Як пояснити дітям, хто такий психолог

Якщо ви батьки дитини, якій треба пояснити, хто такий психолог, то треба зауважити, що це буде серйозна розмова.

Не варто боятися цього, але підготуватися не завадить, тож я готова вам дати кілька корисних порад з цього приводу.

У процесі розмови важливо враховувати вік дитини та особливості її сприйняття.

Кожній дитині може бути потрібне щось своє: комусь — підтримка, комусь — можливість бути почутим, а комусь просто страшно, і це нормально.

Батьки мають знайти ключик до саме своєї дитини і дати їй право вибору і час.

Як пояснити дитині, що саме робить психолог на зустрічі?

Якщо дитині 4–6 років, то можна сказати, що психолог — це лікар для душі, він підкаже, коли буває сумно або страшно, або коли ти сердишся. Це лікар для настрою і думок, тільки без уколів і болючих рецептів і процедур.

Якщо дитина віку молодшого школяра (7–10 років), їй варто сказати, що психолог — це людина, яка слухатиме, підтримає і допоможе знайти вихід із будь-якої складної ситуації або ж заспокоїть, якщо ти хвилюєшся, нервуєш, переживаєш.

Важливо підкреслити, що психолог не сварить, не ставить оцінки, не критикує, з ним можна поговорити без страхів і прикрощів.

Підліткам можна сказати, що психолог — це фахівець із почуттів, думок, переживань, хвилювань та стосунків. Він допомагає краще зрозуміти себе, впоратися зі страхом та стресом і знайти власні рішення у складній життєвій ситуації.

І найважливіше те, щоб підліток розумів, що його кордони не будуть порушені та що всі розмови, які будуть відбуватися на консультації, там і лишаться.

Психолог не має права розголошувати та ділитися з кимось про те, що там відбувалося, якщо звісно це не загрожує життю і не порушує законодавство.

Психолог — це своєрідний навігатор, який розуміється на почуттях. Це людина, яка знається на проблемах і має ліхтарик, який підсвітить шлях у темряві.

Це також певною мірою тренер, який допомагає натренувати рівень спокою, впевненості. Він знає як надихнути людину, підтримати її у діях і мріях.

Чого не варто боятися дітям на прийомі у психолога?

Не варто боятися говорити про свої відчуття, бо це нормально.

На зустрічі можна плакати, злитися, говорити, ділитися, розказати те, що болить, турбує, хвилює.

У будь-якому випадку психолог на боці дитини, він готовий і може допомогти.

Це цінна підтримка, якої так потребують і діти, і дорослі. Варто навчитися її приймати.

Поряд зі спеціалістом можна бути собою, це безпечно і дуже результативно.

Як сказати дитині, що нам треба відвідати психолога

Почати розмову з дитиною про психолога треба спокійно і легко. Не варто насторожувати, лякати, або підвищувати тон в процесі розмови.

Зауважте, що з дитиною все гаразд, що це звичайна практика — ходити до лікаря, коли болить. І лікарі є різні, вони знаються на своїй справі та допомагають вирішувати проблеми.

Як підтримати дитину після розмови з психологом

Не варто допитуватися одразу, що там і як.

Варто поставитися терпляче, дати час «переварити» те, що відбулося на консультації, та прийняти будь-які почуття — хай то задоволення, щастя, відчуття легкості або ж супротив і неприйняття.

Задача батьків — дати простір емоційному проявленню всього того, що буде відбуватися з вашою дитиною.

Можна скористатися такими фразами:

• Я дуже радий/рада, що ти сходив/сходила до психолога.
• Якщо захочеш розповісти, то знай, що я поруч і я радо вислухаю.
• Якщо ж не хочеш говорити, то я теж це зрозумію. Це твій вибір і твоя особиста справа.
• Я вдячна, що ти хочеш розібратися в собі, вирішити питання/проблему/задачу, які тебе турбують.

Підтримати дитину можна не тільки словами, а і жестами, наприклад:

• «Давай підемо в кафе чи парк, де тобі подобається, і просто побудемо разом».
• «Я поруч, якщо ти потребуєш підтримки».
• Обійняти дитину, якщо вона дозволяє і їй приємно, і, звісно, спершу варто запитати про це.
• Можна також не акцентувати увагу, якщо вашій дитині це не потрібно. Просто займіться звичайними рутинними справами, що дають відчуття безпеки та спокою.

Похід до психолога — це нормальна рутинна річ, нічого глобального та особливого не сталося, це не боляче і не страшно.

Важливо, коли батьки є прикладом для своїх дітей і самі теж систематично дбають про своє ментальне здоров’я і відвідують психолога.

«Відповідно дитина — чи то підліток, чи маленька — бачить, чує і розуміє, що звертатися до фахівця за консультацією — це звичайна і нормальна потреба. Вона також бачить, що і мама, і тато дбають про себе та теж звертаються по консультації.

Консультація з психологом — це турбота про себе, тож турбуйтесь про себе самі, шановні дорослі, і ваші діти будуть успадковувати вашу поведінку, розуміти, що це нормальна практика», — Ларіна Тетяна, психологиня.

«Я так турбуюсь про себе і своє здоров’я», — говорить мама і йде до психолога, — «Я краще розумію себе. Я почуваюся краще. Я розумію, як не плакати, не кричати та нервувати, бо в цьому мені допомогли розібратися».

Коли ці фрази звучать у колі сім’ї, вони постійно на слуху, їх чують діти. Так приходить розуміння, що звернення до психолога — це не страшно.

Бо так робить мама і їй легше, вона почувається щасливішою. Бо так робить тато — і він успішний та спокійний у бізнесі й у стосунках із дітьми та родиною.

І варто говорити про це, не мовчати: «Ми ходимо, нам подобається і пропонуємо тобі».

І знову ж таки, батьки можуть запропонувати, а дитина має право вибрати самостійно, чи хоче вона піти, чи має вона в цьому потребу.

Якщо відчуваєте супротив і дитина категорично відмовляється йти до психолога, то просто дайте їй час. Запропонуйте знову через певний період.

Можна навести живі приклади. Можливо, ходять знайомі або якісь родичі, і їм сподобалось, вони вирішили свої питання.

Або ж один із варіантів — запропонувати прийти на групові майстер-класи, щоб познайомитися зі спеціалістом, сконтактуватися та встановити кредит довіри.

Варіантів безліч, підберіть саме свій і приходьте на консультації до спеціалістів, які допоможуть вам і вашій дитині.

Звертайтесь!

Від qui.help: запрошуємо на консультацію

Розмова з дитиною про психолога — це можливість навчити її піклуватися про свої емоції та внутрішній стан.

Якщо ви відчуваєте, що вашій дитині потрібна підтримка, ви можете записатися на консультацію до автора цієї статті або звернутися до інших психологів нашої спільноти.

Разом ми допоможемо знайти рішення, підтримати дитину та створити для неї безпечний простір для розвитку.