Те, що з Вами відбувається схоже на втому від тривалого відчуття, що Ви не маєте повного права бути собою. Коли в особистий простір часто заходять без дозволу, найживіші частини доводиться ховати. Але вони нікуди не зникли.
Історія з дверною ручкою дуже важлива. Ви створили межу й подбали про себе. Це сильний, дорослий крок. Якщо один раз вдалося захистити свій простір, зможете зробити це знову ,і зовні, і всередині.
Спробуйте щоранку класти руку на груди або живіт і говорити: «Мої почуття належать мені. Я вирішую, кого впускати у свій простір».
І спробуйте викинути слово «ідеально», залишивши лише «я пробую». Зніміть із себе тягар відповідати. Ви маєте право діяти так, як відчуваєте.
Коли з’являється сором, пам’ятайте: це часто старий, чужий голос, який колись присоромив Вас за сльози. Можна сказати йому: «Ти стара запис. Зараз я буду робити так, як я відчуваю». Ваші емоції мають право бути.
Якщо накриває порожнеча, повертайтеся в тіло: відчуйте стопи на підлозі, дотик одягу, назвіть кілька предметів навколо це повертає опору.
І як тільки з’явиться можливість, ідіть у терапію. Це місце, де можна безпечно проживати все це разом із фахівцем, який Вам підходить, і поступово отримувати новий досвід.
