Допомогаю будувати здорові відносини з собою та іншими. Супроводжую у змінах.

З юності психологія була захопленням, що допомагало краще зрозуміти себе та інших. І мабуть, була б захопленням, якби не низка складних ситуацій та криз, що трапились у моєму житті. Пошуки відповідей на безліч запитань привели мене до особистої терапії.

Потім захотілося йти далі і перетворити багаторічне захоплення у справу свого життя. Я отримала державний диплом про психологічну освіту.

Тоді я виразно зрозуміла, що неможливо стати добрим фахівцем, бути ефективним для інших, якщо не пройти тривалий шлях клієнта. Я продовжила всебічно вивчити власні психічні процеси, зустрічалася віч-на-віч зі страхами, слабкостями, почуттям провини, токсичним соромом, злістю. Вчилася вірити своїм почуттям, відчуттям у тілі, проживати застиглі переживання, щоб наповнитися енергією, яка була стримана. Щоб бути корисною іншому, важливо було стати справжньою. На це пішли роки особистої та групової психотерапії. Але це того варте!

Завдяки психотерапевту, я пройшла тривалий і цікавий шлях, зібравши в ціле свій цінний досвід подолання кризових ситуацій, одужання після онкозахворювання, проживання горіння після втрати близьких, набуття стійкої самооцінки, повернення віри собі і в себе, відстоювання власних кордонів, будівництва здорових суб'єктів.

Зараз я можу бути опорою для клієнтів, щоб вони могли розібратися в собі, знайти ясність і спираючись на свою унікальність, проживати власне життя сповнено і щасливо.

У певний момент, у моєму житті трапилося багато складнощів: я проживала кризу середнього віку, втратила маму, захворіла на онкозахворювання, у відносинах з чоловіком було багато нерозуміння. Я не могла жити по-старому, а як жити по-новому – не знала.

У 2012 році пошуки виходу із тупикової ситуації привели мене до особистої терапії. Потім я вирішила захоплення психологією перетворити на справу свого життя і здобула другу вищу освіту. Паралельно вступила до Міжрегіонального інституту гештальт-терапії та мистецтва. За ці роки я пройшла понад 250 годин особистої терапії, понад 1200 годин групової психотерапії, понад 100 годин супервізії.

Навіщо я так багато працювала над собою? Насамперед, я розбиралася з власним травматичним досвідом, відновлювала стійку самооцінку, виходила з аб'юзивних відносин, які були емоційно со3авісімі, відбудовувала кордони, вчилася говорити ні, позбавлялася токсичних сорому та провини, вчилася радіти простим речам і будувати здорові стосунки. Насправді, я вчилася жити по-новому.

В результаті психотерапії я стала більш чутливою, стійкою, впевненою. У житті побільшало ясності, зрозумілості, десь структури, а десь спонтанності. Зараз я не боюся помилятися та бути неідеальною. А волію бути живою та справжньою. Це перетворило моє життя, наповнило змістом, змістом, глибиною, додало яскравих фарб та смаків.