Готові до змін на краще?
Знайти психологаІноді стосунки, які мали б давати тепло й підтримку, стають джерелом виснаження.
Коли партнери живуть у постійній напрузі, критиці чи емоційному дистанціюванні, психіка починає реагувати. Найчастіше ця реакція проявляється депресивними симптомами.
Як проявляється депресія, спровокована стосунками?
Не завжди йде мова про токсичність у класичному значенні. І часто депресію запускає не один великий конфлікт.
Такий стан рідко виникає раптово, він формується поступово, коли людина довгий час перебуває у стосунках, що не дають опори.
І тут важливо зрозуміти, що ми стикаємось не завжди з депресією, а з низкою проблемних ситуацій. Бо інколи слово «депресія» — це парасолька, під якою ховається зовсім інша внутрішня історія кожного партнера.
Три клієнти — три різні реальності
Клієнт А., 40 років. Скарги на депресію у стосунках. Насправді це був процес глибокого горювання після втрати близької людини. Потрібна була робота з втратами, прийняттям та трансформацією зв’язку.
Клієнт Б., 32 років. «Відчуття пригніченості та втрата сенсів». А в основі — дитяча травма досягнення, коли цінували лише результат, а не дитину. Потрібна була робота з самоцінністю, переписуванням внутрішніх настанов та тілесним досвідом.
Клієнт В., 35 років. «Не відчуваю своєї значущості». Насправді був депресивний характерологічний патерн, сформований роками. Потрібна була системна глибинна терапія.
Три однакові запити — три різні терапевтичні маршрути.
Отже, депресія рідко з’являється «на порожньому місці». Часто їй передує сильний або затяжний стрес.
Це може бути: втрата важливої людини, відхід або зрада партнера, тривалі конфлікти, ситуації невизначеності, різкі зміни в житті, події, які руйнують відчуття безпеки.
У стосунках депресію часто запускає саме хронічний емоційний стрес:
- часті сварки,
- відчуття самотності поруч із партнером,
- знецінення,
- відсутність підтримки або раптові зміни у поведінці коханої людини.
У таких моментах психіка мобілізує всі сили, щоб виправити ситуацію: налагодити діалог, змінити власну поведінку, адаптуватися до потреб партнера, врятувати стосунки.
Але якщо, попри зусилля, ситуація не змінюється, внутрішній ресурс починає вичерпуватися.
Енергія, яка могла б бути спрямована на конструктивні зміни або прийняття реальності перетворюється на почуття провини, самозвинувачення і внутрішні нападки: «Це я недостатня», «Я щось роблю неправильно», «Стосунки руйнуються через мене».
Такий внутрішній тиск є ґрунтом для розвитку депресивного стану.
Найхарактерніші причини депресивного прояву в стосунках
- Хронічна критика та знецінення, емоційна байдужість. Партнер переважно помічає помилки, а не зусилля. Людина починає відчувати себе невдахою. Коли партнер не підтримує, а навпаки підсилює внутрішні сумніви та тривоги, інший партнер починає втрачати внутрішню опору.
- Емоційна недоступність, конфлікти та виснажливі емоційні «гойдалки». Коли поруч є хтось фізично, але не емоційно, формується глибокий дефіцит близькості. Немає тілесного контакту, обіймів, дотиків. Психіка виснажується, виникає апатія, відстороненість, байдужість.
- Контроль, ревнощі, тотальна відповідальність або маніпулятивні стосунки. Партнер керує рішеннями іншого, обмежує свободу, перекладає провину. Людина живе ніби «не своїм життям», втрачає себе, власні кордони.
- Нерівний розподіл емоційної роботи. Один вкладається, терпить, витягує стосунки на собі, інший лише бере. Це виснажує й руйнує самооцінку.
- Партнер із власною травмою або розладом, який не визнає проблему. Нерозділений тягар минулої травми повільно знищує ресурс іншого.
У таких стосунках конфлікти виникають дуже часто.
Людина може прагнути незалежності й водночас близькості, уваги, тепла партнера. Може гніватися на кохану людину й паралельно відчувати сором за свій гнів. Бажати свободи і водночас боятися самотності.
Ця внутрішня боротьба виснажує, з’являється відчуття спустошеності, знижується інтерес до життя.
Це важливий сигнал, якщо в партнерських стосунках виникли неприємні зміни, а саме:
- Поза стосунками вам легше: на роботі чи з друзями більше енергії, ніж удома.
- Самооцінка погіршилась, раніше була стабільною.
- З’явився страх реакції партнера: ви обережні в словах, щоб не провокувати конфлікт.
- Ваше життя «звузилось»: менше бажання спілкуватися, творити, бути активним.
