logo

Усі категорії

icon
icon
  • qui.новини
  • Зрада
  • Психологічне насильство
  • Сенс життя
  • Агресія та злість
  • Кар’єра
  • Психологічні тести
  • Сімейні стосунки
  • Апатія та втома
  • Конфлікти на роботі
  • Психоонкологія
  • Сором і провина
  • Батьківство
  • Коучинг
  • Психосоматика
  • Співзалежність
  • Вагітність
  • ЛГБТК+
  • Психотерапія
  • Ставлення до грошей
  • Вигорання
  • Мотивація
  • Ревнощі
  • Стосунки
  • Війна
  • Нав'язливі думки
  • Розлади особистості
  • Страх смерті
  • Вікові кризи
  • Нейрорізноманіття
  • Розлуки й втрати
  • Страхи й фобії
  • Горювання
  • ОКР
  • Самовизначення
  • Стрес
  • Депресія
  • Панічні атаки
  • Самооцінка
  • Травма
  • Дитяча психологія
  • Підліткова психологія
  • Самопошкодження
  • Тривога
  • Дитячо-батьківські стосунки
  • Поведінкові залежності
  • Саморозвиток
  • Харчова поведінка
  • Домашнє насильство
  • Проблеми зі сном
  • Самотність
  • Хімічні залежності
  • Еміграція та адаптація
  • Прокрастинація
  • Сексуальне насильство
  • Емоції та почуття
  • Психічне здоровʼя
  • Сексуальність
Застосувати
icon

Категорії статей

icon
  • qui.новини
  • Агресія та злість
  • Апатія та втома
  • Батьківство
  • Вагітність
  • Вигорання
  • Війна
  • Вікові кризи
  • Горювання
  • Депресія
  • Дитяча психологія
  • Дитячо-батьківські стосунки
  • Домашнє насильство
  • Еміграція та адаптація
  • Емоції та почуття
  • Зрада
  • Кар’єра
  • Конфлікти на роботі
  • Коучинг
  • ЛГБТК+
  • Мотивація
  • Нав'язливі думки
  • Нейрорізноманіття
  • ОКР
  • Панічні атаки
  • Підліткова психологія
  • Поведінкові залежності
  • Проблеми зі сном
  • Прокрастинація
  • Психічне здоровʼя
  • Психологічне насильство
  • Психологічні тести
  • Психоонкологія
  • Психосоматика
  • Психотерапія
  • Ревнощі
  • Розлади особистості
  • Розлуки й втрати
  • Самовизначення
  • Самооцінка
  • Самопошкодження
  • Саморозвиток
  • Самотність
  • Сексуальне насильство
  • Сексуальність
  • Сенс життя
  • Сімейні стосунки
  • Сором і провина
  • Співзалежність
  • Ставлення до грошей
  • Стосунки
  • Страх смерті
  • Страхи й фобії
  • Стрес
  • Травма
  • Тривога
  • Харчова поведінка
  • Хімічні залежності
Застосувати
  • 05.02.2023
  • 01.01.1970
  • 3 хв
  • 154

Вимушена іміграція. Як собі допомогти? Рекомендації психолога

Депресія Самотність Сором і провина
Депресія Самотність Сором і провина
Вимушена іміграція. Як собі допомогти? Рекомендації психолога - ілюстрація

Вимушеними мігрантами стають люди, які тікають від війни, тероризму, насильства. Щоб урятувати своє життя, вони змушені залишити свій будинок, місто, країну та шукати притулку в іншій державі. 

Як жити після того, як ти залишив свій будинок і опинився на новому місці?

Що переживає іммігрант?

Іммігранти стикаються із низкою психологічних проблем через внутрішню травму. Насамперед це гостре почуття втрати. 

У ситуаціях, коли люди змушені мігрувати, наприклад, під час тероризму чи війни, вони відчувають, що їх культура знаходиться під загрозою, і вони втрачають почуття приналежності до більшої групи. Вони часто страждають від ізоляції та самотності. Крім того, втрата звичаїв і традицій, які становлять частину ідентичності, загрожує скомпрометувати цілісність особи.

