Як впоратися з тугою, коли кохана людина на війні?

Мій партнер, мій син, мій брат, мій чоловік на війні. Так часто ми чуємо ці слова сьогодні, і ніби ці фрази стали такими звичайними й нестерпно болючими одночасно.

Хтось на війні, а хтось інший чекає на нього.

І ми можемо тільки здогадуватися, що ж в цей момент відчуває людина, яка чекає.

Тугу, смуток, зневіру, відчай — слів безліч, і жодне з них не може повністю передати той стан.

Коли кохана людина на війні, це нестерпно важко.

Нелегко тому, хто пішов на війну, і водночас дуже нелегко тим, хто чекає тут, по ту сторону фронту.

Як впоратися, як витримати, як прожити цей надскладний період?

Отже, давайте розбиратися. З чого виникає туга?

Коли змінюється звичайний хід речей, коли того, хто був поряд, на кого можна було опиратися, зараз немає. Коли звичайні події, речі, зустрічі не приносять задоволення, радості й натхнення.

Все змінилось, бо нема того, хто підтримував, допомагав, слухав.

Настав час розраховувати тільки на себе, а так не хочеться. Це важко, некомфортно, та і навіщо.

Та треба зрозуміти одну річ. Все у світі змінюється, минають години, дні, місяці. Змінюються люди, простір, обставини. І коли змінюється те, що раніше було таким чітким і стабільним, зауважте, що так, як раніше було, вже не буде.

Треба вийти з зони комфорту й адаптуватися до тих умов і обставин, які є зараз, до таких незрозумілих й таких неприємних обставин.

Але ж треба!

Як впоратися з тугою, коли кохана людина на війні

По-перше, дозвольте собі сумувати, дайте собі час на прийняття ситуації.

«Так, мені важко, так, мені сумно, боляче, образливо. Я це відчуваю». Не чиніть опір своїм відчуттям, дайте їм простір у своєму житті. Це важливо.

По-друге, спробуйте знайти підтримку й опору в повсякденних рутинних справах, у всьому, що ви робили раніше: режим дня, прогулянки, спортзал, улюблена книжка ввечері, смачна кава зранку.

Всі ці життєві ритуали мають дуже важливий та цінний аспект. Пориньте в рутину. Від сьогодні це ваша точка опори.

По-третє, не впадайте в самотність, спілкуйтесь у комфортному вам темпі та з комфортними вам людьми.

Якщо ж все ж ви відчуваєте, що тривога бере гору, то пам’ятайте, що фізична активність трансформує і допомагає напрузі вийти. Знайдіть свій спосіб.

Можливо це буде просто ходьба, йога чи звичайні присідання.

По-четверте, плануйте життя. Пам’ятайте, що життя не зупинилось, воно продовжується. Сонце так само сходить, дні минають.

Плануйте день, тиждень, місяць. Розплановуйте рік. Це надихає, підсилює, дає мозку запит розвиватися, рухатися і змінює фокус від негативу до позитиву. Бо ми зазвичай плануємо позитивні події, правда ж?

По-п’яте, не будьте ідеальними, будьте справжніми й живими. Не транслюйте себе світові знедоленою і нещасною. Водночас не заперечуйте, що вам погано, сумно, боляче і ви сумуєте за коханою людиною.

Все починається з усвідомленого вибору. Я обираю лежати, страждати, плакати або ж ні!

Дайте собі час, видихайте і починайте рухатися. Мозок звикає до нового ритму, нових традицій. Формується самостійність і водночас повна відповідальність за простір, дітей, себе, свої думки та дії.

Ви обираєте лишатися у стані журби, туги чи все ж спробуєте змінитися, адаптуватися до того, що вже є сьогодні, тут і зараз?

«Туга — це не слабкість, це реакція вашої душі, вашого серця. Це нестерпний біль, який треба навчитись витримувати, проживати. На тілесному та ментальному рівнях це має такий вигляд», — Ларіна Тетяна, психологиня.

Подбайте про себе і своє тіло

Дихайте. Дихання — це перша допомога, причому вдих короткий, видих трошки довший. Це знижує напругу і дає тілу сигнал «Я зараз у безпеці».

Регулярний рух — це одна із форм підтримки вашого фізичного здоров’я. Як варіант, може бути швидка хода, силові вправи та рутинна робота. Дія виводить тривогу з тіла, і, звісно ж, легшає.

Пам'ятайте про турботу про тіло через теплий душ, гарячий чай, смачну їжу, приємний фільм. Дайте собі базові дрібниці, які раніше тримали й приносили натхнення, спокій і задоволення.

Наступний чинник, який впливає на вас — це сон. Важливо лягати спати у той самий час і прокидатися теж. Варто зменшити сенсорне навантаження перед сном, тому замість соціальних мереж почитайте цікаву книжку.

Контролюйте свій ментальний рівень, думки, що з’їдають зсередини, невидимі тригери, які атакують, не питаючи.

Запитайте себе, що можете зробити зараз ви? І по можливості зробіть, подумайте, що залежить від вас, а що не залежить. Розділіть зони контролю.

Не очікуйте повідомлень, дзвінків, відповіді. Це важко. Дуже важко, але тримайте фокус на діях, а не на очікуванні. Це не погіршить стосунки й не зменшить рівень любові між вами, це збереже вас. І це саме те, що вам нині потрібно.

Пам’ятайте, що туга — це ваша глибинна сила, яка може мучити вас з середини. Не дозволяйте цього.

Ви не зобов’язані бути залізною, ви маєте повне право бути живою

Ваш стан має значення. І турбуючись про себе тут, ви даруєте підтримку тим, хто там.

Партнери — це єдине ціле, і коли одна половинка страждає, інша це відчуває. Наповнюйтесь позитивними емоціями, давайте собі все те, що вас підтримає, підсилить, наповнить, а не навпаки.

Ви не можете бути поруч фізично з коханою людиною, але ви можете бути живою, цілісною, щасливою, щоб допомогти коханому витримати той шлях, який він має пройти.

Навіть на відстані підтримка і стан один одного неабияк відчутні.

Сьогодні ви є опорою для того, хто виконує надважливу місію — захищає країну від ворога.

А опора для іншого починається з турботи про себе.

Вже знаєте як, користуйтесь.

Від qui.help: запрошуємо на консультацію

Якщо ви відчуваєте, що самостійно впоратися стає дедалі важче, що туга, тривога й напруження не зменшуються — не залишайтеся з цим наодинці.

Ви можете звернутися до авторки цієї статті для індивідуальної психологічної підтримки або до інших психологів нашої спільноти, які мають досвід роботи з темами війни, втрати, очікування та тривоги.

Разом з психологом можна говорити чесно й без осуду і знайти спосіб жити далі, не зраджуючи своїм почуттям.