Стадії розставання: як ми проживаємо втрату кохання

Розставання відчувається так, ніби хтось різко вибив землю з-під ніг.

Учора у вашому житті була людина, з якою ви ділили плани, ті самі жарти й той самий плед, а сьогодні раптом з’являється порожнеча, яку не заповнити нічим.

Хтось каже, що час лікує, але поки цей час тече, всередині може бути гірка суміш: образи, надії, розчарування, злість, сльози, ностальгія.

І все це змінюється так швидко, що здається, ніби з вами щось не так.

Насправді з вами якраз усе так.

Психіка реагує на розрив зв’язку майже так само, як на втрату людини. І те, що ви проходите зараз — не хаос і не драматичність, а нормальний процес емоційного відновлення.

Основні 5 стадій розставання, і що відбувається на кожній із них

Після розставання емоції часто накривають хвилями: то хочеться написати, то злитися, то плакати, то раптом на кілька годин стає легше.

Це не хаос і не розлад. Так працює психіка, коли обривається важливий зв’язок.

Щоб зрозуміти, що саме відбувається всередині, зручно спиратися на модель стадій горювання, яку описувала Елізабет Кюблер-Росс.

Вона не про правильний порядок, а про природні емоційні реакції, які виникають у більшості людей, коли вони переживають втрату, у тому числі втрату кохання, близькості та спільної реальності.

Горювання — не лінійний процес. Етапи можуть змінюватися місцями, повертатися, накладатися один на одного — і це абсолютно нормально.

Модель не дає алгоритм, але дає орієнтир, та пояснює, що ваші реакції мають сенс і вам не потрібно «триматися», щоб виглядати сильними.

1. Заперечення — «Цього не може бути»

На початку мозок вмикає режим самозахисту: «Ми ще поговоримо», «Може, він/вона передумає», «Це не насправді».

Заперечення — необхідний етап горювання, це амортизатор, який не дає болю накрити вас хвилею одразу.

Така собі анестезія на деякий час, часто супроводжується шоком.

2. Злість — «Як ти міг/могла?»

Потім приходить злість, яка часто ховає під собою безсилля. Вона може бути спрямована:

• На людину,
• На себе,
• На несправедливість,
• На сам факт, що щось важливе закінчилося.

Злитися нормально. Це рух енергії назовні, а не всередину.

3. Торг — «А може, якось можна врятувати?»

Починаються внутрішні переговори: «Якщо я напишу…», «Якщо щось зміню…», «Якщо запитаю ще раз…».

Торг — це спроба повернути контроль над тим, що здається неконтрольованим.

Навіть якщо стосунки були не найкращими для вас, мозок все одно намагатиметься повернути звичну обстановку і рутину, бо невідомість дуже лякає.

4. Смуток — «Мені боляче»

Тут з’являється тиша. Та тиша, в якій ви раптом розумієте масштаби втрати.

Сум — це інтеграція реальності. Саме на етапі смутку багато хто відчуває те саме «мене накриває», і це також може лякати.

Часто люди намагаються проскочити саме цей етап, бо здається, що якщо почати проживати біль і сум, то з цієї ями не вилізти.

Насправді набагато важче вилізти з ями спротиву цьому проживанню, тому якщо болить — хай болить, це нормально і так треба.

5. Прийняття — «Так сталося. Що далі?»

Прийняття — це не про радість. Це про те, що біль перестає керувати вашим щоденням.

Ви починаєте відчувати землю під ногами та думати про майбутнє.

На цьому етапі ви все ще все памʼятаєте, асимілюєте досвід і будуєте стратегії вашого життя з урахуванням цього досвіду. Тут зʼявляється свобода.

Чому розставання сприймається як втрата

Тому що воно і є втратою: зв’язку, ритуалів, звички прокидатися поруч з конкретною людиною або писати їй у першу чергу.

Мозок реагує на розрив стосунків так само, як на фізичний біль.

Ми горюємо не лише за людиною, а й за тим, ким ми були поруч із нею, за якоюсь своєю роллю.

