Плакати на сесії з психологом — не соромно, і ось чому

Для багатьох людей просто дозволити собі плакати — уже виклик. А плакати на сесії з психологом може здаватися ще складнішим і майже неможливим.

Хтось хвилюється, що виглядатиме слабким. Хтось боїться «зайвих» емоцій (які насправді не зайві). Комусь незручно проявляти свою вразливість і сум навіть у безпечному просторі, де тебе не засуджують.

А деякі клієнти настільки бояться «зламатися», що навіть відкладають звернення до фахівця — раптом емоції будуть сильніші за них?

Але сльози на сесії з психологом — це один із найважливіших моментів зцілення й точно не привід соромитися. Вони виникають, коли ми торкаємося важливих внутрішніх тем.

Сльози — це спосіб емоційного розвантаження, сигнал про те, що щось дуже важливе нарешті знайшло вихід. І саме в терапії цей вихід є не лише нормальним, а й цілющим.

Чому ми плачемо?

Сльози — це природна реакція психіки на стрес, потрясіння, втрату, образу, біль, незадоволені потреби, переживання, страхи, сум та навіть радість. Наш мозок використовує сльози як один із найпростіших і найефективніших механізмів регуляції.

Така реакція психіки може виникнути з багатьох причин. Сльози на сесії з психологом можуть означати, що людина:

• Дісталась важливої теми, що була прихована роками.
• Вивільнила накопичені переживання та емоції.
• Врешті-решт усвідомила важливу інформацію щодо свого життя.
• Змогла інакше подивитись на проблему без уникання чи дистанціювання.

Сльози виконують емоційну та психічну функції. Плач допомагає знизити напругу, відреагувати на накопичені емоції, відчути полегшення та усвідомити, що ще одна сходинка зцілення вже позаду.

Це наслідок довгої внутрішньої роботи, накопичених переживань і того, що людина нарешті перестає тікати від себе. Також сльози можуть бути маркером того, що в психіці відбувається важлива робота з внутрішнім болем і процесом відпускання.

Чому ми стримуємо сльози: соціальні установки, сором і страх

Не всі клієнти починають плакати на перших зустрічах. Деякі звикли контролювати емоції, більше покладаються на логіку, ніж на почуття, і довго залишаються стриманими.

Це люди, які часто вважаються «сильними», але просто не навчилися бути поруч зі своїми емоціями. Їм потрібно більше часу, щоб довіритися процесу і дозволити собі справжнє проживання почуттів.

Також більшість людей навіть не можуть собі уявити те, щоб дозволити собі плакати перед іншими. У дитинстві нам казали: «Не реви», «Сльозами нічого не зміниш», «Будь сильним», «Не показуй слабкість».

Ще одна причина — страх здаватися надто емоційним або навіть «проблемним» для інших.

Є й глибший рівень: сором за свою вразливість. Показати її означає допустити іншу людину дуже близько. А це лякає.

Стримування сліз — це захисна реакція, яка колись допомагала впоратися, уникнути тяжких відчуттів або ізолюватись від болю. Але в терапії вона тільки заважає. Коли людина весь час «тримається», вона не дозволяє собі прожити те, що потребує уваги. Це сповільнює процес, обмежує глибину роботи та не дає отримати справжнього полегшення.

Як психолог ставиться до сліз клієнта насправді

Дехто думає, що психолог оцінює, аналізує чи робить висновки про клієнта за кількістю сліз.

Особливо чоловіки дуже цього соромляться та очікують, що психолог їх сприйме за слабку людину.

Насправді для психолога сльози — це маркер того, що людина дісталась до того місця, де містились важливі, зазвичай «придушені» емоції щодо минулого або життя загалом.

Поява сліз на сесії зазвичай говорить про те, що клієнт відчуває себе достатньо в безпеці, щоб дозволити собі щирість. Це ознака того, що сформувався емоційний контакт і терапевтичний простір став дійсно підтримувальним і приймаючим.

Для психолога це дуже важливий момент, який дає «зелене світло» для подальшої продуктивної роботи. І тим паче психолог ніколи не засуджуватиме клієнта за сльози.

Чому плакати на сесії не соромно, а корисно

Ті, хто не забороняє собі плакати, зазвичай уміють краще регулювати свій стан, швидше відновлюються після стресів і мають кращу психологічну резильєнтність.

