Переваги та недоліки психоаналізу.

Психоаналіз виник наприкінці 19 століття і був підданий критиці з самого початку і не був прийнятий більшістю тогочасної наукової спільноти. Були піддані критики як основні ідеї психоаналізу, насамперед теорія психосексуального розвитку особистості, так і ефективність психоаналізу, як метод психотерапії. Основні ідеї психоаналізу, такі як «несвідомий», «Едіп-комплекс», «кастраційна тривога» тощо, звинувачена в ненауковому, метафоричності, і п’ять клінічних випадків, описаних Фрейдом, де він доводить ефективність психоаналізу з різними типами індивідів, у відсутність довготривалого результату. Тож найвідоміший пацієнт Фрейда Сергій Панкеєв «Людина-вовк», не позбувся неврозу до кінця своїх днів.

Щодо ненауковості основних понять психоаналізу, але не можливості довести їх існування, то це частково вірно, але вірно також, що спростувати це неможливо. Якщо ви йдете шляхом такого міркування, то можна сказати, що немає свідомості, тому що. Психологи досі не можуть дати чіткого визначення цього явища, але це не означає, що немає свідомості. Так і з несвідомим, ми просто не можемо описати його зграю. Хоча ми можемо, але за допомогою інших термінів. Отже, сучасна нейронаука стверджує, що мозок — це «щось» всередині нас, що приймає рішення, яке підтверджує енцефалограми за кілька секунд до того, як це рішення стане усвідомленим. На мою думку, це теорія несвідомого.

Незважаючи на суперечки щодо ефективності психоаналітичної терапії, вона вже більше ста років розвивається, вдосконалюється та знаходить своїх прихильників, як серед терапевтів, так і серед пацієнтів. Як людина, яка пройшла 250 власної психоаналітичної терапії, можу підтвердити її ефективність як пацієнта. І як людина, яка закінчила Інститут психоаналізу та надає психотерапевтичні послуги в напрямку психоаналітичної терапії, можу підтвердити її ефективність як терапевта. Безсумнівно, є пацієнти, які не допомагають цьому виду терапії, але такі пацієнти знаходяться в будь-якій формі психотерапії.

Мені здається, що до обмежень психоаналітичної терапії відносяться її тривалість і, як наслідок, висока вартість, але це також практичне значення терапії: тільки при тривалій терапії можна більш повно розпізнати людину, її історію, внутрішні конфлікти і причини формування певної природи, і, відповідно, Опрацюйте їх глибше. А також лише довгострокові стосунки з безпечним об’єктом, який є аналітиком, можуть сформувати здорову прихильність і стати надійною внутрішньою підтримкою для людини. Психоаналіз, на мою думку, більш ефективний для формування зрілої, адаптивної особистості в цілому, ніж для вирішення деяких локальних, ситуативних завдань у житті клієнта. Важливим результатом психоаналітичної терапії є розширення знань людини про себе і про світ в цілому, а також уміння рефлексувати, мислити образно, абстрактно, творчо.

Якщо ця стаття була для вас корисною та/або цікавою, будь ласка, поставте лайк.