Як пережити смерть матері

У терапевтичній практиці часто доводиться супроводжувати людей, які переживають втрату близьких. Та деякі історії залишаються назавжди, бо нагадують, що жодне життя не має запасного часу, і що «потім» ніколи не настає.

Одна жінка принесла до кабінету саме таку історію.

Вона почала словами: «Я думала, що буду готова. Мати хворіла давно, і я не раз уявляла цей момент. Здавалося, що я вже прожила його в голові сотні разів. Але коли він настав, я зрозуміла: ніщо не може нас підготувати до нього. Я стояла поруч і усвідомлювала, що усе, що могло бути сказане, я вже ніколи не скажу».

Ця порожнеча, у якій час здається зупиненим, — звичний досвід для тих, хто щойно втратив близьку людину. У такі миті свідомість намагається встигнути за тим, що вже сталося, але не може.

Як проявляється горе після втрати мами

Стадії проживання горя та досвід дорослої людини, яка втратила свою мати, був типовим для втрати значущої фігури: глибокий, болючий, багатошаровий.

Мати для неї була не лише близькою людиною, а частиною власної опори, тією, через кого світ здавався стабільним. Коли вона пішла, зрушилася сама основа звичного порядку.

Перші дні

Перші дні після смерті вона описувала як стан розмитості. Усе відбувалося, але ніби не з нею: розмови з родичами, організація похорону, формальні кроки. Вона діяла автоматично, ніби дивилася на себе ззовні.

Цей стан заціпеніння — природний захисний механізм психіки, який допомагає витримати перші години й дні після втрати, коли біль ще не може бути усвідомлений повністю.

Перші сильні емоції

Коли шок минає, можуть з’явитися сильні емоції: образа, роздратування, навіть заздрість.

Моя клієнтка казала: «Я дивилася на людей і думала, що вони продовжують жити, і що вони не зможуть мене зрозуміти, тому що в них є матері, а моя вже пішла. І світ навіть не зупинився».

Це також звична реакція: протест проти реальності, яка не змінилася, хоча для людини все втратило сенс.

Потім почали з’являтися спогади й роздуми, що супроводжувалися почуттям провини: «Я могла сказати більше… Якби я знала, що це останній раз, я б обійняла її на довше, я би з нею була частіше, а не на роботі чи з подругами».

Так працює психіка, яка прагне зробити для нас трохи передбачуваності. Але минуле не піддається корекції, і в якийсь момент людина зустрічається з головним — із безсиллям.

Саме з цього і починається справжнє горе: коли контроль остаточно втрачає сенс, і замість дії залишається тільки проживання своїх власних відчуттів.

Про завершення процесу горя за мамою

Згодом біль починає проявлятися інакше, а саме через втому, потребу в тиші, втрату інтересу до того, що раніше мало значення.

Людина може перестати зустрічатися з друзями, швидко повертається до роботи, бо вона дає відчуття опори й допомагає «триматися».

Увечері все ж приходить відчуття порожнечі. Моя клієнтка лягала у ліжко матері, ніби шукаючи її тепло, і плакала.

Світ здається чужим, але поступово біль починає змінювати форму з гострого на тихий, глибокий, більш усвідомлений.

Пройшло кілька місяців та вона сказала: «Я мушу навчитися жити у світі, де її немає. Я не хочу забути, але хочу навчитися жити з її відсутністю».

У цей період людина зазвичай починає помічати, що може робити звичні речі: працювати, зустрічатися з друзями, сміятися. Біль не зникає, але стає фоном, з яким можна жити.

Це і є завершення процесу горя — не забуття, а інтеграція у спогади, стосунки з собою та іншими.

Як рухатися в моменти втрати матері?

• Дайте собі час. Не намагайтеся «взяти себе в руки». Горе не має термінів і графіка. Якщо хочеться мовчати — мовчіть, якщо плакати — плачте.
• Визнайте втрату. Говоріть уголос: «Вона померла», «її більше немає». Це боляче, але саме так реальність стає відчутною. Можна переглянути фото, торкнутися речей, зробити власний ритуал прощання.
• Дозвольте собі будь-які почуття. Горе — це не лише смуток. Це може бути злість, розгубленість, провина або навіть полегшення. Усе це нормальні реакції. Не потрібно «думати позитивно». Важливо просто визнати: «Я це відчуваю».
• Поверніться до простих дій. Сон, їжа, прогулянки, робота — це не формальність. Ритм і звичні дії допомагають витримати напругу.
• Не ховайтеся у відчай чи самотність. Друзі, психотерапевт чи наставник у храмі, наприклад, не знімають біль, але допомагають його витримати.

Від команди qui.help. Запрошуємо на консультації

Втрата матері — це досвід, який дійсно дуже важко пережити та усвідомити.

Робота з психологом може допомогти прожити горе, прийняти втрату та знайти способи жити далі. Ви можете отримати безпечний простір для розмови, підтримку, рішення як прожити складні емоції та інструменти для відновлення внутрішньої опори.

Якщо ви відчуваєте порожнечу, провину або безсилля, запрошуємо на консультацію. Ви можете записатись до автора цієї статті або до інших спеціалістів нашої спільноти, щоб зробити перший крок до прийняття втрати та здобуття спокою.