Все про комплексний посттравматичний стресовий розлад (КПТСР)

В 1992 році всесвітньо відома американська професорка психіатрії Гарвардської медичної школи, психіатриня та дослідниця, яка присвятила багато років вивченню психологічних травм, Джудіт Герман, вперше впровадила концепцію КПСТР, щоб навести лад в хаосі клінічних проявів людей, які зіткнулися з жахіттям у своєму житті.

Це не просто перелік симптомів, а послідовне формулювання наслідків тривалої травми, що повторюється.

Її ідея отримала відгук у колег, стала поштовхом до багатьох досліджень і розуміння симптоматики травмованих людей, а також до пошуку більш результативного лікування.

З 2026 року в Україні планується введення МКХ-11 (міжнародна класифікація хвороб), де цей діагноз нарешті буде визнаний, що поліпшить діагностику та отримання відповідного лікування людей, що постраждали від тривалого травматичного досвіду.

Згідно МКХ-11, комплексний (ускладнений) посттравматичний стресовий розлад (6В41) — це розлад, який може розвинутись після впливу події або серії подій надзвичайно загрозливого або жахливого характеру.

Це стан, який часто залишається непоміченим і недооціненим, але значно впливає на якість життя.

«Травма — це те, що ставить вас поза межами себе, що викидає вас за межі себе та відчужує вас, але також, коли ви змогли подолати її вплив та опанувати її, це те, що відкриває вас до простору». — Франсуа Дюпар, психіатр, французький психоаналітик.

Що може викликати КПТСР

Комплексний посттравматичний стресовий розлад (КПТСР) формується внаслідок тривалого або повторюваного впливу травматичних подій.

До групи ризику належать люди, які пережили систематичне фізичне, сексуальне чи психологічне насильство, зневагу в дитинстві, полон, тортури, утримання в ізоляції чи постійну небезпеку (наприклад, працівники екстрених служб).

Ось частковий перелік травматичних ситуацій, які можуть призвести до появи КПТСР:

• Довготривала занедбаність дитини, ігнорування потреб, або навіть наявність фізичного або насилля: фізичне покарання, знущання, приниження.
• Сексуальне використання протягом тривалого часу, особливо в дитячому віці часто з боку знайомих або близьких родичів.
• Ситуації, які можуть загрожувати життю. Викрадення, утримання в заручниках.
• Булінг протягом тривалого часу, або інші ситуації, де застосовувалися регулярні словесні погрози.
• Сексуальне рабство, полон.

Основні симптоми КПТСР

Комплексний (ускладнений) ПТСР має три основні діагностичні критерії.

Проблема в регулюванні афекту (дисрегуляція афекту)

Тобто люди легко втрачають контроль. На незначний емоційний або стресовий подразник вони швидко вибухають, проявляють агресію.

Можуть відчувати тривогу або страх майже на рівному місці, схильні до імпульсивності. Заспокоїтися їм, навпаки, дуже важко.

Дисоціація або розщеплення свідомості

Цей термін використовують в психології вже понад 150 років.

Це захисний механізм (чи його результат), з якого узгоджений набір дій, думок, відносин чи емоцій відокремлюється від цілісної психіки особистості та функціонує незалежно, під час чого знижується больова чутливість.

До дисоціативних симптомів відносять, наприклад, дереалізацію і деперсоналізацію.

У своїй книзі «Спогади тіла» Бабетта Ротшільд наводить такі приклади дисоціацій:

• «Було відчуття, що я вийшов зі свого тіла».
• «Я ніби омертвів».
• «Час сповільнився».
• «Це все, що я міг бачити, решта не мала значення».
• «Моя душа ще не повернулася до мого тіла».

Постійні труднощі у підтримці відносин

Порушення викликає значне погіршення в особистих, сімейних, соціальних, освітніх, професійних чи інших важливих галузях функціонування.

Пітер Уокер в книзі «Комплексний посттравматичний стресовий розлад» описує п’ять діагностичних критеріїв:

• Емоційні регресії (різке, раптове та часто тривале занурення в емоційний стан переживання насильства чи відчуття покинутості, які людина відчувала ще дитиною).
• Токсичні почуття провини.
• Зневага до своїх інтересів та потреб.
• Безжальна внутрішня критика.
• Соціальна тривожність.

Тобто у людей, які мають КПТСР, можна спостерігати також постійні переконання про себе як про нікчемну особистість, марну і переможену, що супроводжуються глибоким і всепроникним почуттям сорому, вини або невдачі, пов’язаних з травматичною подією.

Окрім того, у людей, які пережили травматичні події, часто спостерігаються порушення в роботі травневої, серцево-судинної та дихальної систем.

Можуть спостерігатися різні хронічні захворювання, головні болі, відчуття постійної слабкості, втоми та багато інших симптомів на тілесному рівні.

Як КПТСР відрізняється від класичного ПТСР

ПТСР частіше виникає після якоїсь однієї події, наприклад, аварії. Людина ніби застрягає в тій ситуації: їй сняться кошмари, приходять флешбеки, вона уникає нагадувань про цю подію і живе в постійній напрузі, наче небезпека ще триває.

КПТСР формується тоді, коли травма була довгою або повторюваною. Там теж є флешбеки й уникання, але додається ще інше: людині важко керувати своїми емоціями, вона часто відчуває глибокий сором чи провину, і їй дуже складно будувати близькі стосунки або довіряти іншим.

