Моє життя до психотерапії було заповнено турботами про родину, дітей. В нашому домі підростало водночас шість підлітків, прийомних дітей. Саме тоді прийшла думка про професійний погляд на виховання дітей, на свої почуття, на життя взагалі,
Я не можу сказати,що с появою психотерапії, моє життя вкрай стало іншим. Я також виховую та піклуючись про прийомних та біологічних дітей; я живу своє життя; в ньому є місце для моїх захоплень.
Але, мій стан став іншим, почуття яскравішими. Я навчилася по-іншому будувати відносини з дітьми, усвідомлювати як я живу, для чого, як рішення приймаю, як будую стосунки с оточуючи, як себе сприймаю...
В мене з'явилися бажання для себе. Виявилося, що навчити дітей турбуватися про себе набагато легше, коли ти сам турбуєшся про себе, на своєму власному прикладі.
Я знайшла своє призначення. Із задоволенням працюючи з клієнтами, разом проживаючи їх кризи, впізнавати їхній внутрішній світ, розкривати таланти, знаходити ресурси та енергію для здійснення їх мрій, якщо вони дійсно були справжніми.