Чому заздрити можна і що в цьому почутті корисного

У суспільстві про заздрість рідко говорять вголос, адже з дитинства нам казали щось на кшталт «Заздрити погано», «Хороша людина не заздрить» або прямо засуджували нас чи інших, хто заздрив, у нашій присутності.

Тому вже в дорослому віці ми соромимося цього почуття, намагаємось його не помічати, приховувати як від інших, так і від самих себе.

У дорослому віці ми автоматично відчуваємо себе поганими, коли чужі успіхи викликають це неприємне відчуття жару всередині чи в голові. Ми ніби бачимо себе очима інших і намагаємось сховати свої «очі завидющі».

А що, якщо заздрість — це важливий сигнал про щось важливе? Що, якщо заздрість сигналізує нам про наші бажання, мрії, цінності?

Сучасна психологія розглядає заздрість як емоцію, яка має свою функцію: вона може бути неприємною, але надзвичайно інформативною.

У цій статті поговоримо, чому заздрість заслуговує на увагу, а не на приховування чи ігнорування, і як можна використовувати енергію, яку вона містить, для досягнення власних цілей замість того, щоб витрачати її на боротьбу з собою.

Чому заздрість вважають «поганим» почуттям в суспільстві?

Короткий історичний екскурс: згідно з християнською традицією, заздрість є одним із семи смертних гріхів.

Суспільство в багатьох культурах засуджує заздрість, адже це почуття може призводити до небезпечної поведінки: інтриг, спроб зашкодити іншій людині.

Історія знає чимало прикладів, коли заздрість ставала мотивом для жорстоких вчинків, саме тому культура виробила захисний механізм — табу на саму емоцію.

Але проблема в тому, що від заборони на почуття воно нікуди не зникає: люди все одно заздрять. На додачу до заздрості відчувають сором, провину, власну неповноцінність.

Виникає подвійне страждання: і від самої емоції, і від того, що ти поганий, оскільки її відчуваєш.

Чому ми заздримо?

Коли виникає заздрість? Коли ми порівнюємо себе з іншими та бачимо, що хтось має те, чого немає в нас — те, чого ми хочемо або що вважаємо важливим.

Ключовий момент: заздрість завжди заснована на порівнянні.

Ми не заздримо абстрактно — ми заздримо конкретним людям у конкретних ситуаціях, з приводу конкретних речей.

Колега отримала підвищення, подруга виходить заміж, сусід купив нову машину, блогерка їде в чергову подорож — і щось неприємно стискається всередині.

Є декілька чинників, які можуть викликати або посилювати заздрість

По-перше, деяка схожість. Ми відчуваємо сильнішу заздрість до тих, з ким маємо ближчі стосунки (подруга, сестра, колега тощо) або до когось, схожого на нас за віком, статусом, життєвою ситуацією.

По-друге, значущість сфери. Якщо кар’єра для нас важлива, ми відчуватимемо сильнішу заздрість до чужих професійних успіхів, ніж до спортивних досягнень.

По-третє, сприйняття справедливості. Коли нам здається, що інша людина «не заслужила» на свій успіх, заздрість посилюється обуренням.

Конструктивна функція заздрості: навіщо вона психіці

Яка ж мета існування заздрості, попри її неприємну природу?

Заздрість допомагає нам орієнтуватися як у соціумі, так і у власних бажаннях.

Еволюційно заздрість мотивувала людей прагнути до більшої кількості ресурсів і можливостей, вищого статусу. Вона підштовхувала не здаватися, розвиватися, досягати.

Що заздрість говорить про ваші справжні бажання

Буває так, що ми часто можемо не усвідомлювати, чого насправді хочемо.

Ми можемо жити за сценаріями, закладеними родиною, суспільством, але це не наші сценарії. І коли ми бачимо когось, хто живе інакше, відчуваємо гострий укол заздрості — тут можна радіти, бо цей укол може бути ключем до самопізнання.

Тоді заздрість показує, що саме резонує з вашими глибинними бажаннями, навіть якщо ви досі їх не помічали/не визнавали.

Наприклад, ви відчуваєте заздрість до подруги, яка пішла у вільне плавання і працює на фрілансі, хоча на 100% переконані, що ваш свідомий вибір — це стабільна офісна робота.

