Провина перед батьками – звідки вона, та що з нею робити?

Відчуваєте себе винними перед батьками?

За те, що рідко дзвоните або приїжджаєте. За те, що досі не народили онуків. За те, що не можете вилікувати їх від тяжкої хвороби або врятувати від алкоголю. За те, що маєте кращі умови життя?

Чи так і не наважилися вибрати професію, яка вам до вподоби? Чи одружилися, щоб не засмучувати батьків, а не тому, що ви так хотіли – і все через потенційне почуття провини перед ними?

Провина перед батьками – це ірраціональне почуття, коли ви «винні без провини». Воно може бути досить токсичним і здатне зіпсувати життя.

Чому в мене постійне відчуття провини перед батьками?

Вина характерна для співзалежних стосунків, коли ви досі намагаєтеся відповідати очікуванням батьків. А коли не відповідаєте, то відчуваєте вину перед ними – за свої бажання, вчинки, за те, якою ви є.

Вина перед батьками – це негативні емоції, що формуються у дітей під впливом певного стилю виховання та особливого характеру взаємин із батьками.

Батьки, які у вихованні дітей дотримуються маніпулятивно-каральної позиції, використовують вину як спосіб керування дитиною. Такі батьки розглядають дитину як невід’ємну частину себе. Вони вибудовують відносини за допомогою маніпуляційних моделей, які змушують дитину підкорятися їхній волі через почуття провини.

У такій системі внутрішньосімейних відносин дитина робить висновки «Мене люблять тільки тоді, якщо я слухняний, або добре вчуся, або не засмучую маму».

Звичайно, дитина, яка відчуває почуття провини, є досить зручною. Він слухняний, намагається виправити ситуацію, готовий на жертви, робить, що йому кажуть, щоб знову повернути кохання та схвалення батьків.

Дитина починає жити з «оглядом», боячись, що її відкинуть і не любитимуть власні батьки. Дитина, яка ще не зробила помилкового вчинку, вже вважає себе винною, очікуючи на звичну реакцію батьків.

Сепараційна вина якраз і полягає в тому, що у дорослому віці, коли ми починаємо жити своїм власним життям без “огляду” на когось, тобто спираючись на свої бажання, інтереси та цілі – ми відчуваємо провину.

А ще є вина, яка є наслідком постійної потреби все контролювати. Вона також формується внаслідок описаної вище взаємодії з батьками. «Якщо я все робитиму так, як слід, мене любитимуть» – робить висновки дитина.

Так формується механізм психологічного захисту – всемогутній контроль.

«Всемогутня» вина перед батьками пов’язана з нашою нездатністю проконтролювати та змінити те, що поза нашими можливостями. Наприклад, ми не можемо врятувати батьків від алкоголізму чи невиліковної хвороби.

Хоч би якою була вина перед батьками – це ірраціональне почуття. Хочемо ми того чи ні, але ми завжди його певною мірою відчуватимемо. Ми відчуватимемо, що не до кінця виконали свій обов’язок, сплатили сповна за доброту і зробили все, щоб люди, які вас виховали, були щасливі.

Питання тільки в мірі цієї провини і тому, як ви з нею справлятиметеся.

Як позбутися почуття провини перед батьками?

Спробуйте усвідомити таке:

1. Ви – окрема особистість і маєте право жити своїм життям. Якщо ваші батьки не змогли побачити у вас окрему особу – зробіть це самі для себе.
2. Почуття провини обслуговує ваші страхи та комплекси інших людей.
3. Дайте собі право не бути добрим для когось, а бути добрим для себе. Робити собі добре – не означає робити погано комусь. Виходьте з того, що ваші батьки бажають вам щастя, і якщо буде вам добре, то має бути добре і їм.
4. Якщо ж ні – тоді усвідомте, що ви не робите нічого поганого спеціально, у вас немає злого наміру. Ви просто намагаєтеся бути таким, яким ви є і жити так, як вам хочеться.
5. «Всемогутня» вина мучить тоді, коли після численних спроб врятувати батьків від деструктивного способу життя нічого не змінюється. Тут потрібно, по-перше, зрозуміти, що ваші батьки – дорослі люди. Це їх вибір. Вони мають право на своє життя. По-друге, усвідомити і змиритися з тим, що ви не всесильні, а звичайна людина. Є те, що нам, на жаль, непідвладне. Наприклад, незважаючи на всі зусилля, нерідко неможливо нічого зробити проти невиліковної хвороби.

Позбутися ілюзії всемогутності і пережити своє безсилля та безпорадність – це непростий та тривалий процес, але приносить надзвичайне полегшення.

Проживайте почуття провини із психотерапевтом

Це були рекомендації щодо самодопомоги. Якщо вина токсична, всеосяжна і непереборна – такий процес варто проживати разом з психотерапевтом.

Психотерапія допоможе:

• Розібратися, звідки береться це почуття
• Відокремити нав’язане від власного
• Навчитися ставити кордони та говорити «ні» без сорому
• Відновити повагу до себе та відчути свободу вибору

Супровід фахівця робить шлях до внутрішньої опори м’якшим, безпечнішим і стійкішим.