Гаррі Поттер і ментальне здоров’я: 7 глибоких метафор

У чарівному світі «Гаррі Поттера» можна впізнати декілька метафор про стани або явища психічного здоровʼя з нашого, маґлівского світу. Від дементорів, які уособлюють депресію, до історій героїв про травму, горювання, стигму та прийняття.

Відшукали та описали такі відсилочки із всесвіту ГП нижче.

🧙‍♂️ Дисклеймер: у маґлівському світі немає чарівних паличок. І боротьба з труднощами психічного здоровʼя працює складніше, ніж у світі магії. Подані нижче аналогії – це лише цікаві спостереження, що допомагають краще зрозуміти певні психологічні явища через знайомі образи. Вони не є прямими відповідниками чи заміною реального лікування.

1. Дементори та депресія

Сцена/персонаж

Дементори вперше з’являються, коли Гаррі в 13-річному віці стикається з цими охоронцями Азкабану у поїзді Гоґвортс-експрес.

Страхітлива істота в каптурі атакує Гаррі, викликаючи в нього заціпеніння, жах і непритомність. Він чує крик своєї матері й відчуває найгірший спогад, ніби переживаючи його знову.

Пізніше професор Люпин пояснює, що дементори живляться щастям і залишають жертву з найгнітючішими думками.

Психологічний зміст

Дементори постають прямою метафорою клінічної депресії. Авторка Дж. К. Роулінг неодноразово зазначала, що створила дементорів з власного досвіду депресії.

Це істоти, що «висмоктують» із людини всі приємні емоції та змушують її зануритися у свої найболючіші спогади. Депресія теж вириває світло з життя, змушуючи людину повертатися до болю і втрачати контакт із ресурсами радості.

Дементори викликають відчуття відчаю та безнадії, аж до «Поцілунку дементора», який забирає душу – аналогія до повної втрати себе в тяжкій депресії.

– Я відчув… відчув… відчув… ніби… ніби…

– Ніби вже ніколи не будеш щасливий, – похмуро підказав Гаррі. 

(«Гаррі Поттер і Орден Фенікса»)

Проте протистояти дементорам можна за допомогою чарів Expecto Patronum (Патронус). А вони не з простих – вимагають згадати найщасливіший спомин і сконцентрувати в собі світло надії.

Чари працюють лише тоді, коли маг справді переживає ці приємні емоції. Якщо думка була слабка чи підробна, Патронус не з’явиться.

Чари для виклику Патронуса спрацьовують лише тоді, коли маг зосереджується на щасливому спогаді або іншій позитивній візуалізації. Таким чином, у той момент, коли дементор відволікає і послаблює свою жертву, примушуючи її переживати біль, чарівник протидіє цьому впливу позитивними думками. Ця техніка дуже схожа на основний принцип когнітивно-поведінкової терапії (CBT). – Луїза Фрімен, PhD

Також після нападу дементора дають шоколад для полегшення стану. У реальному житті дрібні приємні речі й турбота про себе можуть дещо «підсолодити» гіркоту душевного болю та трохи повертати до звичного життя. Хоч вони не є основними «ліками», але все ж важливі.

Інсайт для читача

Коли мова йде про депресію, не будемо створювати ілюзії, що «достатньо одного щасливого спогаду – і все пройде». Так не працює.

Але магія Патронуса нагадує, що пам’ять про світлі моменти може бути нашим «захистом», а наша уява – одним з інструментів самодопомоги. Це не про «ігноруй біль», а «у відповідь на біль – шукай опори».

Ми таким чином зберігаємо внутрішні «схованки» сили, які активуємо у важкі моменти. Наші спогади, світлі асоціації, слова, люди можуть стати тим Патронусом, що не дасть нам зануритись у безнадію.

Також навіть у моменти глибокої печалі не варто боротися з ними наодинці. Гаррі не одразу знав про Патронуса – його навчив Люпин і підтримували друзі у практиці.

Та й сама авторка наголошує, що під час психологічної «атаки дементора» треба шукати допомоги: «Попроси про допомогу. Не борися наодинці», як вона порадила читачці, що зізналася у відчутті власних «дементорів».

2. Ховчик (Боггарт): фобії та страхи

Сцена/персонаж

На уроці захисту від темних мистецтв професор Ремус Люпин знайомить третій курс із ховчиком – магічною істотою, що перетворюється на те, чого людина боїться найбільше.

Учні по черзі підходять до шафи, звідки вискакує ховчик в образі їхніх страхів і фобій: для Рона це гігантський павук, для Невіла – суворий професор Снейп. Найцікавіше відбувається далі: аби здолати ховчика, Люпин вчить накладати чари Рідікулюс, що надають страхітливому образу кумедної форми.

