Готові до змін на краще?
Знайти психолога
Коротко про головне
Теорії лідерства пояснюють одне явище з різних боків. Теорія рис шукає джерело в якостях людини, ситуаційна в обставинах, поведінкова в діях керівника. Імпліцитна теорія додає сприйняття групи, системна збирає підходи разом. Теорія «шлях-ціль» описує керівника як того, хто прибирає перешкоди на дорозі підлеглих. Жодна з них не працює як універсальний рецепт, і саме тому їх корисно розрізняти. Теорії дослідження лідерства та керівництва.
Чим теорії лідерства відрізняються від теорій керівництва?
ⓘ
Теорії лідерства пояснюють, звідки береться неформальний вплив у групі, тоді як керівництво в науці описують через стилі, а не через окрему теорію.
У процесі досліджень феномену лідерства, що активно розгорнувся на початку XX ст., сформувалися різні концептуальні системи, теорії, кожна з яких розглядала його під особливим кутом зору, відповідно пояснюючи його походження, сутнісні особливості, вплив на функціонування соціальної групи. Що стосується теорій керівництва, то як таких окремих теорій не виділяють. В науковій практики більшу популярність отримали дослідження стилів керівництва. Розглядаючи теорії управління частіше ототожнюють поняття лідерства і керівництва, вивчаючи загальні теорії управління.
Теорія рис (особистісна теорія лідерства)
ⓘ
Теорія рис шукає джерело лідерства в самій людині та в переліку її вроджених якостей.
Теорія рис, концентруючи свою увагу на вроджених якостях лідера, доводить, що ним може бути особа з певними особистісними якостями (сукупністю певних психологічних рис). Різні дослідники по-своєму виокремлювали ці характеристики, так і не дійшовши згоди щодо їх переліку. У надрах теорії рис зародилася харизматична концепція, згідно з якою людина народжується із задатками лідера, лідерство послане окремим видатним особистостям як благодать, “харизма” (грец. charisma — дар, милість, Божа благодать). Харизматичний лідер користується у групі абсолютною довірою, спонукає до схиляння перед собою. [5]
Від редакції qui.help. Пошук переліку рис триває понад століття і дав скромніший результат, ніж обіцяла харизматична концепція. Метааналіз Тімоті Джаджа та колег (2002) звів 222 кореляції з 73 вибірок і показав помірний зв’язок рис із лідерством, де найстабільнішим виявився зв’язок з екстраверсією. Тобто набір якостей щось пояснює, але не визначає, хто стане лідером. Як ця межа виглядає в українських текстах про управління, ми розбираємо в матеріалі про спільні та відмінні риси лідерства і керівництва.
Ситуаційна теорія лідерства
ⓘ
За ситуаційним поглядом лідером стає той, чия сильна сторона потрібна групі саме в цьому завданні.
Не відкидаючи теорії рис, ситуаційна теорія лідерства вважає лідерство продуктом ситуації. Згідно з цими уявленнями, розв’язання завдань і спілкування у різних ситуаціях групового життя виводить на передній план конкретних індивідів, які переважають інших хоча б за однією якістю. Оскільки в конкретній ситуації актуальною є конкретна якість, то лідером стає наділений нею індивід. Відкинувши твердження про вродженість якостей, представники цієї теорії висловлювали свої переконання, що конкретна ситуація стимулює і забезпечує найповніший вияв конкретних рис лідера. Вони також доводили, що людина, ставши лідером один раз, може знову виявити лідерські здібності. Часто, внаслідок дії стереотипів, людина-лідер в одній ситуації іноді розглядається групою як лідер взагалі. Визнання лідером в окремій ситуації, здобутий завдяки цьому авторитет є передумовами обрання індивіда на лідерські ролі й наступного разу.
Поведінковий підхід до проблем лідерства
ⓘ
Поведінковий підхід переносить увагу з того, ким є лідер, на те, що він робить із людьми щодня.
На думку представників поведінкового підходу до проблем лідерства, лідером стає людина, яка дотримується певного стилю поведінки. Концентруючи увагу на поведінці людини, вони часто абсолютизовували один стиль керівництва, ефективність якого залежала від конкретної ситуації: коли ситуація змінювалася, то змінювався і стиль. У межах цього підходу було досліджено і класифіковано різноманітні стилі лідерства. Проте від поведінкового підходу довелося відмовитися і повернутися до ситуаційного.
Що підтримує команду
- зрозумілі завдання й критерії оцінки роботи;
- зворотний зв’язок про результат, а не про особистість;
- увага до навантаження та його перерозподіл;
- зміна стилю, коли змінюються обставини.
