Я люблю і ненавиджу. Що таке амбівалентність почуттів?

Чи сумісні любов і ненависть? Можна відповісти однозначно: так чи ні.

Чому «від кохання до ненависті один крок»? Адже обидва почуття сильні: одне творить, інше руйнує.

Чи здатна людина їх поєднати? Спробуємо розібратися у почуттях дорослих зрілих людей.

Що таке амбівалентність почуттів?

Людина – істота складна, тому гармонійність і несуперечність – скоріше, ідеали, яких ми прагнемо, ніж характеристики нашої внутрішньої реальності.

Наші почуття нерідко неузгоджені та суперечливі. Причому ми можемо відчувати їх одночасно стосовно однієї й тієї ж людини. Цю властивість психологи називають амбівалентністю.

Відомий швейцарський психіатр і патопсихолог Ейген Блейлер проводив дослідження шизофренії (до речі, він запровадив поняття «шизофренії») і розробив поняття «амбівалентність почуттів», тобто. двоїстість у відношенні до людини чи явища, одночасне її прийняття чи відкидання.

Чому я люблю та ненавиджу одночасно?

Блейлер вважав, що якщо зміна цих почуттів відбувається невмотивовано швидко, то ми маємо справу з шизофренією.

З. Фройд, працюючи певний час разом із Блейлером, стверджував, що це суперечливі почуття є природне (вроджене) властивість будь-якої людської натури. А якщо вони яскраво виражені, то це говорить про невротичний склад психіки.

Амбівалентність може заважати людині більшою чи меншою мірою. Якщо вона виникає як протиріччя між стійкими почуттями до людини (до тварини, до своєї роботи тощо) з одного боку та з короткочасними емоціями, пов’язаними з ними – з іншого боку, це цілком нормальне явище людського життя.

Воно вкотре свідчить у тому, як багато чинників впливають на наше самопочуття, думки, емоції.

А чи взагалі можна одночасно любити і ненавидіти?

Безумовно, нам властива амбівалентність почуттів, але епізодична. Ми відчуваємо багато протилежних почуттів – це ніжність та ворожість, радість та гіркота, симпатію та антипатію та інші.

Така тимчасова амбівалентність часто виникає у спілкуванні із близькими людьми, з якими вас пов’язують міцні добрі стосунки. І найчастіше ви відчуваєте до них любов, ніжність, радість від їхньої присутності у вашому житті.

Але з різних причин іноді вони можуть викликати у вас роздратування, бажання уникнути взаємодії з ними і навіть ненависть. Це схоже на зміну погоди влітку: після низки сонячних днів раптом небо затягнеться хмарами, а іноді природа здригається від гуркоту грому.

Але буває, що хмари не сходять з вашого небосхилу довго: ви знаєте, що любите цю людину, але вже другий тиждень готові стерти її в порошок.

На початку давайте визначимося відразу, що кохання – це кохання, а ненависть – це ненависть, і про якусь сумісність не може йтися. Не можна любити, ненавидячи чи ненавидіти, кохаючи. Ненависть тягне за собою образу, злість, бажання нашкодити. Яка тут сумісність?

Кохання заворожує, накриває як хвилею і збиває з ніг, а коли людина повертається в реальність, починаються крики «змученого серця».

Як то кажуть, коли комусь драми не вистачає, він створює її сам.

Чому любов перетворюється на ненависть?

Кажуть, що кохання породжує ненависть, я б перефразував: нелюбов породжує ненависть.

Відносини серед здорових людей будуються на вчинках один до одного. Якщо ти відчуваєш турботу, увагу, розуміння, участь у твоєму житті, якщо твоя кохана людина – твоя підтримка у найважчі моменти життя, то про яку ненависть може йтися?

Але й кохана людина може довести «до ручки» у своїх вчинках стосовно тебе, тоді й виникає ця ненависть.

Чи можуть стосунки кохання та ненависті бути здоровими?

Багато пар, які перебувають у стосунках, маючи таку проблему, мучать один одного, а не живуть. Качаються на маятнику кохання та ненависті з однієї точки в іншу, спалюючи себе і колись кохану людину.

Такі стосунки є деструктивними. Людина розуміє, що самостійно вона їх трансформувати не може, з’являється невротична динаміка («і жити разом уже неможливо, і піти боюся»).

