини, а одне ціле. А якщо у дитинстві батьки не могли дати достатньо кохання, турботи (бо батьки були емоційно холодні чи у них не було часу для дітей), то ці стосунки та партнер стають ще ціннішими, а значить і втрата стає ще нестерпнішою.

Соціальна спільність

Чим більше було спільного, тим болючіша втрата.

Соціальна спільність — важлива частина взаємовідносин, коли ми багато чого робимо разом.

Коли ми втрачаємо партнера, ми втрачаємо і цю величезну частину життя, яку складно заповнити, чимось замінити.

Стадії горювання, емоції та реакції, що можуть виникати після втрати

Наша психіка проживає горе в кілька етапів (усім відомі стадії горювання), які можуть по черзі змінювати одна одну, а можуть змішуватись і проживатись одночасно.

У різних джерелах стадії можуть по-різному називатися, описуватись у різній послідовності, але процес горювання один. Коротко про них.

1. Шок та заперечення: «Цього не може бути», «Це неправда, все ж так було добре», «Партнер повернеться і ми житимемо, як раніше». Це про неможливість змиритися з втратою.
2. Гнів (агресія, злість). Може бути спрямований як на себе, так й на партнера, який пішов/помер: «Як ти міг так вчинити?!» Звинувачення інших та себе.
3. Торг та переговори. Відбувається через безсилля щось змінити: «Я не встигла сказати, а от якби я тоді отак сказала/зробила, то цього, можливо, не сталося б». Виникає почуття провини, пов’язане з тим, що «не додивилася», «не встигла», «могла б, але не доробила» тощо.
4. Депресія та відсторонення. Період відчаю, глибоких душевних мук. Людина на цій стадії відчуває власну безпорадність. Багато хто відзначає втрату сенсу життя та подальшої перспективи, небажання спілкуватися з близькими. Вони стають некомунікабельними, зосередженими на внутрішніх переживаннях.
5. Прийняття та надія. Згодом втрата поступово приймається, знаходиться своє місце в обставинах, що змінилися, відбувається адаптація до нового статусу «Я без партнера». З’являються нові сенси у житті.

Всі стадії та етапи проживання горя супроводжуються погіршенням фізичного стану: безсоння, депресія, відсутність апетиту, мляве неслухняне тіло, важко дихати, підвищена дратівливість тощо.

Як пережити втрату коханого

Пережити втрату коханої людини — це дуже важкий і довгий шлях. І чим він буде довшим, тим глибше буде прожито втрату, і тим меншою буде ймовірність глибокої травматизації.

Наприклад, люди, які не дали собі права прожити горе втрати, зазвичай більше не мають близьких стосунків, стають холодними та відстороненими у стосунках з оточенням, втрачають сенс життя.

Важливо! Дозвольте собі сумувати стільки, скільки хочеться, попри вимоги та поради оточення.

Як себе підтримати:

• Не забороняйте собі відчуття. Сльози, роздратованість або агресивність, розпач, безсилля, провина — це не «погано», це частина зцілення. Якщо ваш стан схожий на депресію, дозвольте їй бути.
• Не поспішайте «забути». Дозвольте собі залишити все, що нагадує про близьку людину — фотографії, речі, запахи, місця. Вони можуть стати містком до світлої пам’яті. У вас ще буде час, щоб від чогось позбутися, але не зараз! Для горя потрібно багато часу.
• Розмовляйте з партнером, що пішов, і про нього з іншими: вголос, пошепки, листами у стіл, плачучи в плече друзів/родичів. Ви маєте на це право. Не давайте болю законсервуватися всередині та перетворитися на глибоку травму!
• Дозвольте собі той режим життя, який для вас є комфортним в період горювання. Візьміть відпустку або перепочинок у важливих справах. Якщо сьогодні не вистачає сил підвестися з ліжка — це не катастрофа.
• Відновлюйте життя через рутину та маленькі цілі: прості звички, сон, приготування їжі, прогулянки, спорт, заняття, що раніше приносили задоволення. Турбота про себе важлива для тіла та психіки!
• Знайдіть новий сенс життя. Життя не буде таким, як було, але все ж таки воно може бути наповненим, наприклад, через турботу про інших, творчу діяльність/захоплення, нові контакти/відносини.
• Оточіть себе тими людьми, хто зрозуміє, надасть вам підтримку, хто, можливо, пережив схожий досвід.

Як може допомогти психотерапія

Чим відрізняється допомога психолога/психотерапевта від допомоги близьких?

Родичі або друзі можуть відчувати розгубленість щодо складного переживання горя. Вони можуть пробувати навмання або зі свого досвіду застосовувати різні способи підтримки, але при цьому їм складно зрозуміти чи підходить це вам. Іноді близькі своєю підтримкою можуть ще більше посилювати страждання.

«Психотерапія допоможе знизити інтенсивність болю, особливо коли він дуже сильний, аж до безсоння, відсутності апетиту, фізичного дискомфорту, панічних атак або депресії.

Психотерапія не прибере біль, але точно знизить її об’єм. Проживання стадій горя будуть м’якішими та принесуть полегшення». — Нізовцева Ірина, психологиня

Психотерапевт організовує дуже чутливу до особливостей горя клієнта підтримку.

• Тілесна терапія допоможе підтримати тіло у проживанні різних складних, нестерпних почуттів, відновити ресурс тіла. З’явиться енергія жити. Усі почуття та депресія будуть прожиті так, щоб кожний день став живим, а не «мертвим», й не залишилося шрамів.
• Терапевтичні стратегії стають опорами у вибудовуванні містків між пустотою горя та наповненим життям.
• Спілкування з оточенням стане більш комфортним для вас через нові способи комунікації. А надалі це оточення буде наповнювати ваше життя близькістю та теплом.
• Терапія допоможе м’яко та дбайливо попрощатися з усім, що вас пов’язувало з близькою людиною.

Лише невелика кількість жінок, що стають вдовами, звертаються за професійною допомогою, хоча коли вони це роблять, професійна підтримка значно прискорює процеси горювання та адаптацію до нових реалій.

Підтримка у перші місяці втрати та можливість висловити свій біль зменшують ризик довгострокової глибокої депресії та погіршення здоров'я.

Запрошую на консультацію

Смерть або втрата — це не кінець, поки ми пам’ятаємо!

Горе не піде назавжди, але воно стане тихішим, спокійнішим. Одного разу ви впіймаєте себе на тому, що згадуєте близького не зі сльозами, а з посмішкою. І це не зрада.

Не варто боятися йти до психотерапевта і ділитися своїм горем, складними незрозумілими переживаннями, що розривають вас.

Приходьте, і ми разом проживемо ваше горе так, як важливо саме для вас.