Готові до змін на краще?
Знайти психологаСамооцінка — це наше загальне емоційне ставлення до себе, оцінка власної цінності. Вона складається з:
- Когнітивного компоненту — уявлення про власні риси та компетенції.
- Емоційного компоненту — відчуття задоволеності собою або, навпаки, розчарування.
- Поведінкового компоненту — готовність діяти, відстоювати свої потреби, брати на себе виклики та відповідальність.
Чому важливо говорити про самооцінку у підлітковому віці?
Підлітковий вік – це період активного формування ідентичності, автономії та соціальних зв’язків, перший віковий період переходу з дитинства до дорослості. Тому він й зветься перехідним, адже в цей час відбуваються бурхливі та дуже суперечливі зміни, які під час важко витримати, бо старі концепції докорінно ламаються і з’являються зовсім нові задачі.
Звідси – поява нових потреб: у самоствердженні, рівноправності, опануванні нових соціальних ролей, повазі серед дорослих на рівних.
Кардинально змінюється задача віку: на перший план виходить необхідність міжособистісного спілкування, пошук своєї «зграї» серед однолітків, де хочеться бути прийнятим, отримати увагу та авторитет. Втратити таки авторитет може стати найбільшою трагедією, яку дуже часто недооцінюють батьки.
В цей час ми, батьки, відходимо на другий план. Наші цінності, правила та світогляд піддаються сумнівам, знеціненню та запереченню. І це також – важлива задача віку, адже саме через такий нігілізм підлітки мають вибудувати власну систему, щоб жити самостійне життя.
Але байдужість, критика, знецінення, особливо з боку дорослих, в цей період сприймається особливо болісно. Тому що незважаючи на «колючість» підлітки як ніколи потребують нашої підтримки та розуміння. А психічний біль у них буквально відчувається як сильний фізичний.
У цей час самооцінка стає ключовим фактором психічного добробуту, впливає на академічні успіхи, здатність до адаптації та стосунки.
Дослідження показують, що низька самооцінка у підлітків корелює з депресивними симптомами, тривожністю, ризикованою поведінкою та зниженим рівнем життєвої задоволеності.
Позитивна оцінка однолітків стає дуже важливою, а негативна – може породити невпевненість, відчуття незадоволення собою та розчарування.
Що може бути проявом заниженої самооцінки у підлітка?
Як правило, незадоволення собою, негативні думки про себе, відсутність впевненості у власних силах, що може проявлятися через ухилення від виконання завдань, зниження активності, соціальну ізоляцію.
Оскільки тіло стрімко змінюється, підлітки надають дуже важливого значення власній зовнішності, уявленням про свій тілесний образ та постійно оцінюють себе. Адже зовнішні ознаки також визначають статус підлітка серед однолітків.
Надмірна турбота про зовнішній вигляд може бути тимчасовим явищем, але невідповідність цьому образу може викликати почуття несприйняття себе, контроль за харчуванням, докори сумління, тривожні та депресивні стани тощо.
В цей період з’являються перші закоханості, романтичні стосунки, невдачі у яких також сприймаються трагічно.
Батьки зачасту можуть у спробах заспокоєння знецінювати цей процес фразами на кшталт: «Нічого страшного, скільки тих стосунків ще буде…», «Забудь, це не серйозно. Все минеться». Натомість у цей час важливо визнання складних почуттів, підтримка та присутність: «Я бачу, як тобі важко. Я поруч.»
Як допомогти підвищити самооцінку підлітка?
Що ми можемо зробити, як батьки у такий непростий період для того, щоб самооцінка підлітка не страждала?
- Виключити порівняння з іншими, нетактовні, іронічні, публічні коментарі, а також критику у присутності інших. Підтримка має бути «на рівних».
- Підтримувати атмосферу безумовної любові. Адже любов не має бути «під умовою» успіхів, досягнень, оцінок, прагнень. Безумовна любов – це про те, що дитина цінна просто тому, що вона є у цьому світі.
- Прийняття помилок. Від того, як у сімейній системі сприймаються помилки – як катастрофа та поразка чи як досвід та поштовх до змін – також залежатиме ставлення підлітка до себе. Замість «Ти не впорався(-лася)» – «Бачу, що тобі складно. Давай подумаємо разом що можна зробити інакше.»
- Помічати зусилля та процес, а не лише результат. Замість «Ти молодець» – фокус на дії «Ти дуже уважно підійшов(-ла) до цього завдання, навіть коли було складно».
- Визнавати важливість стосунків з однолітками, адже це – завдання віку.
- Давати право вибору, навіть у дрібницях (що вдягнути, як прибрати кімнату, які активності відвідувати тощо), залучати до прийняття сімейних рішень, щоб підліток відчував, що його (її) думка – цінна та важлива.
- Надавати автономію. У підлітка має бути власний простір. Навіть якщо немає можливості окремої кімнати, це простір має бути лише підлітка, де діють його (її) правила та дозволи, які не мають порушувати батьки.
- Пам’ятайте, що діти вчаться через моделі батьків. Якщо батьки критикують та знецінюють себе, не сприймають власні слабкі сторони, забороняють виражати складні емоції та переживання, – діти це наслідують. Тому часто зміни у самооцінці підлітка починаються зі зміни концепцій самих батьків завдяки їх роботі над собою.
Запрошую на консультації
Якщо ви відчуваєте, що впоратися у цей складний період стає дедалі важче, можливо, є сенс звернутися за професійною допомогою.
Як психологиня, яка працює з підлітками та їх батьками, знаю наскільки може бути важливою підтримка. Тому буду рада за потреби супроводжувати вас на цьому непростому етапі.
