Етапи виходу з насильницьких стосунків: чого очікувати і як до цього підготуватися

«Не винось сміття з хати!», «Сімейні скелети мають залишатися в шафі», «Мудрість жінки в терпінні». 

Під такими гаслами насильство розквітає і глибоко пускає коріння, передаючись із покоління в покоління.

Страшно, коли люди живуть у насиллі роками, а ще страшніше — коли в цьому середовищі зростають діти. Бо саме з маленьких свідків виростають майбутні жертви або кривдники.

Якщо ви пережили насилля в дитинстві — ви маєте високий ризик потрапити у токсичні стосунки в дорослому житті. Перебуваючи довго в середовищі, де насилля є частиною щоденної реальності, психіка звикає і нормалізує цей досвід.

Так формується толерантність до насилля. І навіть якщо ви колись клялися собі «Я ніколи не житиму так, як мама», ви можете не розпізнати тривожні дзвіночки ще на етапі знайомства.

І лише згодом, аналізуючи початок стосунків, жертви часто згадують, що сигнали були з самого початку, просто тоді не надали їм значення.

Якщо озирнутися назад, покоління жінок (звичайно, і чоловіків, але рідше) були приречені мовчки терпіти насильство. Фінансова, соціальна чи емоційна залежності сприймалися як природна частина шлюбу, а насилля — «сімейними справами», які не виносять назовні.

Сьогодні жінки мають значно більше можливостей вийти з аб’юзивних стосунків, ніж наші мами та бабусі, завдяки змінам суспільних поглядів і доступу до психотерапевтичної й психіатричної підтримки.

Чому так складно вийти з аб’юзивних стосунків

Причин цьому достатньо.

Стокгольмський синдром

Це парадоксальна прив’язаність до того, хто завдає болю.

Ви виправдовуєте, жалієте, шукаєте причини його поведінки: «В нього було важке дитинство», «Він просто втомився», «Він насправді хороший».

Виживання в аб’юзивному середовищі вимагає емоційного пристосування до агресора.

Надія, що він зміниться, пам’ять про хороше

Спільні спогади, ніжність, любов, романтика. Це створює ілюзію, що «все ще можна виправити».

Ви можете продовжувати кохати або триматися за щасливі спогади.

Емоційна залежність, гойдалки

Насилля має свій цикл: напруження — вибух агресії — розкаяння — примирення — «медовий місяць».

Ви знаєте непростий норов свого партнера, але після бурі настає штиль: спокійне сімейне щастя.

Ви звикаєте жити на адреналіні, а іноді вам вже це навіть подобається і викликає залежність.

Фінансова залежність

Діти, фінанси, побут. Чим в більшій залежності ви знаходитесь — тим важче наважитись. Народжуючи дітей, стаючи домогосподарками, жінки потрапляють у дуже вразливу позицію.

Зневіра в собі, відчуття безсилля

Повага до себе непомітно зникає, партнер підриває вашу впевненість.

Агресія та контроль знижують самооцінку і викликають почуття безпорадності.

Переживаючи постійне порушення кордонів, ви давно вже не відчуваєте своїх прав, вам не можна відстоювати себе, не можна злитися, щоб не спровокувати агресора.

Страх розголосу, осуду

Ваша сім’я може виглядати як ідеальна на людях, але ніхто не знає, що відбувається за закритими дверима.

Кривдники піклуються про свій імідж і можуть виглядати як бездоганні сім’янини. Насилля любить тишу і ваш сором комусь розказати правду утримує все як є.

Етапи виходу з аб’юзивних стосунків

Усвідомлення, що ви перебуваєте в насильстві

Коли в черговий раз ваше розбите серце не знайде сил залатати свої рани, коли ви вже не знайдете виправдання партнеру, перестанете жаліти його, побачите, що ваші вмовляння і сльози не допомагають, ви зрозумієте, що життя з цим партнером не буде іншим.

З цим приходить сильна емоційна реакція, схожа на процес горя: злість, смуток за «гарними часами», розбиті надії.