Що виснажує команду
- один стиль для будь-якої ситуації;
- приниження та знецінення у відповідь на помилку;
- очікування, про які не сказали вголос;
- реакція керівника тільки на провали.
Від редакції qui.help. Поведінка керівника має вимірюваний зв’язок із самопочуттям команди. Метааналіз Дієго Монтано та колег (2017) охопив дослідження з різних галузей і показав: підтримувальна поведінка, увага до завдань і якісний контакт керівника з підлеглими пов’язані з кращим психічним здоров’ям працівників, а деструктивне керівництво з гіршим. Це зв’язок, а не доведена причина. Якщо стосунки з керівництвом стали постійним джерелом напруги, з цим працюють на сесіях про конфлікти на роботі.
Імпліцитна теорія лідерства
ⓘ
Імпліцитна теорія описує, як люди приписують лідерство тим, хто збігається з їхнім внутрішнім образом лідера.
Істотний вплив у розвиток теорій лідерства внесли розробки вчених в області когнітивних процесів. Мова йде про особливості перцептивної активності людей у зв’язку з наявністю в них так званої «імпліцитної теорії» лідерства – окремого випадку найбільш загальної імпліцитної теорії особистості. Поняття «імпліцитна теорія особистості» описує схильність людей вбачати зв’язок між визначеними людськими типами та людськими рисами. Отже розглядаючи «імпліцитну теорію» лідерства, можна охарактеризувати її властивістю людей сприймати в групах як лідерів в той мірі, в якій їх характеристики (наприклад інтелект, риси особистості, цінності) відповідають представникам інших про лідера. Було доказано, що люди дійсно формують деякі загальні уявлення про лідерство, які зазвичай використовують для оцінки лідерського потенціалу незнайомців [3].
Від редакції qui.help. Роберт Лорд із колегами (1984) перевірив цю ідею експериментально і показав, що в людей є прототип лідера, а кандидата оцінюють за схожістю з цим прототипом. Наслідок помітний на практиці: однакова поведінка двох людей може дати різне визнання, якщо один ближчий до звичного образу. Які якості працюють на цей образ, ми розбираємо в матеріалі про лідерські якості керівника.
Синтетична (системна) теорія лідерства
ⓘ
Системний погляд збирає попередні підходи разом і розглядає лідерство як процес усередині групи.
Синтетична теорія лідерства сформувалася на основі узагальнення напрацювань у межах попередніх підходів. Лідерство вона тлумачить як процес організації міжособистісних стосунків у групі, вважаючи лідером суб’єкта управління цим процесом. Представники цієї теорії суттєву увагу звертають при цьому на структуру особистості лідера, тривалість існування групи та ін. Власне феномен лідерства аналізують як продукт спільної групової діяльності при розв’язанні конкретного завдання, коли індивіди мають змогу виявити свою здатність організувати групу на розв’язання групової проблеми. Отже, спільна діяльність (актуальність мети, широта завдань, різноманітність умов для їх розв’язання та ін.) сприяє виникненню і формуванню лідерства, появі конкретного лідера. Більшість вітчизняних досліджень лідерства здійснюється саме в координатах цієї теорії [5].
Психологи, що працюють із цією темою
Хочете обговорити це з психологом?
Підбірка спеціалістів, що мають досвід роботи саме з вашою темою.
Теорія «шлях-ціль»
ⓘ
Теорія «шлях-ціль» описує роботу керівника як прибирання перешкод на дорозі підлеглих до цілі.
В наш час досить розповсюдженою стала так звана теорія «шлях-ціль». Вона представляє собою ситуаційну модель, основні елементи якої взяті з мотиваційної теорії очікування. Суть теорії «шлях-ціль» полягає в тому, що робота керівника в першу чергу полягає в підтримці своїх підлеглих у досягненнях їх цілей; керівник повинен вказувати напрямок або допомагати підлеглим за для того, щоб гарантувати відповідність їх особистих цілей загальним цілям групи або організації. Ця теорія заснована на ствердженні, що ефективний керівник визначає шлях, яким повинні йти його підлеглі, щоб правильно та ефективно виконувати роботу та досягати намічених цілей, полегшуючи їм проходження цього шляху.
Коли керівна роль стає приводом звернутися до психолога?
ⓘ
Теорії пояснюють механізм, але не знімають навантаження з конкретної людини.
