Прихована депресія – як розпізнати?

Уявіть людину, яку всі знають як успішну, активну, життєрадісну. Вона багато працює, відвідує заходи, завжди готова допомогти.

Ззовні виглядає, якщо не щасливою, то «нормальною», як усі. Але всередині вона щодня бореться із собою, прокидається з важкістю на душі та мріє нарешті залишитися наодинці — щоб нічого не відчувати.

Прихована депресія небезпечна саме тим, що її важко помітити. Вона маскується під постійну зайнятість, усмішку й фразу: «У мене все добре!».

Давайте розберемося, за якими ознаками можна запідозрити депресію — у себе або близької людини.

Основні симптоми: так звана депресивна тріада

Існують три основні групи, наявність ознак з кожної групи може свідчити про депресію:

Знижений настрій (афективний компонент)

• Постійний смуток
• Відчуття безнадії, внутрішньої порожнечі
• Сльозливість, емоційна притупленість

Ангедонія (втрата інтересу та радості)

• Немає задоволення від звичних занять
• Відмова від хобі, соціальних контактів
• «Ніщо не радує», навіть те, що колись надихало

Зниження енергії (втома, психомоторна загальмованість або надмірне збудження)

• Постійна втома, навіть після відпочинку
• Складно виконувати навіть прості завдання
• Повільність у рухах, жестикуляції, мові або, навпаки, підвищена метушливість

Також враховуються додаткові прояви:

• Когнітивні: самозвинувачення, негативне мислення
• Вегетативні: розлади сну, апетиту
• Екзистенційні: втрата сенсу життя

Якщо людина має п’ять або більше таких симптомів протягом щонайменше двох тижнів без об’єктивних причин або понад три місяці після травматичної події (наприклад, розрив, звільнення, переїзд) — це привід звернутися до спеціаліста.

Це діагностичний критерій згідно з класифікацією DSM-5, якою користуються психіатри в усьому світі.

Для встановлення діагнозу та призначення медикаментозного лікування обов’язково необхідна консультація психіатра.

Що відрізняє приховану депресію від типової?

Це – симуляція радості. Приховану депресію, ще називають «усміхненою».

Люди з цим станом не хочуть обтяжувати інших, тому усміхаються, жартують, демонструють «успішність».

Але уважно придивившись, можливо помітити:

• Втому на обличчі, повільність або скутість у рухах;
• Незвичну тривожність або метушливість;
• Уникнення спілкування або подій, які раніше приносили радість

Усе, що не характерне людині раніше — привід бути уважнішими до неї. І, при необхідності, запропонувати підтримку.

Як психотерапія допомагає при прихованій депресії?

Психотерапія — це не просто розмова. Це шлях до глибшого розуміння себе. Це простір, де можна без страху говорити, мовчати, відчувати.

Що дає терапія:

1. Виявлення першопричин. Ми розбираємось, звідки виник біль, що стало тригером: досвід, переконання, подія. Наприклад, жінка, яка роками не дозволяла собі відпочити, може вперше зрозуміти: її виснаження — наслідок ігнорування себе.
2. Заміна деструктивних стратегій. Замість звички мовчати про емоції чи працювати «на виснаження» — ви опановуєте здорові стратегії: уважність до себе, самоцінність, турботу.
3. Безпечний простір. Тут не оцінюють. Тут можна бути — не ідеальним — а живим.
4. Медикаментозна підтримка. Якщо стан вимагає додаткової допомоги — я можу надати рекомендацію звернутися до психіатра для підбору медикаментозного супроводу.

Хто у групі ризику прихованої депресії?

У нашому суспільстві досі існує стигма навколо психічного здоров’я — депресію часто сприймають як слабкість, лінощі чи «вигадку». Через це багато людей навіть не дозволяють собі подумати, що з ними щось не так, — і продовжують терпіти, мовчати, зношуватись із середини.

Особливо вразливими стають ті, чия роль чи обставини не дають «права» бути вразливими:

1. Перфекціоністи. Завжди тримають «планку», але живуть у постійному напруженні.
2. Ті, хто дбає про інших: батьки, лікарі, психологи, волонтери. Звикли допомагати, але не завжди вчасно здатні регулювати навантаження та приймати допомогу.
3. Чоловіки 30–60 років. Соціальні очікування не залишають «права» на емоційну слабкість.
4. Молодь 16–30 років. Порівняння себе з «ідеальними» образами в соцмережах, бажання «відповідати» очікуванням груп однолітків.
5. Пенсіонери. Самотність, втрата сенсу, хронічні хвороби.
6. Жінки в перехідні періоди: пологи, менопауза, розлучення. Виснаження + звичка «триматися».
7. Мігранти й переселенці. Розрив з культурою, самотність, нове середовище, мова, соціальна невлаштованість.
8.  Люди, які тривалий час перебувають у стані хронічного стресу або складних життєвих обставин. Ті, хто живе в умовах небезпеки, нестабільності, втрати контролю над ситуацією — наприклад, доглядає за тяжкохворим родичем, знаходиться в зоні бойових дій, переживає економічну або житлову невизначеність.

Що ще важливо знати про причини прихованої депресії?

Причини депресії — багатофакторні:

• Біологічні: генетика, гормональні порушення
• Психологічні: травми, стреси, когнітивні викривлення
• Соціальні: самотність, нестача підтримки, життєві труднощі
• Медичні стани: хронічний біль, діабет, дефіцити вітамінів

Перше, що потрібно виключити при підозрі на депресію — медичні причини: дефіцити життєво необхідних елементів, хвороби щитоподібної залози, підвищений цукор, хронічний недосип тощо.

Запрошую в терапію

Що робити, якщо ви впізнали себе в цьому тексті? Найгірше — мовчати й терпіти. Найкраще — дозволити собі турботу.

Мене звуть Катерина Третяк. І як психолог, і як людина з власним досвідом, я знаю, як непросто буває навіть зізнатися собі: всередині щось болить. Я уважно й дбайливо слухаю вашу історію — щоб разом розплутати клубок непростого досвіду, болю й очікувань. Крок за кроком ми наближаємось до того, що дозволяє знову відчути себе живими — з радістю, легкістю, сенсом.

Якщо в процесі терапії виникне потреба в медикаментозній підтримці — я підкажу, як звернутися до психіатра. Але передусім — я можу супроводжувати вас на шляху повернення собі радості життя.

За моїми знаннями стоїть і особистий досвід. Я проходила не одну внутрішню кризу — і знаю, як це: триматися, коли навколо життєві бурі. Саме тому моя робота — не просто про психотерапевтичні техніки, але й про справжній контакт. Про живу присутність і підтримку, якої часто так не вистачає.

Моя терапевтична база включає: 

• Гештальт-терапію;
• Травма-терапію;
• Елементи когнітивно-поведінкової терапії (КПТ);
• Майндфулнесс-підходи для довготривалих результатів

Звернення по допомогу — це не про слабкість. Це про силу. Про бажання жити краще. І ви маєте на це повне право. Ви не зобов’язані тримати усе у собі.

Якщо вам відгукується те, про що я пишу — варто звернутися за консультацією. Це може бути розмова, з якої почнеться ваше зцілення. Я тут, якщо буде потреба і Ви будете готові.