Для мене гештальт - це не шаблонний набір технік. Це бути з людиною по-справжньому, в контакті. Тому моє завдання не “вести” чи “виправляти”, а бути поряд. Тією, хто може витримати, почути, побачити. Без оцінок, метушні, “правильно-неправильно”. Мені важливий живий контакт, а не терапевтичні маски. Маю повагу до темпу клієнта, його кордонів, вибору і супротиву. Я не завжди зручна, але залишаюсь собою навіть тоді, коли незручно або страшно, що дозволяє і клієнту бути собою.

Краще за моїх клієнтів ніхто не скаже, як проходить терапія зі мною.

Ось декілька їхніх слів:

“Я дуже вдячний тобі за роботу. Якщо це так можна назвати… Бо це і дружнє спілкування водночас. Хотів сказати, що ти дуже круто поєднуєш професіоналізм та просту людяність.”

“З тобою легко. Якщо охарактеризувати роботу одним словом - це буде спокій.”

“Ти витримуєш важкі, травматичні історії і залишаєшся поряд.”

“В сесіях із тобою можна бути різною: соромитись, винитись, плакати, злитись, переживати безсилля.”

“З тобою безпечно. Можна відкрити найстрашніші моменти і знати, що ти не звалиш і не розвалишся, а залишишся, дивитимешся з любов’ю і будеш поруч.”

Але поки що для тебе це лише слова.

Спробуй відчути це самостійно.

Все свідоме життя мене цікавила психологія. І ні - вона не завжди була адекватною.

Починалося з книжок на кшталт «Як керувати людьми» чи «Як завойовувати друзів». А завершилось навчанням гештальт-терапії, терапії переживання в Pogodin Academy.

Чому саме цей підхід?

Бо він - глибокий. Це наче інший рівень.

Я була клієнткою в різних підходах, і саме гештальт виявився для мене водночас найцікавішим і найскладнішим. Бо він змушує виростати.

І це, до речі, часто обурює моїх клієнтів на початку нашої роботи.

— Юль, що мені робити? Як мені правильно жити?

— Не знаю.

У цьому місці, зазвичай, виникає розчарування. Бо ми звикли, що хтось інший має знати краще.

Я теж колись шукала таких відповідей. Але терапія допомогла мені зробити кілька важливих переходів:

Від постійного пошуку людей, які скажуть «як жити правильно», — до рішення не слухати тих, хто має на це готову відповідь.

Від крику «врятуй мене від болю» — до «мені боляче, просто побудь поруч».

Від ідеї, що бути живою - це про “гарні” емоції, до розуміння, що сум, злість, біль - це теж я. І тільки переставши з цим боротись, я змогла по-справжньому знайти себе.

І таких «від» у мене ще багато. Але всі вони про одне - повернення себе до себе.

Ризикую бути живою. І можу навчити цьому вас :)

Я люблю розвиватись. Не уявляю свого життя без вивчення чогось нового, тому багато читаю та слухаю.

І не тому, що «треба бути кращою версією себе», а тому що мені просто цікаво.

Цікавість до життя, до себе і до інших людей - це те, що заряджає (кава - на другому місці). Так, я кавоманка і не планую від цього відмовлятись ;)

Люблю читати, гуляти зі своїм песиком або просто бути наодинці: в лісі, в парку, на морі. Без сенсів, просто «втикати». Просто бути.

Займаюсь спортом, люблю масаж і танцюю high heels.

Так, психотерапевти також бувають різносторонніми! :) Терапія для мене про свободу життя своє життя, а не серйозний образ.

Ще люблю знімати й монтувати відео - це мій спосіб ловити моменти й фіксувати красу, яку бачу навколо.