Депресія через стосунки: чому виникає, як її впізнати і що робити

Іноді стосунки, які мали б давати тепло й підтримку, стають джерелом виснаження.

Коли партнери живуть у постійній напрузі, критиці чи емоційному дистанціюванні, психіка починає реагувати. Найчастіше ця реакція проявляється депресивними симптомами.

Як проявляється депресія, спровокована стосунками?

Не завжди йде мова про токсичність у класичному значенні. І часто депресію запускає не один великий конфлікт.

Такий стан рідко виникає раптово, він формується поступово, коли людина довгий час перебуває у стосунках, що не дають опори.

І тут важливо зрозуміти, що ми стикаємось не завжди з депресією, а з низкою проблемних ситуацій. Бо інколи слово «депресія» — це парасолька, під якою ховається зовсім інша внутрішня історія кожного партнера.

Три клієнти — три різні реальності

Клієнт А., 40 років. Скарги на депресію у стосунках. Насправді це був процес глибокого горювання після втрати близької людини. Потрібна була робота з втратами, прийняттям та трансформацією зв’язку.

Клієнт Б., 32 років. «Відчуття пригніченості та втрата сенсів». А в основі — дитяча травма досягнення, коли цінували лише результат, а не дитину. Потрібна була робота з самоцінністю, переписуванням внутрішніх настанов та тілесним досвідом.

Клієнт В., 35 років. «Не відчуваю своєї значущості». Насправді був депресивний характерологічний патерн, сформований роками. Потрібна була системна глибинна терапія.

Три однакові запити — три різні терапевтичні маршрути.

Отже, депресія рідко з’являється «на порожньому місці». Часто їй передує сильний або затяжний стрес.

Це може бути: втрата важливої людини, відхід або зрада партнера, тривалі конфлікти, ситуації невизначеності, різкі зміни в житті, події, які руйнують відчуття безпеки.

У стосунках депресію часто запускає саме хронічний емоційний стрес:

• часті сварки,
• відчуття самотності поруч із партнером,
• знецінення,
• відсутність підтримки або раптові зміни у поведінці коханої людини.

У таких моментах психіка мобілізує всі сили, щоб виправити ситуацію: налагодити діалог, змінити власну поведінку, адаптуватися до потреб партнера, врятувати стосунки.

Але якщо, попри зусилля, ситуація не змінюється, внутрішній ресурс починає вичерпуватися.

Енергія, яка могла б бути спрямована на конструктивні зміни або прийняття реальності перетворюється на почуття провини, самозвинувачення і внутрішні нападки: «Це я недостатня», «Я щось роблю неправильно», «Стосунки руйнуються через мене».

Такий внутрішній тиск є ґрунтом для розвитку депресивного стану.

Найхарактерніші причини депресивного прояву в стосунках

1. Хронічна критика та знецінення, емоційна байдужість. Партнер переважно помічає помилки, а не зусилля. Людина починає відчувати себе невдахою. Коли партнер не підтримує, а навпаки підсилює внутрішні сумніви та тривоги, інший партнер починає втрачати внутрішню опору.
2. Емоційна недоступність, конфлікти та виснажливі емоційні «гойдалки». Коли поруч є хтось фізично, але не емоційно, формується глибокий дефіцит близькості. Немає тілесного контакту, обіймів, дотиків. Психіка виснажується, виникає апатія, відстороненість, байдужість.
3. Контроль, ревнощі, тотальна відповідальність або маніпулятивні стосунки. Партнер керує рішеннями іншого, обмежує свободу, перекладає провину. Людина живе ніби «не своїм життям», втрачає себе, власні кордони.
4. Нерівний розподіл емоційної роботи. Один вкладається, терпить, витягує стосунки на собі, інший лише бере. Це виснажує й руйнує самооцінку.
5. Партнер із власною травмою або розладом, який не визнає проблему. Нерозділений тягар минулої травми повільно знищує ресурс іншого.

У таких стосунках конфлікти виникають дуже часто.

Людина може прагнути незалежності й водночас близькості, уваги, тепла партнера. Може гніватися на кохану людину й паралельно відчувати сором за свій гнів. Бажати свободи і водночас боятися самотності.

Ця внутрішня боротьба виснажує, з’являється відчуття спустошеності, знижується інтерес до життя.

Це важливий сигнал, якщо в партнерських стосунках виникли неприємні зміни, а саме:

• Поза стосунками вам легше: на роботі чи з друзями більше енергії, ніж удома.
• Самооцінка погіршилась, раніше була стабільною.
• З’явився страх реакції партнера: ви обережні в словах, щоб не провокувати конфлікт.
• Ваше життя «звузилось»: менше бажання спілкуватися, творити, бути активним.