Прийняти чітке рішення

Після усвідомлення ви постаєте перед вибором: залишити все як є або йти.

Залишитись — варіант хоч і безрадісний, але стабільний і такий вже знайомий. Ви знаєте де потрібно змовчати, а де, навпаки, знаєте, як і коли поводити себе і як пристосуватися.

А вибір йти викликає страх і невідомість. Треба організувати так багато змін — житло, діти, гроші, оточення, робота. Це не може не лякати. 

Іноді новий епізод насилля стає поштовхом для прийняття рішення. Йти страшно, але залишатися поряд ще страшніше. І ви розумієте, що насправді у вас немає вибору і наважуєтесь.

Підготовка

Якщо ваш партнер схильний до агресії, просто «поговорити та розійтися» не завжди можливо.

Ваші кордони вже довго і безсоромно порушувалися, тому природно, що ви можете не відчувати в собі достатньо сил і безпеки, щоб відкрито заявити про своє рішення.

Тому розрив потребує обережного плану. Ви готуєте ґрунт для втечі: продумуєте варіанти житла, захисту дітей, шукаєте підтримку (юридичну, психологічну, фінансову).

Розрив стосунків

Ви йдете і на безпечній відстані повідомляєте про своє рішення та домовляєтесь щодо дітей та інших спільних моментів.

Це може бути найнебезпечніший етап: погрози, переслідування, шантаж, моральний тиск. Ваше завдання — не піддаватися почуттю провини, страху. Пам’ятайте, що цей період не триватиме вічно.

Внутрішні торги

Партнер то вдається до погроз, то, навпаки, вимолює прощення. Це внутрішньо вас буде хитати: «Чи правильно я вчиняю?», «Чи витримаю фінансово?», «А якщо я нікого більше не знайду?».

Зміни лякають, невизначеність вимотує, та і він наче змінився, наче обіцяє, що все буде по-іншому.

Спойлер: НЕ БУДЕ! Звичайно, ви можете спробувати перевірити це на власному досвіді, але тоді вам доведеться пройти це коло знову.

Адаптація і нове життя

Жити по-іншому також треба вчитись. Якщо ви довгий час дихали отруєним середовищем, чисте повітря на початку стане викликом для ваших легень.

Це період інакшої побудови стосунків з собою і світом, залишивши роль жертви позаду.

З якими переживаннями ви можете зіткнутися

На початку ви можете перебувати у почутті горя і розчарування, безвиході, що ви жертва, яка не має сил щось змінити. Людина, що довгий час перебуває в умовах насильства, стає тривожною і пригніченою.

Тут не буде лишнім звернутися до психіатра. Це надасть сил та тверезий погляд на дійсність.

Страх

Коли ви приймаєте рішення діяти, може бути до смерті страшно! За своє життя, безпеку дітей, за стосунки з родиною та друзями.

Погрози вбити чи попереднє фізичне або психологічне насильство можуть викликати тривогу чи панічні атаки.

Розгубленість

Багато хто стикається з невизначеністю і сумнівами. З’являється почуття вини, сором.

Жінки часто звинувачують себе у тому, що «дозволяли» так вчиняти з собою. Водночас можуть залишатися почуття любові або прихильності до партнера, особливо якщо колись він був добрим та турботливим.

Не дивно, що після виходу багато жінок спочатку сумують і навіть хочуть повернутися — це нормально на початку.

Тут важлива підтримка психотерапевта, щоб утримувати вас в дорослій тверезій позиції, допомогти не піддаватися цим внутрішнім процесам.

Наслідки аб’юзу

Можливе безсоння, постійне відчуття тривоги, різкі зміни настрою.

Деяким жінкам ставлять діагноз посттравматичного стресового розладу (ПТСР) через перенесений аб’юз. Саме тому після виходу важливо отримувати психологічну і психіатричну підтримку.

