Обсесивно-компульсивний розлад у дітей. Як допомогти?

Робота з темою ОКР в дитячому віці є дуже важливою. За статистикою, до 3% дітей та підлітків у світі мають обсесивно-компульсивний розлад (ОКР).

Часто перші симптоми виникають у віці 7–11 років, хоча нерідко спостерігаються й у дошкільнят. За даними Національного інституту психічного здоров’я (NIMH, США), більшість дорослих із діагнозом ОКР згадують, що перші симптоми з’явилися ще в дитинстві.

Проблема полягає в тому, що ОКР у дітей часто плутають із характерологічними рисами (наприклад, перфекціонізмом), або його симптоми вважають тимчасовою фазою розвитку. У результаті – значне погіршення якості життя дитини.

ОКР заважає дитині вчитися, соціалізуватися, знижує самооцінку, викликає виснажливу тривогу і може призвести до супутніх порушень – депресії, розладів харчової поведінки, тривожних розладів.

Водночас доведено, що раннє втручання найбільш ефективне. За даними Американської академії дитячої та підліткової психіатрії, при своєчасному початку КПТ до 80% дітей демонструють значне покращення стану.

Що таке ОКР?

ОКР (обсесивно-компульсивний розлад) – це тривожний розлад, який проявляється у вигляді:

• Обсесій – нав’язливих думок, страхів, образів чи імпульсів, що повторюються і викликають тривогу.

• Компульсій – дій або ритуалів, які дитина виконує, щоби “нейтралізувати” тривогу або уникнути уявної небезпеки.

Тож маємо зрозуміти, що це не звичайні звички. Це замкнене коло тривожних думок та дій, що має патологічний характер і не піддається логіці.

Ознаки ОКР у дітей: на що звертати увагу?

Найпоширеніші прояви:

• Постійне миття рук, страх забруднення.
• Перевірки (чи закриті двері, чи вимкнений світло).
• Ритуали: певна кількість повторів, “магічні дії”, впорядкування.
• Нав’язливі думки про шкоду, хвороби, смерть.
• Уникання ситуацій, що викликають тривогу (дотики, нові речі, школа).
• Запити на запевнення: “Точно все буде добре?”, “Я не зробив нічого поганого?”
• Дратівливість, агресивні реакції, якщо ритуал перервано.
• Втрати інтересу до гри, навчання через зайнятість ритуалами.

Важливо: діти часто не можуть пояснити, що саме з ними відбувається. Вони відчувають сором або бояться бути покараними, тому приховують симптоми. Тому варто бути уважними та діяти спокійно.

Причини виникнення ОКР у дітей

На сьогодні у науковій спільноті визнається мультифакторна природа ОКР.

Серед основних чинників виокремлюють біологічні, психологічні, психосоціальні та інфекційні фактори, які провокують до початку його.

1. Біологічні

Нейрохімічні дисбаланси, зокрема порушення роботи серотонінової системи.

Особливості роботи певних ділянок мозку: орбітофронтальної кори, базальних гангліїв та передньої поясної кори.

Також до цього напрямку також відносять і генетичну схильність.

2. Психологічні

Високий рівень тривожності, перфекціонізму, потреби в контролі. Негнучке мислення, труднощі з регуляцією емоцій.

Досвід надмірної відповідальності або «катастрофізації» думок (наприклад, віра, що думка = дія).

3. Психосоціальні

Сильний або тривалий стрес, зокрема пов’язаний із втратою, розлученням батьків, булінгом, зміною середовища (школа, переїзд).

Надмірно контролюючий або тривожний стиль виховання.

Низький рівень емоційної безпеки в сім’ї.

4. Інфекційні тригери

Рідкісний варіант – PANDAS-синдром (Педіатричний аутоімунний нейропсихіатричний розлад, пов’язаний зі стрептококовою інфекцією), коли симптоми ОКР виникають раптово після перенесеної хвороби.

Варто діяти швидко і ось чому!

