Самооцінка vs безумовне самоприйняття

Самооцінка vs безумовне самоприйняття

Одна з головних відмінностей людини від інших живих істот – її самосвідомість, тобто здатність формувати ідентичність і надавати їй цінності. Іншими словами, ви можете визначити, хто ви, а потім вирішити, подобається вам така ідентичність чи ні. Проблема самооцінки полягає в людській здатності судити. Одна справа – не любити якісь кольори, звуки, форми або відчуття. Але коли ви відкидаєте частини самого себе, ви завдаєте значної шкоди психологічним структурам, які буквально зберігають вас живими.

У нашій культурі прийнято оцінювати себе за рівнем і кількістю досягнень та «хорошим характером» –  наскільки я добрий і правильний. Які у мене оцінки, диплом, матеріальний статус, відомість та популярність, енергійність, наявність дружини/чоловіка/дітей. Це призводить до максимальних страждань та болю, тому що ніхто не ідеальний, і у кожної людини на шляху трапляються невдачі, втрати, погані періоди, вплив зовнішнього середовища. Ніхто не може перманентно бути успішним і контролювати усі події. А якщо намагається, то часто отримує тривожний розлад, депресію, нервовий зрив, трудоголізм або хімічні залежності. Тому що намагається побудувати ставлення до себе на примарних речах, які постійно змінюються. Характер, успіх, здоров”я та молодість ніколи не залишаються незмінними. 

На противагу підходу умовної самооцінки існує концепція БЕЗУМОВНОГО САМОПРИЙНЯТТЯ. У цьому підході ми усе ще оцінюємо наші риси характеру, вчинки, досягнення цілей. Аналізуємо факти, щоб зробити висновки і впровадити їх у своє життя. АЛЕ МИ НЕ ОЦІНЮЄМО САМИХ СЕБЕ, НАШЕ Я, НАШЕ ЄСТЕСТСТВО, САМІСТЬ, ДУШУ. Для цього ми усвідомлено вирішуємо приймати і любити себе безумовно, просто за фактом існування себе як прекрасного людського створіння. Ось тут у мене вийшло, от і добре, а ось тут не вийшло, і це просто факт – Я при цьому лишаюся ХОРОШИМ для себе. Також у мене точно є якісь «погані» риси характеру – зверхність, наприклад, і з цим можна щось зробити – але я ПРИЙМАЮ СЕБЕ РАЗОМ ІЗ ЦІЄЮ РИСОЮ, разом із усім своїм неідеальним життєвим досвідом. 

Це допоможе нам набагато яскравіше жити своє життя і отримувати задоволення не тільки від досягнень, а також просто від факту нашого існування. Відчувати сам плин життя і себе у ньому, як прекрасну частину всесвіту.

Правда в тому, що ваша цінність – це ваша свідомість, здатність сприймати і переживати. Цінність людського життя в тому, що воно є. Ви – складно влаштоване диво світобудови. Ви людина, яка намагається жити, і це робить вас такою ж гідною існування, як і будь-яку іншу людину. Досягнення тут ні до чого. Що б ви не робили, який би внесок не зробили, ви маєте виходити не з потреби довести свою цінність, а з природної течії вашого життя. Ви маєте діяти з драйвом, щоб повноцінно жити, а не боротися, щоб виправдати своє існування.

Будь ви вченим, який відкриває секрет лікування раку, або хлопцем, який підмітає вулиці, у вашому житті були надія і страх, любов і втрата, бажання і розчарування. Дивлячись на світ, ви намагалися знайти в ньому сенс, справлялися з унікальним набором проблем у світі, в якому народилися, ви витримували біль. З плином років ви випробували багато стратегій, щоб навчитися краще себе почувати перед обличчям болю. Якісь із них спрацювали, інші – ні. Дія деяких виявилася короткостроковою і в перспективі принесла ще більший дистрес. Нічого. Ви просто намагаєтеся жити. І, незважаючи на всі труднощі, продовжуєте намагатися. Це і є ваша цінність, людське у вас.

Ви можете повною мірою відповідати системному або зовнішньому виміру тільки тоді, коли повністю відповідаєте виміру внутрішньому, тобто є самим собою. Інакше кажучи, моральна людина завжди буде краще справлятися з роботою бухгалтера, пілота або хірурга. Виміри цінності перекривають один одного. Людське включає в себе соціальне, а соціальне – системне. Нижча цінність перебуває всередині вищої. Системне включено в зовнішнє, яке зі свого боку становить частину внутрішнього. Що більше ви є собою, то краще ви гратимете свої професійні та соціальні ролі, то моральнішим буде ваш світогляд. Зі свого внутрішнього Я ви черпаєте ресурси для того, щоб бути тим, ким ви хочете бути. Таким чином, розвиток свого внутрішнього Я – це не розкіш, а необхідність, щоб залишатися самим собою у всіх трьох вимірах.

Безумовне самоприйняття визначається тим, що ви завжди, за будь-яких обставин, оцінюєте себе (свою сутність або свою особистість) як гідну, хорошу людину. При цьому ви виходите з низки фактів. Факт перший: ви – це ви (і ніхто інший). Другий: ви живі. Третій: це ваш вибір. Четвертий: ви визнаєте і не любите свої «погані» риси, але приймаєте себе разом із ними. П’ятий: ви відмовляєтеся давати будь-яку узагальнену оцінку всієї своєї особистості, але оцінюєте свої думки, почуття і вчинки як «хороші», якщо вони позитивно позначаються на вас зокрема і на суспільстві загалом. Шостий: ви вірите в якогось Бога, який завжди приймає вас з усіма вашими недоліками і має силу зробити вас хорошою людиною. Сьомий: ви використовуєте іншу форму безумовного, повного і постійного прийняття самого себе з усіма «хорошими» і «поганими» якостями і характеристиками.