Перспективи розвитку дистанційного навчання

Дистанційне навчання — сукупність технологій, що забезпечують доставку студентам основного обсягу навчального матеріалу, інтерактивна взаємодія студентів та викладачів у процесі навчання, надання студентам можливості самостійної роботи з навчальними матеріалами, а також у процесі навчання.

Одним із видів інновацій в організації професійного освіти є введення дистанційного навчання. На відміну від заочного навчання дистанційне навчання дає можливість вчитися, перебуваючи на будь-якому відстані від навчального закладу. Ідея дистанційного навчання полягає в тому, що взаємодія викладача та студента відбувається у віртуальному просторі: обидва вони перебувають за своїми комп'ютерами та спілкуються за допомогою Інтернету [1, с. 6].

Дистанційне навчання — сукупність технологій, що забезпечують доставку студентам основного обсягу навчального матеріалу, інтерактивна взаємодія студентів та викладачів у процесі навчання, надання студентам можливості самостійної роботи з навчальними матеріалами, а також у процесі навчання.< /p>

Технології дистанційного навчання (ТДН) складаються з інноваційних педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій дистанційного навчання.

Інноваційні педагогічні технології дистанційного навчання – це технології опосередкованого активного спілкування викладачів зі студентами, студентів між собою з використанням телекомунікаційної зв'язку та методології індивідуальної роботи студентів зі структурованим навчальним матеріалом, який подається в електронному вигляді та зберігається на спеціальному навчальному порталі, з урахуванням компетентнісного та особистісно-орієнтованого підходу, методу проектів та педагогіки співробітництва.

Інформаційно -комунікаційні технології дистанційного навчання – це технології створення, опрацювання, передування та зберігання навчальних матеріалів, організації та супроводження навчального процесу за допомогою телекомунікаційного зв'язку, зокрема, електронних локальних, регіональних та глобальних (Internet) мереж та відповідних сервісів, зокрема Веб 2.0 [3, с . 8].

Освітнє суспільство потребує особистості, яка здатна до самоосвіти. Забезпечення безперервності освіти є соціальним замовленням суспільства. Дистанційна форма навчання здатна забезпечити постійний освітній ріст особистості. Дистанційне навчання, по суті, є особисто-орієнтованою формою навчання. Воно надає можливість вибору викладача, можливість підбору навчального матеріалу від інформаційної потреби студентів. На відміну від заочної форми засоби зв'язку в дистанційному навчанні максимально оперативні, навчальні програми та курси гнучкі й індивідуальні. . Однак, дистанційні технології, впроваджені в освітній процес, вимагають більш ретельного відпрацьовування методик засвоєння знань, аналізу пріоритетів факторів, що впливають на ефективність роботи викладачів та студентів у дистанційній середовищі.

Впровадження дистанційних технологій у навчальний процес спрямоване на глибше розуміння навчального матеріалу; формування таких компетенцій як: комунікативні (безпосереднє спілкування за допомогою засобів мережі), інформаційні (пошук інформації з різних джерел та можливість її критичного осмислення), самоосвіти (вміння навчатися самостійно).

     ;      Популярність дистанційного освіти на основі інтернет-технологій, особливо в системі вищого освіти, щорічно зростає, що пов'язано з перевагами, які надає така форма навчання, такими як можливість отримувати освіту без відриву від виробництва, економія ресурсів та часу, розширенням сфери додаткової освіти тощо. З огляду на світові тенденції зростання ролі дистанційного освіти, можна стверджувати, що це розвиток матиме дедалі зростаючіший вплив на забезпечення національних інтересів. Дистанційна форма навчання в Україні почала впроваджуватись понад десять років тому. Сучасні завдання, які поставлені перед системою освіти України вимагають створення такої системи освіти, яка забезпечуватиме перехід до неперервного освіти. Зволікання з розвитком дистанційного освіти загрожує зниженням конкурентоспроможності українського освіти у світовому просторі. класичних форм навчання, в перспективі вона може набути швидкого розвитку. Але широке впровадження та розвиток дистанційного освіти в Україні потребує вирішення комплексу завдань за такими напрямами, як управлінсько-організаційне забезпечення; матеріально-технічне та фінансове забезпечення; кадрове забезпечення потреб дистанційного освіти; методичне забезпечення з урахуванням специфіки дистанційного навчання; просування дистанційного освіти на освітньому ринку та ринку праці.

Отже, на сьогодні дистанційна освіта в Україні перебуває на етапі впровадження та використання в освітньому процесі вищих навчальних закладів. Система дистанційного навчання не замінить традиційну систему вищого освіти, а доповнюватиме її, і водночас матиме вплив на розвиток освіти як в Україні так і у всьому світі, та удосконалення української системи вищого освіти.

Для подальшого розвитку ринку освітніх послуг, вирішення низки проблем, реального впровадження дистанційного освіти в вітчизняному освіту необхідно [2, с. 70]:

• осмислення на державному рівні, органами управління освітою, керівництвом та професорсько-викладацьким складом навчальних закладів, широкими педагогічними спільнотами доцільності й об'єктивної необхідності та можливості впровадження дистанційного навчання в вітчизняному освіту;< /li>
• створення науково обґрунтованої системи освіти та умов, що забезпечувати її стійке функціонування та подальше розвиток. Для запобігання кон'юнктурних підходів та помилок минулого (програмоване навчання тощо) необхідно з самого початку надати системі соціально-педагогічну спрямованість; вітчизняний освітній простір як інформаційну основу розгортання повномасштабної системи дистанційного освіти;
• з урахуванням нових функцій викладача та особливостей навчання в системі дистанційного освіти забезпечити підготовку та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів для дистанційного навчання, перш за все в галузі застосування у навчанні та інформаційних технологій.