Різниця в тому, що при звичайному ПТСР головне — реакція на конкретну подію, а при комплексному є ще й «злам» в тому, як людина почувається із собою та з іншими.

Як відбувається діагностика?

Для діагностики КПТСР є декілька класичних опитувальників. Для постановки діагнозу важлива наявність тривалої та повторювальної травми в анамнезі.

Але часто в професійному досвіді я спостерігаю, що складні ситуації можуть забуватися та бути поза межами автобіографічної пам’яті (наприклад, травма першого року життя). Проте реакції тіла на травму, що зберігаються в імпліцитній (тілесній) пам’яті, повертаються знову і знову в стресових ситуаціях.

Окрім того, збір анамнезу і пригадування складного життєвого досвіду можуть супроводжуватися важким емоційним станом, включаючи тривогу, страх, гнів.

Розуміння цього вимагає від спеціаліста дбайливого і повільного збору інформації з уважним ставленням до людини, використовуючи стабілізаційні техніки для повернення в ресурсний стан.

Як лікується КПТСР?

Лікування КПТСР є комплексним, потребує сеансів психотерапії та медикаментозного лікування за призначенням.

Якщо є тілесні симптоми або хронічні хвороби, то необхідно пройти діагностику та лікування у відповідного лікаря залежно від системи організму, яка потребує уваги.

Також потрібно звернутися на консультацію до психіатра, щоб визначити, чи потребує нервова система підтримки медикаментами.

Але головну роль відіграє психотерапія.

Як працює психотерапія з КПТСР

Процес психотерапії, коли людина має симптоми ПТСР або КПТСР, не швидкий і потребує тривалої та глибокої роботи.

Цей процес містить в собі три обов’язкові фази, які не йдуть в лінійній послідовності та можуть змінюватися від однієї до іншої за потреби.

Фаза стабілізації

Робота з травматичним досвідом, як операція у хірурга, потребує своєї «анестезії».

Травма там, де не вистачило ресурсу на опрацювання складного досвіду, де не було сил пережити, де не було можливості втекти.

Важливо спочатку відновити ресурси тіла та психіки, а тільки потім переходити на наступної фази.

Фаза конфронтації

Це саме та частина, де потрібно знову зустрітися з травматичним досвідом для його опрацювання, щоб вивільнити заморожені «капсули непрожитих емоцій» та енергії.

Наприклад, прокричати, проговорити те, що було не проговорено, оскільки тоді було говорити небезпечно.

Іноді з цієї фази потрібно повернутися до стабілізації, або, залежно від ситуації, перейти на наступну фазу інтеграції.

Фаза інтеграції

Це фаза прийняття свого досвіду, фаза переорієнтації ідентичності, інтеграції в себе нових якостей і можливостей.

Це фаза повернення замороженої енергії, яку тепер можна направити на бажану діяльність, наприклад, відновлення соціальних зв’язків: із друзями, близькими.

І це циклічний процес до тих пір, поки досвід не буде опрацьований.

Проте в терапії важливо не тільки як, а і за допомогою чого можна працювати з КПТСР.

Психіатр і автор книги «Тіло веде лік» Бессел ван дер Колк описує три основні напрями роботи з травмою:

1. Зверху вниз — через розмови, встановлення та відновлення контактів з іншими людьми.
2. За допомогою медикаментів, які допомагають зменшити надмірні тривожні реакції.
3. Знизу вгору — коли людина дозволяє своєму тілу відчути нові сенсорні стани, що відрізняються від безпорадності, люті чи апатії, які супроводжували травму.

Кожен із цих шляхів має своє значення, і саме їх поєднання допомагає повернути собі відчуття безпеки, цілісності та життя «тут і тепер».

Чому робота з тілом відіграє ключову роль?

З симптомами дисоціації та дисрегуляції афектів допомагають впоратися техніки заземлення, дихання, відчуття свого тіла, йога.

Тіло відіграє велику роль в опрацюванні КПТСР, особливо, коли досвід запакований саме в імпліцитній (тілесній) пам’яті. Без роботи з тілом і тілесними процесами опрацювати травми, на мою думку, повноцінно не вийде.

І цей тілесний процес існує не тільки на рівні одного тіла, а на рівні двох: психотерапевта і клієнта.

Їх тепла взаємодія, живий контакт, підтримуюче середовище та безпечний простір допомагають знову підняти те, що було заховане, проговорити те, про що довго мовчали. І саме тоді травма більше не буде мати сили над особистістю.

Запрошую на консультації

КПТСР — це не «слабкість характеру», а природна реакція психіки на тривалу травму. Життя з цим станом може здаватися надзвичайно важким.

Сучасна психотерапія та методи лікування дозволяють поступово відновлювати відчуття безпеки, будувати здорові стосунки та знаходити внутрішні ресурси.

Якщо ви впізнали себе у цьому описі — не залишайтеся з цим наодинці. Звернення по допомогу може стати першим кроком до відновлення.

Я, Євсєєнко Ольга, є клінічним психологом, психотерапевтом в методі кататимно-імагінативної психотерапії.

Спеціалізуюсь на роботі зі складним травматичним досвідом та психосоматикою, а також на роботі з сім’ями та парами.

Запрошую на консультації, щоб негативний досвід більше не впливав на ваш вибір, а життя заграло новими барвами.