Як пережити тяжкий розрив, коли здається, що життя зупинилось

Тісні стосунки з особливими людьми, яких ми обираємо в нашому житті, є основою того, що ми піклуємось про них найбільше, а їх втрата викликає нестерпний біль.

Незалежно від того, з якою кількістю людей ми маємо близькі стосунки, кожні з них є унікальними.

Тож втрата кожної людини, яку ми любимо, є унікальною і проживається нами по-різному. І немає різниці, яким саме чином було втрачено ці стосунки: зі смертю людини чи розривом стосунків із нею.

Психіка проживає це як горе. Але, попри унікальність кожної втрати, є і дещо споріднене.

Близькі стосунки та їхня цінність

Людина біологічно схильна шукати, формувати та підтримувати стосунки прихильності протягом усього життя та реагувати на їх втрату.

Метою прихильності є безпека. Тобто віра в те, що кохана людина є доступною, чутливою та чуйною.

Міцні стосунки, які задовольняють партнерів, значною мірою впливають на ставлення до себе, можливості для самореалізації та самоствердження, а також на стійкість до невизначеності, регулювання емоцій та уваги, співпереживання.

Близькі стосунки також мають вплив на біологічні процеси. Наприклад, якість сну, харчова поведінка, больова чутливість тощо.

Втрата близької людини має глибокий вплив на життя в цілому.

Втрата партнера — що відбувається з психікою?

Система прихильності людини тісно пов’язана з двома поведінковими системами: системою піклування та дослідницькою системою.

Система піклування

Система піклування проявляється необхідністю підтримувати та заспокоювати партнера.

Втрата коханої людини нібито свідчить про неефективне піклування: «Я не впорався/впоралася», звідси виникає почуття провини.

Дослідницька система

Дослідницька система — це бажання отримувати новий досвід, вчитися новому, досягати нових цілей.

Втрата коханої людини є загрозою втрати можливості відкривати нове. Людина, що втрачає партнера, концентрується на своїй втраті та досвіді, отриманому під час життя з партнером.

Тобто втрата стосунків з партнером є свідченням гострої небезпеки.

Незалежно від досвіду стосунків з партнером, у початковий період після втрати стосунків більшість людей коливається між ідеєю і поведінкою, що повернути або возз’єднатися з втраченим партнером можливо (саме в цей період з’являються ідеї звернутися до ворожок, «домовитися» із Всесвітом), та ідеєю і поведінкою, що втрата остаточна.

Модель 6R Терези Рандо

Всім знайома періодизація процесу втрати Елізабет Кюблер-Росс: заперечення, гнів, компроміс (торг), депресія та прийняття, тому я не буду зупинятися на ній, а розгляну іншу концепцію.

Тереза Рандо запропонувала такий підхід до процесу горювання, що отримав назву 6R.

Вона виділяє 3 фази:

• Уникнення
• Конфронтація
• Акомодація

В кожній із фаз людина проходить через певні R-процеси.

1. Recognize — визнання (усвідомлення) втрати: прийняття саме факту втрати, а також причин, з яких це сталося.
2. React — реагування на розлуку: сильні болючі емоційні реакції з оплакуванням і вторинних втрат, пов’язаних з втратою близької людини, наприклад сексуальної близькості чи фінансової стабільності.
3. Recollect-re-experience — згадування та перепроживання: реалістична оцінка втрачених стосунків, без ідеалізації партнера.
4. Relinquish — відмова від минулої прив’язаності: формування нової прив’язаності.
5. Readjust — переосмислення власної ідентичності так, щоб вона відповідала новим реаліям.
6. Reinvest — формування нових життєвих цінностей та цілей, залучення у нові стосунки. Тобто створення простору для нових речей, зберігаючи простір для нового та іншого типу стосунків з минулим партнером.

Модель подвійного процесу

Декілька слів про модель подвійних процесів з проживанням втрати, яка інтегрує теорію когнітивного стресу та традиційні теорії горя.

Головна ідея полягає в тому, що горювання не є лінійним процесом — це коливання між двома станами: станом орієнтації на втрату та станом на відновлення.

У деякі моменти під впливом зовнішніх подій, наприклад, бесіди зі спільним знайомим чи почутої особливої пісні, чи внутрішніх — спогадів або образів зі снів, людина знову і знову проживає свою втрату, шукає її сенс, аналізує все, що з цим пов’язано.

На противагу цьому станові є моменти подолання переживань, які виникають внаслідок тривоги, пов’язаної з втратою стосунків: зміни фінансові, побутові, зміна ролі та статусу (замість дружини — розлучена)…

Тобто людина ніби коливається між моментами, де вона добре адаптується до життя без партнера, а де — ні.

І тоді важливо бути гнучкою у різних ситуаціях і обов’язково бути у тісному контакті із самою собою («сьогодні мені зовсім важко впоратися з…, але вчора я доволі добре справлялася сама, коли…»).

Тож, як ви вже це бачите, проживання втрати стосунків — це процес, який потребує часу. Часу для усвідомлення того, що сталося, і адаптації до нових умов.

Як психолог може допомогти пройти цей шлях

Як було зазначено вище, основною втратою при розриві стосунків є втрата відчуття безпеки.

«Якщо терапевтичні стосунки будуть побудовані так, що терапевт буде демонструвати присутність, послідовність, надійність та емоційну доступність, вони (стосунки) можуть стати саме тим місцем, де клієнт зможе досліджувати свої почуття, болісні або приємні спогади, свої стратегії та поведінку.

Насправді не існує будь-якої чарівної техніки, яка дозволила б вже наступного дня після втрати не відчувати болю. Процес горювання/проживання неможливо скоротити, але можна зробити легшим», — Купрій Світлана, психологиня.

Перше, з чого починається робота з психологом, — це нормалізація того стану, в якому перебуває людина.

Так, це боляче, і доволі часто цей душевний біль супроводжується різними тілесними (напруга різних груп м’язів, роздратованість, деперсоналізація…), емоційними симптомами (надмірна сльозливість, агресія, апатія, тривожність…) та когнітивними викривленнями (доволі реалістичні сни, нав’язливі думки, відчуття присутності втраченої людини вдома тощо).

Далі в роботі з психологом людина отримує можливість говорити про свою втрату та переживання. Клієнт може озвучувати частину того хаосу емоцій, при цьому психолог допомагає розрізняти та називати ці почуття.

Коли це розрив сталих стосунків — це неминуча зміна способу життя. Тож ще одне завдання психолога — допомога в тому, щоб навчити жити в новій реальності. Оцінка оточення, звичок та цілей.

Проживання розриву — це великий стрес.

Тому ще одне із завдань психолога — разом з клієнтом провести ніби «ревізію» наявних ресурсів клієнта та віднайти нові способи справлятися з новими обставинами.

І, оскільки кожна людина — унікальна у своїх почуттях. Завдання психолога — бути поруч і рухатися в темпі клієнта, не пришвидшуючи його.

Пам’ятати та нагадувати про техніку «маленьких кроків»: будь-яку відстань можна подолати, рухаючись маленькими кроками.

Запрошую на консультацію

Коли я працюю з моїми клієнтами з будь-якими втратами, наприклад, втратою стосунків, головна ідея, якою я керуюся, — що стан не є чимось вічним.

Що життя і стани, в яких перебуває людина, рухливі, подібні до річки, де змінюється все: береги, оточення, рух води та дно.

Тому важливо бути уважним до себе, свого стану та того, що відбувається зовні, і гнучко реагувати на це.

Саме в напрямку розвитку гнучкості та контакту із собою я працюю з моїми клієнтами.