Чи потрібна людям допомога?

Здатність людини звертатися за допомогою до інших є показником зрілої (дорослої) особистості. Якщо людина сприймає своє прохання або прийняття допомоги з боку інших як приниження, то це походить від переконання: «Я можу зробити все сам (а)». І це, принаймні, співзвучне з першим народженням особистості в 3 роки («Я сам!») і другим (схоже за звуком «Я сам» у підлітковому віці). Людина в цьому випадку не від свого, але не самостійного.

Не менш важливим є аспект користі допомоги тому, хто просить. І тут можна виділити 2 крайні позиції:

1. Повна відстороненість від потреб інших людей за принципом Ф. Ніцше «штовхнути поштовхом» (тут я дещо спрощую зміст його слів). Людина переконана, що кожна людина сама в цьому світі.

2. Бажання врятувати всіх від біди, за яким стоїть переконання, що без мене люди не зможуть вирішити свої проблеми. У цьому випадку я підтримую і розвиваю безпорадність тих, кому допомагаю.

Найкращий варіант – середнє значення між крайнощами. Тому, коли людина звертається за допомогою, необхідно максимально розібратися, чи вона дійсно потрібна їй. Важливо також розуміти, що найкраща допомога для людини – це та, яка робить її більш незалежною. Справді, бувають ситуації, коли людина не може допомогти собі і тут потрібен гнучкий підхід. Але завжди важливо стежити за тим, що об’єктивно може впоратися з собою в майбутньому і допомогти їй у розвитку незалежності (я все одно не можу цього зробити сам, але з вашою допомогою я навчуся з часом самостійно справлятися). Чи те саме для мене – чи справді корисна для мене допомога інших? Якщо так, то чому я не можу її запитати? Чи допоможе це мені стати більш незалежним у майбутньому?

Ця ідея добре відображена у східній мудрості: «Якщо хочеш одного разу нагодувати людину – дай йому рибу. Якщо хочеш нагодувати його на все життя – навчи його рибалити».