Психологічна підтримка близьких онкопацієнтів

«Ми не вибираємо бути пацієнтом і доглядальницею… Тому страх перед майбутнім продовжував мучити мене. Але ще важче мені було переносити твою скорботу», — Ілона Хаммерманн.

Тягар онкологічного захворювання зазвичай лягає не лише на плечі тієї людини, якій поставили діагноз, а й родини загалом.

І в таких випадках порушується вся рівновага сімейної системи:

• Змінюються правила, за якими жила родина;
• Змінюється розподіл ролей її членів;
• Загалом сиплеться вся структура родини, вибудувана впродовж років.

Навіть більше, це впливає на близьке оточення поза межами родини.

Недарма існує термін «Ми-хвороба», що наголошує на тому, що хворобу проживає не лише пацієнт, а й близькі до нього люди.

Через це значну увагу приділяють тому тягарю догляду, який можуть відчути близькі онкопацієнта.

І це вкрай важливо з огляду на те, що саме від якісної підтримки оточення людини, яка має онкологічний діагноз, залежить те, наскільки успішно пацієнт долатиме всі виклики, пов’язані з хворобою. Саме про цей момент дуже часто близьке оточення забуває, коли нехтує турботою про себе.

Чому близьким онкопацієнтів теж потрібна підтримка

Близькі люди пацієнтів з онкологічним діагнозом надають найрізноманітнішу підтримку впродовж хвороби, починаючи від допомоги у виконанні різних повсякденних, рутинних справ, так і в плані емоцій та фінансів.

Спілкування з медичним персоналом, нагляд за вживанням медикаментів, сприяння щоденному розпорядку пацієнта — фактично це включеність 24/7, що потребує неабияких ресурсів, як фізичних і фінансових, так і емоційних.

Близьким онкопацієнта доводиться самим перебудовувати своє життя, причому раптово.

Об’єктивний та суб’єктивний тягар

Існує об’єктивний тягар для близьких — щоденні завдання, витрата енергії, часові зобов’язання, фінансові ресурси — та суб’єктивний, що включає емоційні труднощі, які виникають під час догляду, такі як симптоми депресії, вигорання та стресу.

Тобто цей тягар є багатовимірним конструктом, що має різні наслідки для особи/осіб, які доглядають за людиною з онкозахворюванням.

Психосоціальне навантаження: 10 ключових факторів

Існують підкатегорії, що формують психосоціальне навантаження для близьких людини з онкологічним діагнозом:

1. Емоції.
2. Обмеження власних потреб (наприклад, призупинення життя, зміна повсякденного розпорядку).
3. Фінансове навантаження.
4. Часове навантаження.
5. Психологічний добробут пацієнта.
6. Фізичний стан пацієнта (невизначеність майбутнього розвитку, повторне лікування).
7. Кінець життя пацієнта.
8. Фізичний стан сім’ї.
9. Регіональна відстань між пацієнтом, сім’єю пацієнта та медичною допомогою.
10. Відсутність підтримки.

Емоційні реакції близьких: що може виникати

Інтенсивність завдань змінюється, залежно від перебігу хвороби, що також впливає на весь лад життя близьких людей. До цього додається страх втрати, а також страх не впоратися з тим навантаженням, що виникло.

Близьке оточення пацієнта з онкологічним діагнозом може відчувати гнів, паніку, самотність, ізоляцію, провину, заперечення, шок, вразливість, сором, а також мати безсоння.

До цього додаються негативні думки та самознецінювання, оплакування пацієнта ще за життя, відчуття того, що робиш недостатньо, робиш не те, робиш неправильно.

Які форми психологічної підтримки доступні близьким

Щодо психологічної допомоги для близьких людей онкопацієнтів, то виділяють такі напрямки: консультування, поведінкові методи терапії, фізичні активності (спорт, йога).

Дедалі частіше психологи вдаються саме до комплексного, міждисциплінарного підходу, а саме психоосвітньої підтримки.

Цей напрям передбачає освітній аспект, зокрема, знання про саму хворобу, варіанти лікування, потенційні побічні ефекти, ускладнення та стратегії розв’язання проблем. Важливим він є з огляду на те, що близькі люди часто дуже мало знають про хворобу або мають хибні уявлення про неї.