Керівна роль поєднує відповідальність за результат із відповідальністю за людей. Ось 5 ознак, що це навантаження варто обговорити зі спеціалістом, і ситуації, у яких допомагає організаційне консультування:
- Рішення, які раніше давалися за годину, тепер розтягуються на тиждень.
- Ви відкладаєте розмови з конкретними людьми в команді без зрозумілої причини.
- Робочі думки не вимикаються у вихідні, а відпочинок не повертає сил.
- Кожна помилка підлеглого відчувається як особиста поразка.
- З’явилася постійна дратівливість, якої ви раніше за собою не помічали.
Кілька таких ознак разом описують радше вигорання, ніж питання стилю керівництва.
Історія клієнта qui.help
«Консультації з Анастасією допомогли визначити джерело проблем, знайти конструктивне рішення і загалом відчувати себе більш підготовленим до подібного у майбутньому.»
Ще одна клієнтка платформи зверталася з професійним вигоранням і втратою мотивації. Через час роботи вона описала результат так:
Приклад із відгуків
«Я стала більш зібраною, уважною, змогла ефективно виконувати свою роботу.»
Чи можна навчитися лідерства, якщо теорії суперечать одна одній?
ⓘ
Можна, бо кожна теорія описує свою частину явища, і разом вони дають робочу карту.
Розбіжність між підходами підказує, з чого починати. Риси описують передумови. Ситуаційний і поведінковий підходи описують ту частину, яку людина змінює. Імпліцитна теорія додає сприйняття інших людей.
Роберт Хаус описував роботу керівника як допомогу підлеглим у досягненні їхніх цілей. Висновок із цього практичний: замість шукати правильний тип, корисніше розібратися, чого потребує ця команда і що з цього ви готові дати.
Це вже робота не з теорією, а з собою. Почати можна з розмови зі спеціалістом у каталозі психологів qui.help.
FAQ
Авторів багато, бо кожен підхід складався десятиліттями. До ключових імен належать Ральф Стогділл і лінія досліджень рис, Фред Фідлер із ситуаційною моделлю, Роберт Лорд з імпліцитною теорією та Роберт Хаус із теорією «шлях-ціль». Українська академічна традиція викладає цей матеріал переважно в координатах синтетичної теорії, тому імена західних дослідників у підручниках трапляються рідше. Якщо тема цікавить вас у прикладному ключі, подивіться сторінку психолог і питання кар'єри.
Так. Дані метааналізів показують помірний зв'язок рис із лідерством, тобто характер дає перевагу, але не вирішує результат. Ситуаційний і поведінковий підходи описують саме ту частину, яку людина змінює: як ставить завдання, як говорить про помилки, як реагує на конфлікт. Перелік конкретних якостей ми розібрали в тексті про якості справжнього лідера.
Вона описує не тип людини, а роботу: керівник допомагає підлеглим дійти до цілі й прибирає перешкоди на цьому шляху. Питання зміщується з того, який у вас стиль, на те, чого бракує команді. Це робить її ближчою до практики, ніж теорія рис. Дотичну тему ми розбираємо на сторінці про роботу психолога з мотивацією.
За даними метааналізу Монтано та колег, підтримувальна поведінка керівника і якісний контакт із підлеглими пов'язані з кращим психічним здоров'ям працівників, а деструктивне керівництво з гіршим. Це кореляції, а не доведена причина, але вони відтворюються в різних галузях. Докладніше про наслідки для працівників ми писали в матеріалі чому люди вигорають на роботі.
Тут працює імпліцитна теорія: у кожного з нас є внутрішній образ лідера, і людину оцінюють за схожістю з цим образом. Тому впевненіша подача може читатися як компетентність навіть тоді, коли результати однакові. Якщо це б'є по вашому відчутті себе, тема ближча до сторінки психолог з питань самооцінки.
Тим, хто вже керує людьми або готується до цього: керівникам відділів, власникам малого бізнесу, старшим спеціалістам. Теорії дають мову для опису того, що відбувається в команді, і це перший крок до змін. Коли потрібен зовнішній погляд на систему, а не на окрему людину, працює організаційне консультування.
Ні. Лідерство описують як вплив у групі, а не як обсяг узятих обов'язків. Коли роль перетворюється на постійне перевантаження, це вже питання меж. Розібратися з ними допомагає робота з психологом у темі особистого розвитку.
Почніть зі спостереження: що саме забирає найбільше сил, люди чи процеси. Далі корисно розділити те, що можна делегувати, і те, що ви тримаєте через тривогу. Якщо напруга не спадає місяцями, це тема для розмови зі спеціалістом у напрямі регуляції емоцій.
