Психолог для психолога: як знайти свого

«У кожного психолога є свій психолог» — це вже чи то жарт, чи то вимога, тому давайте розберемося, чи потрібен психологу свій психолог і навіщо.

Є стереотип, що психологи усе знають про почуття та емоції, вміють їх контролювати, можуть усе пояснити та усім допомогти. Що це люди з розвиненою емпатією та водночас надзвичайною життєвою стійкістю.

Іноді дійсно хочеться бути такою надлюдиною, але це дуже небезпечна позиція.

По-перше, це неможливо, по-друге, легко пропустити, коли втома перейде у виснаження, почне впливати на особисте життя та роботу, і психолог не зможе утримувати безпечний простір для своїх клієнтів.

Тож, для чого психологам також потрібен свій психолог?

Психологи переживають такі самі стреси, як і інші люди

Негаразди у стосунках, відголос давніх травм, втрати, відчуття агресії та зневіри, а ще тривога та страх, пов’язані з війною, забирають значну частину емоційного ресурсу, особливо у тих, хто живе в Україні.

У психологів, які в еміграції, є свої особливі тривоги та турботи.

Зі свого професійного досвіду ви, певне, знаєте, як важливо не залишатися наодинці зі своїми переживаннями.

Ваша психіка як психолога працює не тільки на себе, а й на ваших клієнтів

Психологи мають справу з чужим болем, відчаєм, злістю, тому їм доводиться контейнувати ці емоції. Але ж ваш внутрішній контейнер не бездонний.

Ви потребуєте такого самого контейнування, підтримки, можливості подумати з кимось ще.

Під час роботи з клієнтами у психолога можуть піднятися сильні емоції

Щось давно забуте може несподівано нагадати про себе. Якась сумна, неприємна історія або ситуація, яка вважалася пережитою, виринає душевним болем або гнівом.

Так відбувається, бо клієнти можуть нагадувати когось із нинішнього життя чи минулого.

Навіть ледь вловимої схожості для психіки достатньо, щоб запустити асоціативний ланцюжок думок та почуттів до тієї іншої людини.

Ви можете й не помітити, як ваше ставлення до клієнта потрапить у тінь вашого ставлення до іншої людини.

Чим більше у психолога таких «білих плям», тим більший ризик, що він/вона буде переносити власні травми на клієнта.

Інша причина таких емоцій — це сама історія та особливості психіки клієнта

Невиразні афекти, страх, тривога — усе, що клієнт не здатен поки опанувати самостійно, ніби передається психологу, і саме у відповідь на це психолог відчуває щось, що йому не властиво. Він відчуває замість клієнта.

Якщо не заглиблюватися у деталі та терміни, так працюють проєкції. У цьому немає нічого поганого, це частина робочого процесу.

Головне — вміти розрізняти, де своє, а де клієнта.

Особистий розвиток

Власна терапія потрібна для того, щоб глибше розуміти себе, відчувати терапевтичний процес, формувати інтуїцію, яка поєднується з теоретичними знаннями, розширюючи ваші професійні можливості.

Терапія вчить проживати власну вразливість та безсилля, а також досвід бути поруч, коли це найцінніше, що ви можете отримати або дати.

Ми, психологи, потребуємо підтримки, підказки, «своїх» поруч.

З досвіду роботи з колегами знаю, що не так легко, як здається, знайти фахівця для себе.

З одного боку, ви знаєте «внутрішню кухню» і розумієте, як це має виглядати. З іншого, бути у кріслі терапевта — зовсім інше, ніж бути у кріслі клієнта.

Професійна пастка «я і сам знаю»

Особливо у досвідчених спеціалістів, які дійсно багато знають і можуть. Але правда й у тому, що ми не бачимо достатньо широко, коли знаходимося всередині своєї ситуації.

Знати не означає прожити. Саме для цього потрібна власна терапія.

Що буде з моїм професійним іміджем, якщо я розповім про свої проблеми?

Психологам іноді здається, що вони мають самостійно розібратися у собі, бо «який же з мене психолог, якщо я не можу собі допомогти», і суспільство підігріває ці сумніви.

Окрім цього, професійна ідентичність — суттєва частина нарцисизму психолога. Це про внутрішню вимогу завжди бути стабільним та ефективним.

Та психолог — це не людина без проблем, це людина, у якої є інструменти для того, щоб їх вирішувати. Психологу особливо важливо знати про свої слабкі місця та зменшити кількість «білих плям».

Зрештою, це нормально іноді не справлятися.

Спільне професійне поле

Психологічне середовище часто не велике. Багато колег знайомі між собою з часів навчання або працюють у спільних робочих чи супервізійних групах.

Як ми знаємо, перетини серйозно шкодять терапії та навіть можуть загрожувати відчуттю безпеки клієнта.

Психологи шукають фахівця свого або вищого рівня

Такий фахівець, який матиме таке ж або глибше знання теоретичної бази, великий клінічний досвід, умітиме працювати зі складними запитами та глибинними процесами, і, що дуже важливо, триматиме професійну позицію, не оцінюючи свого клієнта як фахівця та не конкуруючи з ним.

Як зрозуміти, що ви вірно обрали психолога для себе

Рекомендую вам спочатку визначитися щодо модальності, у якій ви хочете проходити психотерапію.

Це має бути той напрямок, у якому працюєте ви, чи інший? Обидва варіанти хороші.