Це посилює страх, тривожність, дезорганізує і може призвести до помилкових дій, рішень або спричинити відчуття тотальної розгубленості.

Важливо також розуміти, що реакції всіх членів родини на хворобу можуть бути різними.

Наприклад, комусь складно відкрито поділитися власними страхами, побоюваннями. Така людина замикатиметься, відсторонюватиметься, що зовні може видаватися як байдужість до особистості онкопацієнта.

Якщо в родині захворіла дитина, то батьки часто немов забувають про інших дітей або завищують до них вимоги. Це може бути викликом для здорової дитини.

Вона може замкнутися в собі, її ставлення до хворого братика чи сестрички може через це погіршитися, і дитина може відчувати через це вину. Тому неповнолітні потребують неабиякої підтримки в таких випадках.

Це важливі речі, які мають знати близькі людей з онкологічним діагнозом, щоб у майбутньому уникнути тих проблем, які можуть виникнути на додачу до викликів онкологічної хвороби.

Як зберегти згуртованість і ресурсність родини

Для того щоб родина ефективніше впоралася з викликами онкологічного діагнозу, варто знати, які фактори є негативними, а це:

• Надмірна турбота,
• Надто дбайливе ставлення;
• Заперечення чи применшення проблеми;
• Заспокоювання, що не має надійного підґрунтя;
• Замкненість у собі, мовчання, відстороненість;
• Тотальний контроль хворого.

Натомість для родини, яка переживає рак у близької людини, важливо розвивати відчуття згуртованості та надійного плеча поруч.

Важливо спільно обговорювати, як здорові члени родини можуть підтримати онкопацієнта, а також узгодити розподіл ролей з огляду на часові та фізичні можливості.

Це дозволить уникнути тягаря винятково на комусь одному і допоможе відчути залученість кожного члена родини.

Украй важливо, щоб у родині був дозвіл на висловлення своїх почуттів, щоб кожен мав змогу висловити те, що турбує, непокоїть. І пам’ятати, що попри все члени родини мають право на сміх і задоволення.

Також треба розуміти, що може змінитися і сам онкопацієнт.

Страх перед невідомим, втрата контролю, ідентичності, гідності, надії — це все може спричинити зміни в поведінці людини, яка має онкологічний діагноз, її ставлення до оточення і життя загалом.

Самодопомога для близьких: як відновлювати власний ресурс

Утім, разом зі знаннями про хворобу, її впливу на родинні взаємини, близька людина онкопацієнта має розуміти, як підтримати себе, а також як краще зрозуміти власні переживання чи поведінку.

Сюди належить вивчення методів керування стресом, сприяння самосвідомості, опанування нових стратегій розв’язання проблем та подолання труднощів.

Якщо у вашій родині є людина з онкологічним діагнозом і ви відчуваєте, що потребуєте підтримки, обов’язково зверніться до онкопсихолога.

«Пам’ятайте те, на чому я вже наголошувала: що кращим буде ваш стан, то кращу підтримку ви зможете надати близькій вам людині», — Сулима Марія, психологиня.

Як обрати фахівця?

Спочатку прислухайтеся до себе і подумайте, з чим насамперед у вас виникають труднощі, і з огляду на це зробіть вибір.

Якщо ж запит чітко сформулювати складно, то принаймні окресліть кілька сфер, над якими ви хочете попрацювати, і вже від цього відштовхуйтеся.

Запрошую вас до себе на консультації

Я працюю в методі «Психосоматична релаксація», авторський метод української психотерапевтки Лариси Довлад.

Це психодинамічний метод терапії для профілактики та реабілітації при вигоранні, стресі, травмі, тривозі, депресії, психосоматичних розладах, тяжких соматизаціях.

Психосоматична релаксація спрямована на відновлення доступу до власного ресурсу та потенціалу, опанування навичок саморегуляції.

Метод допомагає знизити тривожно-депресивну симптоматику, поліпшити сон і розвинути можливості психічного функціонування.