Оскільки причина їхньої міграції пов’язана з подіями поза їхнім контролем, мігранти відчувають посилені психосоціальні проблеми, коли стикаються з соціальними та культурними відмінностями в новому середовищі. Якщо нове середовище, в якому опинилися люди, схоже на їхню власну культуру, очікується, що у них буде менше проблем з інтеграцією; інакше вони, ймовірно, матимуть більше проблем.

Після переїзду в іншу країну людина втрачає колишній соціальний статус та звичне місце у суспільстві. Це призводить до відчуття своєї нікчемності, відчаю.

Ті, кому довелося залишити своїх рідних у зоні конфлікту, відчувають почуття, яке називається провиною вцілілого. Мігрантам соромно жити повноцінним життям, доки близькі залишаються у небезпеці. Це заважає інтеграції в нове середовище, не дає пристосуватися до обставин і знайти себе на новому місці.

Втрата землі, де вони народилися та виросли, той факт, що вона перебуває під чиїмось контролем, і невпевненість у тому, що вони не знають, коли  вони зможуть повернутися, є джерелом сильного стресу. Его формується та ототожнюється з землею, де людина народилася, та її культурою.

Як діти переживають міграцію?

Міграція впливає як на дорослих, так і на дітей. Більшість із них не може описати свої емоції, але в поведінці це відображається як страх, агресивність, спалахи агресії та гніву.

Діти, які пережили насильство або стали свідками насильства, зростає ризик психічних захворювань. Дітям, які пережили події, що травмують, необхідна психологічна підтримка, навіть якщо сама дитина не усвідомлює пережиту травму.

Що відчуває сторона, що приймає?

Для суспільства, яке приймає приїжджих, міграція також стає випробуванням і може стати подією, що травмує. Велика кількість приїжджих сприяє безробіттю серед місцевого населення. Збільшується навантаження на державні служби, що може завдавати дискомфорту та знижувати якість життя місцевих жителів. Ці чинники негативно впливають на фізичне та психічне здоров’я, а також можуть спричинити етнічні конфлікти. Тому сторона, що приймає, теж може відчути, що її життя перебуває під загрозою. Розуміння процесів, викликаних міграцією, допомагає уникнути таких конфліктів.

Як допомогти собі адаптуватись?

У важкому та тривалому процесі адаптації до нової культури кожна людина може допомогти собі впоратися зі стресом. Для цього скористайтесь рекомендаціями:

Емоційна сфера:

1. Визнайте, що ви зіткнулися із труднощами. Пам’ятайте, що реакція не є проявом слабкості.

Хочете обговорити це з психологом?

Підбірка спеціалістів, що мають досвід роботи саме з вашою темою.

2. Не пригнічуйте негативних почуттів, дайте їм вихід.

3. Ведіть щоденник почуттів, роздумів та переживань. Говоріть про свої почуття з друзями та рідними.

Тіло:

4. Дбайте про своє фізичне здоров’я (добре харчуйтеся, займайтеся спортом і добре висипайтеся).

5. Виконуйте звичні ритуали (готуйте їжу, проводьте косметичні процедури, гуляйте).

Збереження зв’язків:

6. Підтримуйте контакти з рідними, близькими, друзями, які залишилися в рідній країні.

7. Займайтеся тим, що нагадує вам про будинок (слухайте улюблену музику, читайте книги рідною мовою, дивіться улюблені передачі).

Нова культура:

8. Вивчайте правила життя у приймаючій країні, місцеві традиції та звичаї.

9. Беріть участь у різних аспектах нової культури (вивчайте мистецтво чи музику, займайтеся спортом, працюйте волонтером).

10. Відвідайте визначні місця в новій країні.

11. Спілкуйтеся з місцевими жителями, заводьте друзів та розвивайте стосунки.

Пам’ятайте, що процес адаптації відбувається повільно. Він може тривати протягом усього періоду перебування в іншій культурі. Дайте собі час, радійте невеликим успіхам і не бійтеся пізнавати нове середовище, адже у створенні нової культурної ідентичності беруть участь цінності обох культур (нової та існуючої).