Так, Невіл уявляє Снейпа в бабусиному капелюсі та сукні, і той негайно втрачає свою моторошність, викликаючи сміх у всіх присутніх.

Психологічний зміст

Ховчик виступає алегорією страху або фобії:

• Для когось це може бути конкретна фобія (наприклад, для Рона – гігантський павук. Це поширена фобія, арахнофобія).
• Для когось – більш загальна форма страху (як у Невіла – професор Снейп).
• Або навіть абстрактні речі (у дорослих чарівників це може бути невдача, втрата, нерозділене кохання).

Чари Рідікулюс у цій сцені – чудовий приклад когнітивного підходу до подолання страху: змінивши сприйняття того, що лякає, ми послаблюємо його владу над нами. Коли учні починають сміятися зі своїх страхів, ховчик слабшає.

Гумор і зміна перспективи можуть зменшити тривогу.

Справжня сила ховчика криється не в ньому самому, а в тому страхові, який він викликає. Варто поглянути страху в обличчя впевнено або з усмішкою – і монстр перетвориться на карикатуру, втративши свій загрозливий вигляд.

Інсайт для читача

Метафора ховчика нагадує: страх має стільки сили, скільки ми самі йому віддаємо.

Цей епізод показує одну з технік подолання страху: помітити його, назвати, змінити кут погляду, навіть додати до нього елемент гумору – і таким чином психологічно зменшити його вплив.

Професор Люпин фактично проводить терапевтичну сесію: у безпечній атмосфері учні вчаться поступово наближатися до своїх страхів і перетворювати їх на менш загрозливі образи.

А для нас це нагадування: говорити про свої страхи й визнати їхню присутність – це вже крок до звільнення з-під їх влади.

А як би виглядав ваш ховчик?

3. Ремус Люпин: соціальна стигма і прийняття себе

Сцена/персонаж

Щодо професора. Ремус Люпин — тихий, доброзичливий викладач, який має велику таємницю: він перевертень. Кожного повного місяця Люпин змушений переживати болісну трансформацію на звіра, тому ретельно приховує свій стан.

У світі чарівників перевертні стикаються з упередженнями і страхом. Коли наприкінці навчального року секрет Люпина випадково розкривається, обурені батьки учнів вимагають його відставки, і він сам йде з посади, щоб не наражати школу на скандал.

Через страх суспільного осуду Ремус довгий час уникає близьких стосунків – навіть намагається відштовхнути Німфадору Тонкс, яка його кохає, бо боїться, що «не вартий» любові через свою звірячу природу.

Психологічний зміст

Історія Люпина – це метафора життя з хронічною хворобою або станом, що підлягає стигматизації. Сама Роулінг підтверджувала, що образ перевертня навіяний хворобами, які супроводжуються стигмою, як-от ВІЛ/СНІД.

Люпин був інфікований у дитинстві, і з того часу живе з «тавром» перевертня. Він відчуває сором і страх відторгнення: родина зберігала його стан у секреті, боячись ганьби, а сам він ізолювався від суспільства.

Ця ситуація відображає психологічний тягар багатьох людей зі стигматизованими станами. І постійну тривогу, що їхня «темна таємниця» стане відомою і вони втратять прийняття оточення.

Водночас через образ Люпина авторка показує і упередження суспільства: чарівна спільнота боїться перевертнів та дискримінує їх. Подібно до того, як у нашому світі існують забобони щодо людей з певними захворюваннями або розладами. Люпин має справу не лише зі своїм «внутрішнім вовком», а й з осудом, який той викликає в інших.

Інсайт для читача

Найсвітліша сторона цієї історії – приклад прийняття і підтримки, який зрештою допомагає Ремусу знайти щастя. Попри самоізоляцію, Люпин у молодості здобуває трьох друзів, які дізнавшись правду, не лише не відвернулися від нього, а навпаки, стали анімагами, щоб полегшити самотність перевтілень.

Все-таки, як багато важить дружба у подоланні стигми.

А для нас історія Люпина слугує нагадуванням, що хвороба чи інша особливість не робить нас недостойними любові та поваги.

4. Невіл Лонґботом: дитина батьків із тяжкими психічними розладами

Сцена/персонаж

Невіл Лонґботом спершу з’являється як сором’язливий, незграбний хлопчик, що боїться майже всього – від викладачів до темряви коридорів Гоґвортсу.

Згодом розкривається трагічне тло його життя: батьки Невіла, талановиті аврори Френк і Аліса Лонґботоми, отримали незворотні психічні ушкодження внаслідок тортур.