Цей страх перед майбутнім, перед самотністю і є основним гальмом в ухваленні рішення. Виникає в людини внутрішній конфлікт між розумом та почуттями, який він перемогти не може. Який посилюється з часом, що призводить і до зниження самооцінки, і до психічних проблем, і до непередбачуваних наслідків.

Німецький філософ та психоаналітик Еріх Фромм стверджував, що у ненависть перетворюється не кохання, а нарцисизм закоханих.

То як зберегти «ідеальне» співвідношення любові-«ненависті»?

Секрет тут зовсім не в уникненні конфліктів або придушенні всіх неприємних почуттів, які мають цілком природно. Вся справа в розумінні.

Якщо внаслідок конфлікту люди дійшли спільного знаменника, розібралися і зрозуміли один одного, вони знову почуваються щасливими. Але якщо сварка закінчилася, ніхто більше не кричить, а ясності так і немає, не буде й задоволеності, проблема залишиться невирішеною.

Поза причиною конфлікту розуміння допоможе зберегти близькість і любов. Те саме і з минулими образами.

Іншими словами, стосунки будуть міцними, якщо, попри сварки, ви бачите та чуєте одне одного. Вирішення проблеми приходить у результаті конфлікту, але, як не дивно, розуміння може допомогти навіть у тому випадку, якщо рішення знайти не можна.

Поза причини амбівалентних почуттів, розуміння допоможе зберегти близькість та кохання. Воно особливо важливе саме тоді, коли вирішити проблему майже неможливо і думка іншого не зміниться.

Розуміння з боку партнера рівне нам турботі, бажанню зберегти відносини. Ми бачимо, що наше кохання варте того, щоб за нього боротися.

7 способів навчитися краще розуміти один одного

1. Замість того щоб за будь-яку ціну відстоювати свою думку, постарайтеся подивитися на все з погляду партнера. Намагайтеся зрозуміти, чому він відчуває так, як відчуває.
2. Намагайтеся не критикувати, не захищатися, не висловлювати зневагу, не усунути. Ці чотири вершники апокаліпсиса навряд чи сприяють розумінню.
3. Не сумнівайтеся у партнері, не думайте, що він хоче заподіяти вам зло. Швидше за все, жодних таємних намірів він не мав.
4. Ідіть назустріч, якщо партнер намагається помиритися.
5. Запам’ятайте: ви не супротивники, а команда. У вас немає мети перемогти один одного, немає мети довести, що інший неправий. Ви обидва йдете в одному напрямку, і сенс вашої суперечки прояснити ситуацію і домовитися.
6. Змиріться з тим, що просто не буде. Особливо якщо ваш партнер не збирається дотримуватися цих правил.
7. Повторюйте про себе, як тільки починаєте злитися: «Я хочу зрозуміти тебе та допомогти тобі зрозуміти мене. Ось у чому наша головна мета».

Як допоможе психолог?

Якщо ж амбівалентність характерна для вас постійно, якщо суперечки, що терзають вас, – це майже звичний стиль життя. Як же тоді з цим упоратися?

У цьому випадку у вас хороша нагода, щоб звернутися за професійною психологічною допомогою.

Найчастіше в цьому випадку психолог допомагає людині зробити вибір: визначити свою систему цінностей, а відповідно вирішити, що для неї важливіше, а що менше. Розібратися з тим, що йому справді заважає, а що не торкається його інтересів.

Психолог/психотерапевт може допомогти пропрацювати підсвідомі психотравми, розірвати амбівалентні почуття та впоратися із внутрішнім конфліктом.

Підсумком спільної роботи психолога/психотерапевта та клієнта в такому випадку є зовсім не спрощення поглядів людини «Це я точно люблю, а це точно ненавиджу!». А розстановка пріоритетів: «Мені не подобається ця риса в моєму чоловікові, але вона не заважає моєму щасливому життю».

Або «Я не люблю запальних співробітників, але Петренко – дуже розумний, це важливіше зараз, тож я залишу його працювати».

Такий результат може здатися дуже простим (як то кажуть, і так все зрозуміло, навіщо ходити до психолога?). Однак, щоб це було не просто самонавіювання, а дійсно спокійне переконання, що дозволяє більш стримано реагувати на ті чи інші недоліки людини і при цьому отримувати задоволення від спілкування з нею, потрібно зробити велику внутрішню роботу.

Приходьте на консультації досліджувати почуття.