На що звернути увагу, якщо ви помітили перші симптоми депресії

1. Не ігноруйте стан. Депресія — не слабкість і не перевтома, а конкретний психологічний стан.
2. Зверніться про допомогу. Консультація психолога допоможе розібратися у причинах. Якщо симптоми тривалі та інтенсивні, варто звернутися також до психіатра
3. Подбайте про базовий ресурс: сон, харчування, свіже повітря, рух, те що допомагає стабілізувати нервову систему.
4. Проаналізуйте якість стосунків. Що вам дають ці стосунки? Що забирають? Чи є готовність у партнера працювати над ними?
5. Допустіть думку, що вихід — теж вибір. Іноді для відновлення психіки необхідно вийти зі стосунків, які руйнують.

Щоб вийти з депресивного стану, конфлікт має вийти на інший рівень

Людині важливо почати бачити не лише власний біль, а й біль, потреби та межі партнера. Коли ми перестаємо крутитися в колі власних думок, тоді всередині з’являється простір.

Немає сенсу витрачати роки на внутрішній самоосуд та докази партнеру.

Дехто навіть іде до терапевта чи лікаря з очікуванням: «Скажіть, хто Я? Поясніть мені. Дайте легальне виправдання моїх сумнівів!»

Отже постійне «пояснення» може перетворити конфлікти на застиглий, хронічний стан.

У певному сенсі депресія — це спосіб уникнути вибору, але насправді розвиток депресії у стосунках починається там, де з’являється вибір.

Свобода вибору полягає у тому, щоб діяти, вносити добро у взаємини, допомагати іншому проявляти себе у світі.

Інколи депресія — це просто енергія, яка застрягла, перетворилася на низькоінтенсивну напругу.

Її потрібно випустити: через рух, через дію, через емоційне вираження, через чесну розмову, через турботу про іншого, крім себе.

Важлива також реакція оточення

Коли людина говорить, що вона в депресії, і оточення одразу починає опікуватися, надмірно підтримувати або «нести» за неї відповідальність, тоді іноді такий депресивний стан несвідомо закріплюється.

Наче, якщо зцілитися, то втратиш турботу.

Головне — не боротися з енергією, яку людина відчуває як крихку чи непотрібну, а знайти спосіб її застосувати. Іноді проста робота або маленькі добрі справи стають поштовхом до змін, в яких людина повертає собі себе.

Яким же має бути перший крок до виходу з депресивного стану у стосунках?

Перший крок — це завжди внутрішнє рішення. Потрібне вольове зусилля! Потрібно зібрати сили та звернутися до психолога, психотерапевта чи психіатра.

Зазвичай на це ще ресурсу вистачає, але далі необхідні — більш складне — зусилля:

• регулярно і послідовно працювати над собою,
• виконувати рекомендації спеціаліста,
• практикувати навички самодопомоги,
• поступово змінювати свої звички та способи реагування.

Без цієї роботи, без кроків, які здаються простими чи непомітними, руху вперед не буде. Саме регулярність створює зміни.

Є чудова фраза: «Неможливо щось змінити, нічого не змінюючи, але ми вперто намагаємося».

У контексті депресії у стосунках це звучить влучно. Бо інколи ми хочемо покращення, але поводимося так само, як і раніше, живимо тими же стратегіями, лишаємося там, де болить.

Важливо дозволити собі маленькі кроки до щастя! Навіть якщо спочатку доводиться змушувати себе робити щось корисне: говорити про почуття, встановлювати межі, разом проводити час, турбуватися про себе…

Як ставитися до антидепресантів?

Ліки не є «погані» чи «хороші» — це інструмент, який варто застосовувати під наглядом фахівця й лише тоді, коли вони справді потрібні.

Так само і психотерапія: вона підтримує, але не підміняє реальне життя.

Важливо не «ховатися» у вічну терапію, а поступово повертатися у світ, будувати новий досвід, нові стосункові навички, нову опору.

Запрошую на консультацію

«Як жити, щоб не скотитися в стосункову депресію? Нагадувати собі про життя поза болем. Не шукати в собі, “що не так”.

Стосунки не повинні вас робити меншою, слабкою чи виснаженою людиною. І коли здається, що депресія підкрадається — не боротися з нею, а визнати її присутність і подивитися, чи точно вона прийшла саме до вас?» — Дірявка Ірина, психологиня.

Якщо ви впізнали себе в цих рядках, я запрошую вас на консультацію, щоб разом розібратися у вашому стані й знайти шлях до опори та полегшення.

Я Дірявка Ірина — гештальт-терапевт, сімейний та дитячий психолог, сексолог, life-коуч, профорієнтолог, співзасновник ГО «Асоціація психології сім’ї».