Знаєш, мені здається, що проблема не в тому, що ти нав'язуєшся людям. Часто ми починаємо чіплятися за інших тоді, коли нам самим дуже не вистачає тепла, підтримки та прийняття.
Ти питаєш одразу про багато речей: як перестати нав'язуватись, прийняти себе, нормально їсти, спати і не картати себе за помилки. Але все це може бути пов'язано між собою.
Коли людина постійно сварить себе, їй важко відпочивати без провини, піклуватися про себе і вірити, що вона достатньо хороша. Тоді й думки стають важкими, а чужа увага починає здаватися життєво необхідною.
Спробуй на якийсь час перестати виправляти себе і почати себе підтримувати. Не запитуй: "Що зі мною не так?:, а запитай: "Що мені зараз потрібно?"
Не ідеальність. Не безпомилковість. А сон, їжа, прогулянка, відпочинок, розмова з людиною, якій довіряєш.
І ще одна важлива річ: помилки не роблять тебе поганою людиною. Вони роблять тебе людиною. Живою.
Не потрібно вже зараз бути досконалою. Достатньо бути живою, справжньою і поступово вчитися бути на своєму боці.