Невіл, ще немовлям, втратив фактично батьків – вони фізично живі, але назавжди перебувають у лікарні св. Мунґо, не впізнаючи сина. Його виховує любляча бабуся, але яка часто дорікає йому, що він не виправдовує героїчних подвигів своїх батьків.

Ми бачимо сцену в книзі «Орден Фенікса», коли Гаррі й друзі випадково зустрічають Невіла з бабусею в лікарні: Аліса Лонґботом у напівнепритомному стані впізнає сина настільки, щоб вручити йому обгортку від жуйки як подарунок, і Невіл бережливо ховає цю дрібничку. Це зворушливий момент, що показує, як він цінує навіть слабкий прояв зв’язку з матір’ю.

До речі, ця історія теж має реальне підґрунтя.

Джоан Ролінг розповідала, що її знайомий поділився історією про свою матір із хворобою Альцгеймера, яка вже не впізнавала сина, але все ще пам’ятала, що він приносив їй солодощі.

Психологічний зміст

Життя Невіла ілюструє тему довготривалої травми та сорому/невпевненості, що з неї виростає. Рана, завдана родині Лонґботомів, – травматичний досвід, який має відлуння в усьому дитинстві Невіла. Він виріс під тиском слави батьків і одночасно під тиском стигми їх трагічної долі.

Все це створило в ньому постійну невпевненість, страх невдачі, труднощі в навчанні та соціалізації (що також відповідає дослідженням про психологічні труднощі дітей, вихованих бабусями-опікунами).

Та внутрішньо Невіл усе ж має доброту і відданість.

Справжнє розкриття Невіла як особистості відбувається пізніше. У вирішальний момент саме Невіл, хто колись тремтів перед професором Снейпом, вихоплює меч Ґрифіндора і знищує останній горокракс – змію Наґіні, тим самим зробивши Волдеморта смертним.

Цей героїчний вчинок завершує його трансформацію.

Інсайт для читача

Історія Невіла Лонґботома дає приклад зцілення та знаходження себе.

З підтримкою (друзів, наставників) і практикою, Невіл зміг відкрити свою силу. Для нього таким переломним моментом стало вступити до «Армії Дамблдора», де вперше ніхто не насміхався, а всі разом навчалися і підтримували одне одного.

Це схоже на терапевтичну групу, де він відчув прийняття.

Також історія Невіла нагадує про емпатію: за фасадом «незграбності» або замкнутості людини може критися глибока емоційна рана. Нам варто бути добрішими до інших. Адже ми не знаємо, які битви вони ведуть всередині себе.

І, як показав Невіл, тихий учень може одного дня врятувати всіх, якщо в нього повірити.

5. Волдеморт у голові Гаррі та нав’язливі думки

Сцена/персонаж

В «Ордені Фенікса» Гаррі починає відчувати всередині себе присутність Волдеморта. Його думки, емоції, сни починають змінюватися під впливом чужої свідомості. Він бачить сцени насильства, починає відчувати неконтрольовану злість. Відчуває, як його «переповнює» щось, що не належить йому.

Цей зв’язок із Волдемортом – небезпечний і глибоко дестабілізуючий. Гаррі починає сумніватися у собі, боїться, що може стати таким, як він. Він каже Сіріусу: «Я просто весь час злий. Я не розумію, чому. Мені це не подобається, але я не можу це зупинити».

Психологічний зміст

Образ Волдеморта в голові Гаррі може бути метафорою кількох психологічних явищ.

По-перше, це метафора нав’язливих думок.

Нав’язливі думки (обсесії) – небажані, настирливі, часто тривожні думки, образи або імпульси. Вони виникають у свідомості автоматично та викликають емоційне страждання.

Вони можуть мати тривожний, агресивний, соромливий або абсурдний зміст. Людина зазвичай не хоче цих думок або боїться їх.

Гаррі в «Ордені Фенікса» переживає це буквально: він боїться темних імпульсів, що з’являються в ньому. Його лякає, що він може бути «поганим», бо відчуває злість. Так і люди з тривожними станами часто бояться своїх думок і ставлять під сумнів себе.

По-друге, ця метафора може нагадувати про важчі психічні стани.

У випадку Гаррі, відчуття чужої присутності у свідомості й втрата контролю над думками спричинені магічним зв’язком із Волдемортом.

У реальному житті подібні явища можуть виникати через сильний стрес, травму або бути симптомами психічних розладів (ПТСР чи психотичні епізоди). Але ми не будемо зараз переходити до діагностики.

