Ознаки синдрому відмінниці, та як з нього вийти

Синдром відмінниці — це стійкий стиль поведінки й мислення, коли людина (частіше жінки, звідси й назва) прагне завжди бути «ідеальною»: відповідати очікуванням, усе робити правильно, без помилок, отримувати схвалення й визнання за досягнення.

Як формується синдром відмінниці в дитинстві

Як і всі психологічні риси особистості, така особливість характеру, як синдром відмінниці, формується в дитинстві.

Особливо яскраво його ознаки проявляються під час навчання. Коли дитина прагне отримувати лише відмінні оцінки, важко переживає отримання оцінки на бал нижче. Часто такі діти підходять до вчителя зі сльозами та проханням не ставити «чотири».

Психологи, що працюють із цією темою

Хочете обговорити це з психологом?

Підбірка спеціалістів, що мають досвід роботи саме з вашою темою.

Олена Гречка Психолог 11 років

У профіль Записатися

Ірина Медвідь Психолог 8 років

У профіль Записатися

Людмила Павлова Психолог 15 років

У профіль Записатися

Переглянути всіх Підбір у чат-боті

Можливо, у сім’ї до дитини прийнято виявляти зумовлену любов, а схвалення значущих дорослих напряму залежить від шкільних або позашкільних досягнень.

Батькам слід пояснити своїй дитині, що оцінка з предмета не робить її безнадійно поганою для батьків. Оцінка — лише показник того, як учень засвоїв навчальний матеріал, низька оцінка — привід приділити предмету більше часу.

Ознаки синдрому відмінниці у дорослих

Коли в дитинстві батьки не скоригували виховання дитини відповідно до наведених вище рекомендацій, синдром відмінниці закріплюється на довгі роки або на все подальше життя.

• Людина намагається вислужитися перед начальством, як колись перед батьками. Це виглядає некрасиво для інших співробітників. Нерідко такий «відмінник» іде по головах колег заради відмінних результатів, премій і кар’єрних висот.
• Таким людям властиве честолюбство, а також повне ототожнення себе зі своїми досягненнями, про які вони не втратять нагоди нагадати оточуючим.
• Люди з синдромом відмінниці мають добре розвинену відповідальність, виконавчість, цілеспрямованість, активність, ініціативність, перфекціонізмом.
• Здебільшого люди з синдромом відмінниці глибоко нещасні. Вони ніколи не задоволені собою та своїми досягненнями, адже досконалості немає меж. Вони завжди підозрюють, що могли виконати завдання краще, досягти мети швидше. Внутрішній критик налаштований осудливо, він не дасть порадіти результату чи розслабитися ненадовго.
• Жінки з синдромом відмінниці вважають, що такими, якими вони є, їх не можуть любити чоловіки. У стосунках така жінка весь час демонструє найкращу версію себе. Вона дуже старається бути кращою в ліжку, кращою на кухні біля плити, водночас демонструвати ангельський характер і ідеальний зовнішній вигляд. У якийсь момент вона втрачає зв’язок із собою та з партнером, який часто почувається зайвим у її житті.
• У людей із синдромом відмінниці часто немає друзів. Їм просто ніколи зустрічатися з приятелями, збиратися в спільноти за інтересами. Вони можуть затримуватися на роботі до глибокої ночі, намагаючись устигнути зробити великий обсяг робіт у найкоротші строки. Через це в них часто недосип і поганий настрій, який відштовхує близьких і рідних.

Що робити, якщо ви знайшли у себе ознаки синдрому відмінниці

Якщо у вас у дитинстві сформувався синдром відмінниці й уже в дорослому віці він обтяжує вас або ваших близьких, то можна спробувати з ним упоратися.

• Намагайтеся оцінювати себе менш критично, частіше хваліть. Не соромтеся, вам є чим пишатися.
• Спробуйте налаштувати голос вашого внутрішнього критика доброзичливо до вас. Нехай він буде з вами заодно, а не проти вас.
• Не прагніть завжди все зробити ідеально, навмисно залишайте маленькі похибки. Незабаром ви переконаєтеся, це не призводить до кінця світу. Скоріш за все, крім вас самих, ніхто до вас особливо не чіпляється.

Якщо не вдається впоратися з проблемою самостійно, зверніться по допомогу до фахівця-психолога.