Взаємодія з іншою культурою збагачує наше життя, допомагає позбутися культурного шоку та дозволяє більше цінувати свою рідну культуру. Впоратися зі складними процесами інтеграції у нове суспільство буде легше за підтримки психолога чи психотерапевта.

 

Сподобалась стаття? 👉

Юлія Клименко
icon Автор:

Юлія Клименко,

психолог

Ціна: від 1150 грн

Стаж: 11 років

Вітаю всіх, хто шукає допомоги чи підтримки та вибрав мою анкету в мережі. Мене звуть Клименко Юлія, я практикуючий кризовий психолог, сексолог, сімейний психотерапевт та супервізор. У роботі використовую техніки КПТ, гештальт та коучинг. Досвід понад 8 років, консультую індивідуально, сімейні пари...

Більше про психолога

Читайте також

Запитання на форумі по темі
“”
Андрій
Андрій, 18 років • 11.10.2026 17:50
Дереалізація

Вітаю! Я хочу отримати пораду з приводу дереалізації. Перший приступ дереалізації почалися ще з дитинства , коли мені було 10 років. Як я пам'ятаю , відчув для себе вперше невідоме відчуття нібито я не з цієї планети. Але з невідомої мені причини чим доросліше я ставав , тим більше вона в мене проявлялась.

Рік тому назад я пережив панічну атаку через своє здоров'я , і з того моменту у мене відчуття , що нібито вона хронічна? Тоді в мене ще була депрессія, і дуже сильний страх смерті , але з часом я впорався з цим і думав , що дереалізація також піде. Але , на жаль , я досі відчуваю її , і насправді це заважає відчувати життя (до речі, з моменту панічної атаки , я перестав відчувати емоції так, як раніше).

І ось моє питання : як я можу сприяти тому, щоб впоратись з нею?

Я був у психолога , психотерапевта та психіатра. Психолог сказав, що мені краще звернутися до психотерапевта. На жаль, з психотерапевтом я не зміг цілком попрацювати , тому що у мене не дуже багато грошей(. Психіатр призначив ліки , але я не в змозі їх пити через те , що я боюся, що в мене змінитися особистість , наскільки би це не був дурний страх.

Я чув основне , що кажуть про неї , що її треба прийняти, але в мене це не виходить(.

Заздалегідь дякую!

358 10
Лев
Лев, 20 років • 06.10.2026 16:07
Чи підтримують психологи універсальні й категоричні заключення

Добрий день. Я іноді цікавлюся психологією як наукою й мене цікавить таке питання: чи можна казати такі слова як «це назавжди», «ніколи не зміниться» «це статично» в психології, зокрема в стосунках між людьми, їх сприйняття. Наприклад, «не мій смак», «не моя людина» або якщо спілкування стабільно викликає дискомфорт та напруження, якщо це все, наприклад, вже дійсно декілька років дуже стійко. Короче кажучи, в загальному про відчуття та специфічні почуття до конкретних людей — чи можна казати тут щось про назавжди? Бо, мені здається, що психологія як наука не повинна оперувати такими категоріями, адже все ж таки вона керується емпіричними доказами, які мають обмеження, а також критерій Поппера. Також, почуття і ці аспекти, котрі я назвав, являють собою динаміку, наскільки я знаю. З іншого боку, я також чув, що деякі психологи дійсно так кажуть, але навіщо? Чи дійсно вони знають щось, що є статичним в психіці й сприйнятті людини? Типу, можливо є певні закономірності, статичні дані, клінічна вибірка і т.д? Проте ж це все не є доказом назавжди, тим паче коли статистика, закономірності не можуть прямо розповсюджуватись на індивідуальні особливості людини, а клінічна вибірка, наче, має також обмеження (психолог може бачить тільки тих, у кого це змінилося/не змінилося протягом сенсу, а не впродовж всього життя). Чи це може бути способом направити клієнта на дію, тобто на прагматизм, а не онтологічний аспект? Буду щиро вдячний за відповідь

301 8
Шукають психолога по темі
“”
-50% на першу сесію
Залиште свій імейл, і ми надішлемо промокод на вашу пошту