Маленький приклад

Клієнтка якось сказала: «Я сумую не за ним. Я сумую за тим, що він був єдиною людиною, якій я кожен ранок писала повідомлення».

Це про втрату ролі, зв’язку, щоденної близькості. Це саме те, що не так легко замінити.

Чому не варто поспішати, і як дати собі час

Поспіх у проживанні болю — те ж саме, що намагатися загоїти поріз силою волі. Це не працює.

Ваш темп нормальний

Комусь потрібно два тижні, комусь шість місяців.

Це залежить не від сили характеру, а від глибини прив’язаності та того, наскільки важливою була людина.

Не перескакуйте етапи

Заперечення має відпустити. Злість має проявитися. Смуток має пройти крізь тіло.

Етапи горювання можуть змішуватись між собою і відкочуватись назад, але неодмінно мають відбутися всі, інакше прийняття не станеться.

Не вимагайте від себе швидкості

Фрази на кшталт «Мені вже мало б полегшати» лише посилюють тиск.

Відновлення має свій ритм, і він дуже індивідуальний.

Як турбота про себе допомагає прожити цей біль м’якіше

Емоційний біль потребує опор — зовнішніх і внутрішніх.

Далі є декілька універсальних порад, що допоможуть триматися на плаву та пережити розставання з коханою людиною.

• Повернення до бази. Сон, їжа, вода, душ — те, що повертає відчуття стабільності, коли емоційний фон хиткий. Навіть коли здається, що нічого не має сенсу, турбота про своє тіло повертає у реальність.
• Тілесні практики. Прогулянки, дихання, м’який рух — усе, що заземлює. Допоможіть своєму мозку зосередитись на тому, що робите конкретно зараз.
• Обмеження тригерів. Не потрібно перевіряти статус в соцмережах чи переглядати старі фото, як би сильно не хотілось. Це подовжує біль і викликає страждання.
• Підтримка від близьких людей. Бути поруч із тими, з ким не соромно бути вразливими — вже терапія сама по собі. Не обовʼязково розказувати всі події, якщо не хочеться. Достатньо просто побути з кимось собою, який зараз є.
• Плач як спосіб регуляції. Сльози не роблять вас слабкими, вони знімають внутрішню напругу.

Як психотерапія підтримує у процесі горювання і прийняття нового життя

Психотерапія не прискорює ваш шлях, вона робить його безпечнішим і зрозумілішим.

• Побачити справжні причини болю. Іноді ми сумуємо не за людиною, а за тим, як ми себе поруч із нею почували. В терапії можна дослідити, що саме ви втратили, і знайти нові шляхи отримати те, що вам потрібно.
• Місце для чесних емоцій. У терапії можна злитися, соромитися, бути розгубленими без страху осуду. Можна виговоритись і бути прийнятим.
• Відновити межі. Після розставання багато хто втрачає орієнтири. У терапії відчуття свого «Я» поступово повертається.
• Пропрацювати старі історії. Розрив часто розкриває рани покинутості або неприйняття. Їх можна прожити та зцілити.
• Створити новий спосіб жити без цього зв’язку. Не поспіхом. Не через контроль. А через опору на себе.

Запрошую на консультацію

«Розставання — це не доказ того, що з вами щось не так. Це людський досвід, який болить, бо ви вмієте прив’язуватися. А прив’язаність — це ознака живості, а не слабкості», — Чумак Олександра, психологиня.

Якщо вам хочеться зрозуміти свої емоції, полегшити цей шлях, перестати себе звинувачувати або просто мати безпечне місце — я поруч.

Я працюю в гештальт-підході, онлайн, із дорослими.

Найчастіше до мене приходять із болем після розставань, страхом самотності, труднощами у стосунках і темами самоцінності.

Ми разом шукаємо спосіб пройти через цю втрату м’яко, у своєму темпі, без тиску і без ярликів.

Запрошую, якщо вам відгукується спосіб, у який я говорю. Тут можна бути собою, навіть якщо зараз болить і бути «собою» непросто.