Це свідчить про те, що здатність виражати емоції — важливий компонент психологічної стійкості.

Зазвичай, ми відчуваємо полегшення після того, як поплачемо. І це не просто так. Коли ви дозволяєте собі плакати, це:

• Знижує внутрішню напругу. Коли накопичені емоції нарешті знаходять вихід, тіло заспокоюється, а думки стають яснішими.
• Допомагає дістатися до кореня проблеми. Сльози часто з’являються там, де болить найбільше — і саме ці точки важливо пропрацювати.
• Поглиблює терапевтичний зв’язок. Емоційне відкриття дозволяє клієнту відчути підтримку і розкритися далі.
• Показує реальні потреби. За сльозами часто стоїть щось дуже цінне: потреба в любові, безпеці, визнанні, увазі, повазі.
• Прискорює процес зцілення. Там, де є справжність та щирість, з’являється рух. Де є рух — є зміни.

Під час плачу організм природним шляхом знижує рівень стресових гормонів, таких як кортизол. Це один із механізмів, завдяки якому після сліз людина часто відчуває полегшення чи навіть фізичне розслаблення. Тіло буквально вивільняє напругу через хімічні процеси.

Чоловіки й сльози: як гендерні міфи заважають звертатися по допомогу

На жаль, в соціумі ще досі існують установки щодо прояву емоцій чоловіками, що суттєво заважає тому, щоб вони почали звертатись в терапію.

Чоловікам плакати найважче — не через відсутність емоцій, а через багаторічні заборони та очікування суспільства. З дитинства вони чують фрази на кшталт: «Хлопці не плачуть», «Справжній чоловік не показує емоцій», «Будь сильним».

Через це багато чоловіків приходять в терапію вже в той момент, коли напруга досягає дійсно критичної точки. Деякі уникають звернення до фахівця роками, бо бояться, що під час першої ж сесії «зламаються», бо несуть в собі занадто багато болю.

І саме тому чоловічі сльози у терапії можуть з’являтися значно пізніше, коли формується достатня довіра та відчуття безпеки.

Чоловікам, так само як і жінкам, часто потрібен простір, де можна врешті-решт зняти броню. Психотерапія — одне з небагатьох місць, де можна дозволити собі бути не «роллю», а живою людиною: з емоціями, сумнівами, болем, втомою.

А якщо чоловік може розплакатися вже на початку роботи, це говорить про значний рівень відкритості та готовності до внутрішніх змін.

Як дати собі право плакати на сесіях

Ось кілька кроків, які допомагають дозволити собі вивільнити емоції:

1. Нагадати собі, що сльози — це норма. Це природна реакція тіла, а не «провал». Вони важливі на шляху до покращення ментального здоров’я.
2. Не оцінювати себе. Сльози не роблять вас слабкою чи незручною людиною.
3. Сказати психологу про свій страх. Фахівець допоможе пройти цей момент м’яко і без тиску.
4. Сконцентруватися на відчуттях, а не на контролі. Плач — це тілесний процес, і чим менше буде опору, тим легше він проходить.

Дати собі право плакати — це дати собі право бути собою.

У наших психологів можна і плакати, і сміятися, і не лише

Терапія — це простір, у якому можна бути чесним з усіма своїми емоціями та собою.

Психологи нашого сервісу qui.help створюють атмосферу безпеки саме для того, щоб ви могли проживати все, що у вас відбувається всередині: сльози, сміх, розгубленість, злість, здивування, теплі спогади чи важкі переживання.

Нормально плакати. Нормально мовчати. Нормально вибухнути емоціями та нормально провести сесію тихо. Терапія не про контроль. Вона про свободу справжніх переживань.

І якщо ви боїтеся розплакатися, це не привід відкладати пошук підтримки. Навпаки, це знак, що всередині є щось важливе, до чого варто доторкнутися у безпечному середовищі.

Завдяки нашому сервісу ви можете обрати психолога, з яким буде комфортно бути собою, а також:

• Працювати з дипломованими фахівцями з перевіреним досвідом та відгуками клієнтів.
• Знайти спеціаліста по своєму запиту: від тривоги та вигорання у стосунках до саморегуляції та дитячих травм.
• Підібрати спеціаліста під бажаний напрям, бюджет, вид або метод терапії.
• Обрати комфортний формат: офлайн у вашому місті або онлайн.

Запрошуємо вас обрати «того самого» психолога, який відгукується саме вам!