Як не боятися психолога і таки наважитися на зміни у житті

Ідея піти до психолога часто з’являється задовго до реального запису на сесію.

Людина може місяцями або навіть роками думати про це, читати статті, слухати подкасти, спостерігати в інстаграмі за сторінками психологів, розуміти, що їй потрібна підтримка, але так і не наважуватися написати повідомлення або записатися на першу зустріч.

Це виглядає як прокрастинація, але насправді дуже часто за цим стоїть не лінь, а страх.

І що цікаво: люди бояться не психолога як людини. Вони бояться змін, правди про себе, складних рішень, почуттів і того, що життя може почати змінюватися.

У цій статті поговоримо про те, як зробити перший крок до психолога, навіть якщо є страх, сумніви та внутрішній опір.

Як не боятися психолога?

Повністю не боятися — майже неможливо, але можна зробити так, щоб страх не керував вашими рішеннями.

1. Зрозумійте, що страх — це нормальна реакція на зміни

Психіка людини влаштована так, що вона більше любить знайоме, ніж хороше.

Навіть якщо знайоме болить, воно зрозуміле. А зміни — це невідомість.

Тому коли ви думаєте піти до психолога, психіка може почати:

• відкладати,
• сумніватися,
• знецінювати проблему,
• говорити «сам справлюся»,
• переконувати, що зараз не час.

2. Не думайте відразу про довгу терапію

Багатьох лякає думка, що якщо вони підуть до психолога, то це на роки, це дорого, це складно і доведеться сильно змінювати життя.

Але терапія починається не з років. Вона починається з однієї розмови.

Можна не вирішувати одразу нічого глобального.

Можна просто записатися на одну зустріч і подивитися:

• як вам із цією людиною,
• як ви себе почуваєте,
• чи хочете говорити далі.

Одна зустріч — це не контракт на все життя.

3. Дозвольте собі не знати, що говорити

Дуже багато людей не йдуть до психолога, тому що думають:

• Я не знаю як сформулювати проблему.
• У мене немає конкретного запиту.
• Я не знаю з чого почати.

«До речі, один з моїх найулюбленіших запитів — “Я не знаю що зі мною, я не знаю що я хочу”.

Люблю разом будувати сенси з нуля і знаходити себе з нуля. Це така свобода і таке велике поле для творчості», — Панченко Тетяна, психологиня.

4. Пам’ятайте, що психолог — не суддя і не вчитель

Люди часто уявляють психолога як людину, яка буде:

• оцінювати,
• казати, що правильно,
• казати, що неправильно,
• вчити жити,
• ставити діагнози,
• копатися в дитинстві.

У реальності робота психолога більше схожа на спільне дослідження життя, ніж на оцінювання або навчання.

Ви не приходите на іспит. Ви приходите говорити про своє життя.

5. Спробуйте подумати не «чого я боюся», а «що я можу отримати»

Страх завжди дивиться в сторону ризику, але важливо іноді подивитися в сторону можливостей.

Наприклад, терапія може дати:

• більше розуміння себе,
• спокійніші стосунки,
• вміння говорити «ні»,
• більше впевненості,
• менше тривоги,
• більше опори на себе,
• відчуття, що ви не самі.

Іноді питання звучить не так «Чи страшно йти до психолога?», а так: «Чи я готовий ще кілька років жити так, як зараз?»

Правда навіть зараз щось змінилось в тілі від цього запитання?)

6. Почніть не з психолога, а з маленьких кроків

Якщо ну дуже страшно, то можна не починати одразу з терапії.

Можна:

• читати книги з психології,
• вести щоденник,
• слухати подкасти,
• говорити чесніше з близькими,
• пробувати помічати свої почуття,
• написати психологу і просто задати питання,
• домовитися про одну консультацію.

Будь-який рух у сторону себе вже є зміною.

Як кажуть, можна для початку просто лягти у напрямку своєї потреби.

7. І важлива смішна, але правдива річ: психолог теж іноді хвилюється

Це рідко хто говорить, але це правда.

Особливо коли новий клієнт, перша зустріч, незнайома історія, незнайома людина.

Психолог теж людина. Він теж може думати перед першою зустріччю:

• «Чи зможу я бути корисним цій людині?»
• «Чи буде їй зі мною безпечно?»
• «Чи зможемо ми побудувати контакт?»

Тобто на першу зустріч часто приходять дві людини, які трохи хвилюються. І це робить цю зустріч не страшною, а живою і людяною.

Чи можу я сказати психологу про свій страх?

Не просто можете — це дуже хороша тема для першої розмови.

Можна прямо сказати:

• Я боюся йти до психолога.
• Я не впевнений, що мені це потрібно.
• Я боюся, що ви будете мене оцінювати.
• Я боюся, що доведеться щось змінювати.
• Я боюся говорити про особисте.
• Я взагалі не розумію, як це працює.

Часто саме з розмови про страх і починається терапія. Майже всі люди, які колись прийшли до психолога, спочатку боялися.

Боялися, сумнівалися, відкладали, передумували, переживали, не знали, що говорити, але дуже багато з них потім говорять одну і ту ж фразу: «Я шкодую тільки про те, що не прийшов раніше».

Тому що психотерапія — це не тільки про проблеми.

Це про якість життя, про стосунки, про внутрішню опору, про розуміння себе, про свободу бути собою, а не тільки тим, ким звикли.

Запрошую на консультацію

У своїй роботі я працюю з людьми, які відчувають тривогу, заплутаність, складності у стосунках, втому, кризу, проблеми з самооцінкою або просто відчуття, що живуть не своє життя.

Також часто працюю з людьми, яким страшно починати терапію або складно довіряти.

Я маю психологічну та психотерапевтичну освіту, додаткові спеціалізації, працюю під супервізією і постійно навчаюся, і найголовніше — свою довгострокову терапію, в якій я теж колись була починаючим клієнтом, який боявся =)

Працюю в довгостроковому підході, тому що вірю, що глибокі зміни потребують часу, безпеки та стабільного контакту.

І якщо у вас зараз є думка звернутися до психолога, але поруч із нею є страх — це не знак зупинитися.

Іноді це знак, що ви стоїте дуже близько до важливих змін у своєму житті.

Запрошую.