Робота зі спеціалістом одного, спільного напрямку поглибить розуміння саме вашого методу. Це може бути більш комфортно, оскільки ви розумієте процес та концептуальні основи.

Якщо ви працюєте з психологом у відмінному від вашого методі, ви подивитеся на себе з іншої перспективи, відкриєте інакшу глибину та зможете отримати досвід, який не дає ваш метод.

Експертність

Може так статися, що ви будете несвідомо демонструвати власну експертність своєму психологу.

Це важливий маркер ваших внутрішніх процесів, пов’язаних з самооцінкою, професійною ідентичністю, впевненістю у собі тощо.

Терапевт повинен ідентифікувати це, бути здатним витримувати вашу експертність (реальну) та не конкурувати, не змагатися, не перетворювати терапію на взаємну перевірку знань.

Орієнтуйтеся на свої внутрішні реакції

Досвід, техніки, модальність, освіта — важливі й правильні критерії. Це обов’язкова, але не достатня умова того, що психолог вам підійде.

Дайте собі відповіді на питання:

• Яке ваше перше враження від контакту з цим психологом?
• Чи є у вас відчуття безпеки поруч із цією людиною?
• Чи є щось, що вас бентежить?
• Чи відчуваєте ви доброзичливість та зацікавленість вами?
• Чи готові ви (нехай не одразу, а з часом) поділитися з цим психологом найпотаємнішим, дозволити собі бути вразливим?
• Чи є відчуття компетентності фахівця?

Якщо вам важливо, щоб психолог мав досвід роботи з колегами, поцікавтеся цим. Не усі психологи мають такий досвід та комфортно почуваються у цій ролі.

На що звертати увагу при виборі психолога для себе

Етичність та кордони

Психолог повинен чітко тримати рамку: конфіденційність, тривалість сесії, дотримання професійної етики, оплата.

Рівень власної зрілості

Окрім освіти та професійної підготовки, психолог повинен розуміти власні психічні процеси, бути у контакті зі своїми емоціями, знати свої тригери, не соромитися визнавати свої помилки та обмеження й говорити про це.

Тобто, це психолог, який пройшов власну терапію.

Ваш психолог має свого супервізора та консультується з ним за потреби

Це питання професійної відповідальності та стійкості психолога.

Супервізія потрібна, щоб подивитися на клінічний випадок ширше, відрефлексувати власні почуття та складнощі, перевірити себе на предмет роботи перенесення.

Стиль взаємодії

Кожен психотерапевтичний метод передбачає:

• Різний ступінь залученості терапевта,
• Планування чи спонтанність,
• Чітку структуру чи гнучкість,
• Різну глибину занурення у психічні процеси та історію клієнта,
• Роботу з тілом чи відсутність тілесного контакту.

Комусь важливо отримати чіткі інструкції та завдання, хтось прагне максимального емоційного залучення, хтось почувається комфортніше, коли між терапевтом та клієнтом є дистанція.

Зрозумілість та прозорість процесу

У вас можуть виникати запитання про метод та робочий процес.

Важливо, щоб психолог міг пояснити вам свій підхід, особливості роботи та етапи, якщо вони передбачені специфікою методу.

Водночас надто детальні роз’яснення ще й без вашого запиту можуть свідчити про тривогу психолога.

Спостерігайте за собою та своїми реакціями, коли почали роботу з психологом

Як ви почуваєтеся після сесій, чи є відчуття, що вас чують, чи з’являються нові питання до себе.

Напруга — теж нормальна реакція, яка може означати, що ви зачепили непросту для себе тему. Але може статися і так, що саме цей психолог вам не підходить.

Про своє самопочуття обов’язково потрібно говорити зі своїм психологом, щоб зрозуміти, що відбувається.

Як обрати метод?

Природно виникає питання: який метод підійде саме мені, у якому просторі та у якій логіці мені буде комфортно думати про себе?

Бо є речі, про які ми можемо сказати, є речі, про які важко говорити, є речі, що є нерозкритими й не названими, які призводять до страждань.

Їх можна виявити у процесі психоаналізу. Аналітик і пацієнт ніби опиняються у ситуації, яку не пам’ятає розум, але тіло і психіка зберігають ті відчуття. Тоді їх можна розпізнати, назвати та знайти їм місце у власній історії та досвіді.

Психоаналіз дозволяє не поспішати, дослухатися до себе, витримувати невизначеність, розуміти свої психічні процеси.

Це можливість розпізнати психічні травми та захисти, які сформувалися у зв’язку з ними, а також патерни поведінки та причини повторюваних проблем.

І те, як ви будуєте стосунки, яку займаєте в них роль, що переносите у роботу чи несвідомо очікуєте від своїх клієнтів.

Запрошую на консультацію

«Я помітила, що психологи використовують свої знання, щоб захищатися від внутрішніх конфліктів через раціоналізацію та інтелектуалізацію.

Тоді власна терапія повинна стати тим місцем, де ви нарешті зможете не бути професіоналом, дозволите собі не знати, не розбиратися. Просто бути собою справжнім», — Марина Стецик, психотерапевтка.

Я створюю умови для того, щоб ваш внутрішній досвід поступово розгортався, у вашому темпі й на тому рівні занурення, який ви зараз можете витримати без шкоди для нормального функціонування та роботи.

Власна терапія — необхідна умова професійного розвитку психолога. Це інвестиція у власну особистість та можливість довго й ефективно залишатися у професії без вигорання, а з цікавістю та натхненням.