Інсайт для читача

Ключовий момент: думки ≠ ви.

Гаррі врешті розуміє: присутність Волдеморта – не його суть, а зовнішній магічний вплив. Те саме стосується нас (але без магії): ми не є своїми тривожними думками. Усвідомлення цього – перший крок до відділення себе від нав’язливої тривоги.

І ще – Гаррі допомагає впоратись підтримка близьких (Сіріус, Герміона, Дамблдор), як у реальному житті допомагає психотерапевт або близька людина. У складні періоди важливо мати з ким розділити свою тривогу, а не варитися в ній наодинці.

6. Тестрали та горювання

Сцена/персонаж

У п’ятій частині Гаррі вперше помічає, що карети Гоґвортсу їдуть не самі по собі, а їх тягнуть чарівні створіння – тестрали. Вони схожі на кістлявих коней із шкірястими крилами.

Також їх бачить Луна Лавґуд, і вона пояснює, що тестралів видно лише тим, хто бачив смерть.

Гаррі пригадує, як був свідком смерті Седрика. І це був його перший усвідомлений випадок свідка смерті. Також дізнається, що Луна бачила смерть своєї мами. Між ними виникає зв’язок через їхній досвід – невидимий для інших, але цілком реальний і сумний.

Психологічний зміст

Тестрали – це біль, який зрозуміють лише ті, хто походив через подібне.

Це також метафора горя, втрати і того, як травматичний досвід змінює сприйняття. Наприклад, ми тонше відчуваємо чужий біль, інакше сприймаємо світ і життя, розпізнаємо знаки пригнічення, замовчування.

Це також викликає почуття ізоляції: світ іде далі, а ти залишаєшся «бачити тестралів».

Історія Гаррі і Луни показує, що ця невидима реальність – спільна для тих, хто втратив, навіть якщо кожен переживає по-своєму.

Інсайт для читача

Після втрати ми справді можемо стати трохи іншими. Іноді це лякає: світ здається чужим, а ми наче самі. Але це не так.

Є ті, хто теж «бачать тестралів», і вони зрозуміють вас без слів. Саме тому так важливі групи підтримки, психотерапія, просто щирі розмови з тими, хто теж пройшов через своє. 

Спільність досвіду не менш потужна, ніж магія. Вона повертає надію і зв’язок, дає розуміння власного досвіду і можливість нарешті не почуватися самотньо.

Але попри те, що люди можуть переживати навіть одну й ту саму подію, у кожного буде свій досвід. І в цьому також своя магія підтримки одне одного в тому числі.

7. Дзеркало Яцрес і дезадаптивна мрійливість

Сцена/персонаж

Гаррі знаходить в пустій кімнаті Дзеркало Яцрес (Серця у зворотному написанні). Воно показує не реальність, а найзаповітніше бажання.

Гаррі бачить у ньому батьків – живих, усміхнених. Він повертається до дзеркала знову і знову, щоби дивитися на них, але почувається пригнічено у результаті. Дамблдор попереджає його: «Люди втрачали глузд, вдивляючись у це дзеркало».

Психологічний зміст

Це глибока метафора непрожитого горя, ідеалізованого минулого чи нав’язливого фантазування про «інше життя».

Це може бути проявом дезадаптивної мрійливості – коли людина «тікaє» в уявний світ, бо їй важко витримувати реальність, і фантазії затягують. Або застрягає в минулому, яке неможливо повернути.

Це спроба заповнити порожнечу, втрату, але ці ілюзії не приносять полегшення. І чим довше ми дивимось у дзеркало нездійсненного, тим більше втрачаємо себе.

Інсайт для читача

Мрії та фантазії – це ресурс, але й пастка, коли вони витісняють реальність. Важливо дозволяти собі мріяти, але ще важливіше – повертатись до «тут і зараз». І помічати моменти, коли з реальності хочеться тікати у фантазії.

Зцілення може бути не у відновленні ідеального минулого, а у створенні нового, живого сьогодення.

Люмос! 🪄

Ось такі паралелі вдалося простежити.

Але вже час повертатися до нашого, маґлівського світу. Де психічне здоров’я – не про магічні чари, а про щоденний рух назустріч собі, зі справжніми труднощами й перемогами. Маленькими й великими кроками: підтримкою, турботою про себе, терапією, щирими розмовами, роботою над змінами та собою.

Цей матеріал є неофіційним і створений виключно з освітньо-аналітичною метою. Ілюстрація є оригінальною роботою нашої команди. Усі права на всесвіт, персонажів і терміни (зокрема назви на кшталт «дементор», «магл», «Патронус») належать їхнім правовласникам.