ОКР рідко минає самостійно і часто може призвести до соціальної ізоляції, навчальних труднощів, психосоматичних симптомів, які будуть серйозно заважати в подальшому житті.

Згодом може виникнути вторинна депресія, розлади харчової поведінки, низька самооцінка.

Тож саме рання діагностика та психологічне втручання дозволяє зменшити вираженість симптомів, навчити дитину ефективного саморегулювання та підвищити резильєнтність – здатність відновлюватися після психологічних труднощів.

Які методи терапії ефективні при ОКР у дітей

1. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Визнана провідною стратегією. Включає техніки: експозиція з попередженням реакції (ERP) – контрольований контакт із тригером без виконання ритуалу. Робота з автоматичними думками, катастрофізацією. Розвиток гнучкості мислення та толерантності до невизначеності.
2. Тілесно-орієнтований підхід. Допомагає знижувати соматичну тривогу, відновлювати відчуття безпеки через тіло.
3. Арт-терапія. Дозволяє дитині виразити внутрішні переживання без слів, опрацювати тривогу через творчість.
4. Позитивна психологія. Спрямована на розвиток сильних сторін, саморегуляції, віри в себе.

Якщо поєднувати ці підходи в роботі з дитиною, то результат дуже м’який, дієвий та дає швидкий результат.

Що ви як батьки можете зробити вже сьогодні?

1. В першу чергу будьте союзниками, а не спостерігачами

Ваша підтримка – фундамент одужання. Уникайте осуду чи знецінення страхів дитини. Проконсультуйтеся з фахівцем в цій сфері.

Навіть одна консультація допоможе краще зрозуміти динаміку процесів та зняти непотрібне напруження в родині.

2. Навчіться розрізняти ритуал і потребу

До прикладу, коли дитина хоче помити руки, то зауважте і разом проговоріть, чи є в цьому реальна потреба. Якщо ні, тоді спростуйте думку дитини та переключіть її увагу на щось інше.

Не зміцнюйте ритуали, але й не сваріть дитину за них. Дбайливо скеровуйте її до альтернативної поведінки.

3. Створіть атмосферу емоційної безпеки

Ваша спокійна присутність, передбачуваність і прийняття значно знижують фонову тривожність.

До прикладу коли дитина вам говорить про свої емоції, переживання – то визнайте їх і прийміть її почуття.

4. Практикуйте спільно з дитиною різні заземлювальні вправи

Наприклад:

• “5-4-3-2-1” (назвати 5 речей, які бачиш, 4 – до яких можеш доторкнутися, 3 – які можеш почути, 2 – які можеш відчути на запах і 1 який можеш спробувати на смак і).
• Дихальні вправи з візуалізацією (“надуваємо повітряну кульку”, “дихаємо, як квітка”).
• Малюйте малюнки зі страхами та знищуйте їх.
• Придумуйте казки самі або разом з дитиною. Казкотерапія це дуже гарний і дієвий інструмент в дитячому віці.

5. Дуже важливо у дитини розвивати емоційний інтелект

Тобто вчити дитину розпізнавати та виражати свої емоції та почуття. Тут є багато розвиваючих відео та мультфільмів.

6. Говорити з дитиною про думки

Спробуйте техніку «адвокат та прокурор в суді». Це ігрова форма психоаналізу наших думок та переконань.

Тож давайте підсумуємо

ОКР – не примха і не «важкий характер». Це реальний психічний стан, з яким можна і потрібно працювати. І найголовніше – результати можливі, особливо в дитячому віці.

Психотерапія у дбайливому, безпечному просторі, тілесно-орієнтована підтримка, творчість і стабільна емоційна присутність батьків можуть стати ключем до здорового майбутнього дитини.

Пам’ятайте: якщо вас щось турбує у поведінці вашої дитини – це вже достатній привід для консультації. Не чекайте “серйозних проблем”, звертайтесь уже зараз. Ваша уважність сьогодні – її внутрішня опора завтра.

З повагою до вашого батьківства, психологиня Джуган Тетяна.