Гнів

Коли ви почнете відчувати гнів — ви почнете зцілюватися. Гнів — це здорова реакція людини на насилля. Він дає нам сили відстоювати себе і свої кордони.

Розбудіть свій гнів. Це ваша опора, захист і стіна від насилля. Це ваша рушійна сила! Але будьте обережні, не перетворіться самі на насильника.

Здоровий гнів — це коли ви захищаєте себе і свої законні права, а не нападаєте на інших. Це коли ви відстоюєте свою гідність, а не нападаєте на гідність іншого.

Здоровий гнів не може бути виражений фізично. Поставити чіткі й зрозумілі кордони та беззаперечно їх втримувати від опору — це здоровий прояв гніву, який ви пригнічували. А опір вашим новим кордонам обов’язково буде. Насильник роками порушував ваші права і навряд очікує іншої поведінки від вас.

Ну і колись ця тяганина скінчиться і ви відчуєте безмежну вдячність собі та здивуєтесь своїй силі.

Що допомагає підготуватися

Конкретні дії: зберіть гроші, документи, одяг і сховайте їх у безпечному місці. Заздалегідь підготуйте все, що вам необхідно, щоб це було швидкодоступним. Майте запасні ключі.

Дуже допомагає підтримка близьких. Поділіться ситуацією з тією людиною, якій довіряєте. Попросіть друга або родича прихистити вас у критичний момент. Разом складіть «кодове слово». Якщо ви його скажете, людина відразу зрозуміє, що у вас настав час тікати чи дзвонити в поліцію.

Намагайтесь заздалегідь знайти альтернативні варіанти ночівлі та шляхи врегулювання фінансових питань. Наприклад, дозвольте рідним знати, що ви можете з’явитися у будь-який момент з речами. Вивчіть інформацію про притулки чи кризові центри у своєму регіоні.

Не забувайте про психологічну підготовку: збільшуйте свої внутрішні ресурси. За потреби зверніться до психолога або психіатра вже зараз, навіть якщо ви не готові негайно вийти зі стосунків. Підтримка фахівця зробить вас сильнішими та менш вразливими до маніпуляцій.

Де шукати безпечну підтримку

• 1547: «Гаряча лінія» для повідомлень про домашнє насильство, примус, маніпуляції та торгівлю людьми. Дзвінки цілодобові та безкоштовні.
• Національна гаряча лінія з запобігання домашньому насильству за номерами 0 800 500 335 або 116 123 (безкоштовно зі стаціонарного чи мобільного).

Ці лінії надають психологічні консультації та можуть порадити, куди звернутися у вашому регіоні.

Крім телефонів, існують спеціалізовані прихистки для жінок з дітьми, кризові центри при районних органах соцзахисту та громадські організації («Жінка для жінки», «Марш жінок», «ЮрФем» тощо), які допомагають знайти безпечне житло, юриста та психолога.

Навіть якщо ви не готові негайно йти, ви можете зателефонувати на ці гарячі лінії. Фахівці вислухають вас, дадуть поради та допоможуть спланувати ваші наступні кроки.

Як психотерапія підтримує на цих етапах

Психотерапія допомагає не лише впоратись з болем і страхом змін, а і повернути відчуття, що з тобою все гаразд.

«Важливо проаналізувати в собі те, що відгукнулося на аб’юзивного партнера, дослідити свої ранні рішення про стосунки, про близькість і про те, що означає “любити”. Інакше ви ризикуєте ходити по колу, повторюючи звичний сценарій токсичних стосунків». — Юлія Гезей, психологиня

Запрошую на консультацію

Через усвідомлення, як саме ми опинилися в цій ситуації, можна не повторити її знову. Це шанс на щасливі стосунки.

І, можливо, найцінніше в цьому — можливість дати своїм дітям інший приклад: право на щастя, ставши здоровою ланкою в родовому насильницькому колі, розірвавши його і започаткувавши нову здорову динаміку на благо наступних поколінь.

Якщо ви відчуваєте, що готові розірвати коло болю і створити іншу історію — я поруч.