На що звернути увагу, якщо ви помітили перші симптоми депресії
- Не ігноруйте стан. Депресія — не слабкість і не перевтома, а конкретний психологічний стан.
- Зверніться про допомогу. Консультація психолога допоможе розібратися у причинах. Якщо симптоми тривалі та інтенсивні, варто звернутися також до психіатра
- Подбайте про базовий ресурс: сон, харчування, свіже повітря, рух, те що допомагає стабілізувати нервову систему.
- Проаналізуйте якість стосунків. Що вам дають ці стосунки? Що забирають? Чи є готовність у партнера працювати над ними?
- Допустіть думку, що вихід — теж вибір. Іноді для відновлення психіки необхідно вийти зі стосунків, які руйнують.
Щоб вийти з депресивного стану, конфлікт має вийти на інший рівень
Людині важливо почати бачити не лише власний біль, а й біль, потреби та межі партнера. Коли ми перестаємо крутитися в колі власних думок, тоді всередині з’являється простір.
Немає сенсу витрачати роки на внутрішній самоосуд та докази партнеру.
Дехто навіть іде до терапевта чи лікаря з очікуванням: «Скажіть, хто Я? Поясніть мені. Дайте легальне виправдання моїх сумнівів!»
Отже постійне «пояснення» може перетворити конфлікти на застиглий, хронічний стан.
У певному сенсі депресія — це спосіб уникнути вибору, але насправді розвиток депресії у стосунках починається там, де з’являється вибір.
Свобода вибору полягає у тому, щоб діяти, вносити добро у взаємини, допомагати іншому проявляти себе у світі.
Інколи депресія — це просто енергія, яка застрягла, перетворилася на низькоінтенсивну напругу.
Її потрібно випустити: через рух, через дію, через емоційне вираження, через чесну розмову, через турботу про іншого, крім себе.
Важлива також реакція оточення
Коли людина говорить, що вона в депресії, і оточення одразу починає опікуватися, надмірно підтримувати або «нести» за неї відповідальність, тоді іноді такий депресивний стан несвідомо закріплюється.
Наче, якщо зцілитися, то втратиш турботу.
Головне — не боротися з енергією, яку людина відчуває як крихку чи непотрібну, а знайти спосіб її застосувати. Іноді проста робота або маленькі добрі справи стають поштовхом до змін, в яких людина повертає собі себе.
Яким же має бути перший крок до виходу з депресивного стану у стосунках?
Перший крок — це завжди внутрішнє рішення. Потрібне вольове зусилля! Потрібно зібрати сили та звернутися до психолога, психотерапевта чи психіатра.
Зазвичай на це ще ресурсу вистачає, але далі необхідні — більш складне — зусилля:
- регулярно і послідовно працювати над собою,
- виконувати рекомендації спеціаліста,
- практикувати навички самодопомоги,
- поступово змінювати свої звички та способи реагування.
Без цієї роботи, без кроків, які здаються простими чи непомітними, руху вперед не буде. Саме регулярність створює зміни.
Є чудова фраза: «Неможливо щось змінити, нічого не змінюючи, але ми вперто намагаємося».
У контексті депресії у стосунках це звучить влучно. Бо інколи ми хочемо покращення, але поводимося так само, як і раніше, живимо тими же стратегіями, лишаємося там, де болить.
Важливо дозволити собі маленькі кроки до щастя! Навіть якщо спочатку доводиться змушувати себе робити щось корисне: говорити про почуття, встановлювати межі, разом проводити час, турбуватися про себе…
Як ставитися до антидепресантів?
Ліки не є «погані» чи «хороші» — це інструмент, який варто застосовувати під наглядом фахівця й лише тоді, коли вони справді потрібні.
Так само і психотерапія: вона підтримує, але не підміняє реальне життя.
Важливо не «ховатися» у вічну терапію, а поступово повертатися у світ, будувати новий досвід, нові стосункові навички, нову опору.
Запрошую на консультацію
«Як жити, щоб не скотитися в стосункову депресію? Нагадувати собі про життя поза болем. Не шукати в собі, “що не так”.
Стосунки не повинні вас робити меншою, слабкою чи виснаженою людиною. І коли здається, що депресія підкрадається — не боротися з нею, а визнати її присутність і подивитися, чи точно вона прийшла саме до вас?» — Дірявка Ірина, психологиня.
Якщо ви впізнали себе в цих рядках, я запрошую вас на консультацію, щоб разом розібратися у вашому стані й знайти шлях до опори та полегшення.
Я Дірявка Ірина — гештальт-терапевт, сімейний та дитячий психолог, сексолог, life-коуч, профорієнтолог, співзасновник ГО «Асоціація психології сім’ї».