Коли близька людина пішла до психотерапевта.

Коли клієнт звертається до психотерапевта, він уже має певний запит. Але несвідомо (чи свідомо) він хоче підтримки, любові та бути почутим. Іноді це важко отримати від близьких людей.

І ось терапія починається. З’являється очікування, що близькі помітять чудові метаморфози та радітимуть їм. Але часто ми стикаємося із розчаруванням.

Це класичний випадок, коли батьки, чоловіки/дружини відчувають тривогу (а не радість, як ми того хотіли) через появу третьої особи в їх “системі” – психотерапевта.

Фігура психотерапевта огорнута фантазіями та міфами, що є однією з причин конфліктів на тлі терапії:

1. Від спеціаліста очікують лікування “неродивого” клієнта, що він зробить його більш спокійним/ поступливим/ зрозумілим (оберіть свій варіант).

2. Психотерапевт нібито повинен, вибачте, “обслужити” потреби всього сімейства, а не безпосередньо клієнта. На клієнта накладається тягар стати ідеальним і “полагодити” стосунки.
 

Ситуація посилюється, коли хтось інший платить за клієнта: «Я плачу, значить, я і музику замовляю». Це як батьки кажуть: «Ось почнеш сам заробляти, от і купуватимеш одяг, де захочеш».

Ці конфлікти також відбуваються через завищені очікування від психотерапії, що стосується термінів і самого змісту. Часто, коли близькі кажуть: «Щось не видно, що ти змінюєшся», це звучить як маніпуляція та знецінення (психотерапевта та клієнта). Так проектується їхня власна тривога з приводу неможливості контролювати процес, витримувати відкладене задоволення (питання, правда, для кого) і «зазирнути в кабінет психотерапевта», дізнавшись, що ж говорять про них чужій людині.
 

Або інший варіант: «Після психолога ти ще гірше стала». Цікаво те, що людина може залишитися такою ж, але завищені очікування близьких ніби стирають клієнта тут і зараз, не даючи можливості “працювати над собою” у природному темпі (а не з примусу).

 

Як чинити клієнтам у таких ситуаціях?

Я б називала це фазою загострення чутливості та пошуку своїх кордонів, без яких важко знайти шлях до себе і вибудувати здорову комунікацію з іншими людьми.

Ви не стаєте гіршими (хоча, іншими це може відчуватися і так), ви стаєте іншими.

Якщо стався конфлікт, значить:

• виникло зіткнення двох думок або позицій;
• або ви відстояли себе, не давши себе в образу і зупинили погане до себе ставлення;
• «прорвало емоційний шлюз», який ви так довго утримували і тепер намагаєтеся з ним поводитися;
• ви змінюєтеся і близькі не знають, як із цим бути (та ви й самі поки що знайомитесь з собою).
   

Що робити близьким?

• Припинити маніпулювати. Поставте собі запитання: «Чому я сказав, що після психолога їй стало гірше? Тому що вона вперше відмовила мені, я образився і хотів зробити їй боляче? Або тому, що не звик бачити її такою і ця невизначеність викликає в мене тривогу?»
• Якщо вас щось турбує, поговоріть про це з людиною. Наприклад, «Мені здається, ти стала більш замкненою, коли стала ходити до психолога. Я злякався, що ти віддалилася». Чи не можете усвідомити, що з ВАМИ і висловити це словами? Тоді добре б і вам познайомитися з психотерапевтом і не перетинатися травмами один з одним.
• Усвідомити, що в психотерапії (навіть якщо ВИ запропонували близькій людині звернутися до психолога і навіть його оплачуєте) не роблять хороших і зручних людей “на замовлення”. З цим чудово «справляються» батьки та школа. І знову запитайте себе: “Що я хочу від її терапії? Я хочу, щоб у першу чергу вона була щаслива? Або щоб вона стала такою, з якию я вмію поводитися?»
• Якщо ви оплачуєте психотерапію дочці, брату, дружині, подумайте про мотиви. Ви це робите заради себе? Або тому, що щиро хочете взяти участь у цій історії, де ваша рідна людина шукає себе (підставте свій варіант)?
• І наостанок: ви до себе ставитесь так само? З претензіями та завищеними очікуваннями? Чи даєте собі право рости і розвиватися в комфортному темпі, не звинувачуючи в «недоробках» і не критикуючи за досвід?

Ця стаття – не про ворогуючих “два табори”, а про спробу обʼєднати їх з єдиною метою – здорові, теплі та наповнюючі стосунки. І для цього знадобиться не тільки робота того, хто ходить до психолога, але й усіх суб’єктів відносин. 

І на завершення, я поділюся цитатою Зигмунда Фройда:

“Яким сміливим і впевненим в собі стає той, хто знаходить переконаність, що його люблять.”

Дякую за увагу!