Тоді, можливо, заздрість сигналізує, що глибоко в душі ви теж мрієте про свободу і самостійність, навіть якщо зараз щось заважає це визнати.

Заздрість може працювати як «лакмусовий папірець», допомагаючи відрізнити справжні бажання від нав’язаних.

Якщо ми байдужі до чужого успіху в якійсь сфері, то, скоріш за все, вона нам не дуже важлива, а там, де «пече», знаходиться наш інтерес, енергія, наш потенціал росту.

Як заздрість вказує на незадоволені потреби

За заздрістю часто стоїть не стільки бажання мати те, що є в іншого, скільки сигнал про дефіцит в якійсь сфері власного життя.

Викликають заздрість пари, які публікують в соціальних мережах романтичні фото? Можливо, вам бракує близькості та уваги у ваших стосунках.

Заздрість до тих, хто їздить в подорожі, може означати, що, можливо, ви виснажені та вам критично потрібні відпочинок, перезавантаження.

Важливо навчитися розшифровувати ці сигнали.

Тут можуть допомогти питання до самого себе:

• Що саме мене так зачіпає в цій ситуації?
• Чого мені не вистачає?

Коли ми розуміємо, яка наша потреба стоїть за заздрістю, ми отримуємо можливість її задовольнити — не обов’язково через володіння чимось зовнішнім, а через зміни у власному житті.

Заздрість як сигнал про цінності та напрямок розвитку

Заздрість можна використати для побудови персональної карти наших цінностей, адже вона показує, що для нас дійсно важливо, незалежно від соціальних очікувань.

Якщо ви систематично відчуваєте заздрість до творчих людей, це може бути сигналом, що ваша цінність — самореалізація через творчість.

Можливо, варто знайти для неї місце в житті, але не намагатися якнайшвидше монетизувати її або перетворити на професію.

«Аналізуючи, кому і чому ви заздрите, можна побудувати власну ієрархію цінностей і зрозуміти, в якому напрямку ви хочете рухатися.

Ця карта буде набагато точнішою, ніж абстрактні роздуми про майбутнє або плани, які ми відкладаємо з року в рік. Заздрість також показує розрив між тим, де ми зараз, і де хотіли б бути», — Раїса Міщенко, психологиня.

Чим сильніша емоція — тим більший розрив, тим більше енергії для змін може дати нам ця незадоволеність. Звичайно, якщо спрямовувати її на зміни, а не на злість на інших або на себе.

Що відбувається, коли заздрість постійно придушують

Заборона собі відчувати заздрість не призводить до зникнення емоції — вона просто йде в підпілля і може проявлятися різними способами:

• «Вискакування» назовні в пасивно-агресивній формі, інколи неочікувано для нас самих: у саркастичних коментарях, знеціненнях чужих досягнень («Та це їй просто пощастило», «Це тому, що в нього багаті батьки»).
• Відсторонення від людей, які викликають заздрість.
• Самокритика: «Заздрити — погано, і, оскільки я заздрю, я поганий». Людина починає звинувачувати себе в слабкості, аморальності тощо.
• Невизнана заздрість забирає велику кількість психічної енергії. Людина витрачає купу сил на боротьбу з собою, на придушення поганої емоції замість того, щоб використати енергію для руху в бажаному напрямку.
• Людина не використовує важливу інформацію про себе. Заздрість показує, куди рухатися, що змінювати, до чого прагнути, але людина заглушила її голос і продовжує жити так, як насправді її не влаштовує.

Результат — внутрішня напруга, хронічна незадоволеність життям, відчуття, що «щось не те», але неможливо зрозуміти, що саме.

Як навчитися слухати заздрість, а не воювати з нею

Спочатку варто визнати своє право на цю емоцію: заздрити — нормально, це не робить вас автоматично поганою людиною.

Емоція не дорівнює дії: відчувати заздрість — нормально, робити щось погане під її впливом — ні.

Ми маємо право на емоцію і несемо відповідальність за свою поведінку.

Коли відчуваєте заздрість, спробуйте не відганяти її, а зупинитися і дослідити:

• Чому саме я заздрю?
• Що саме в ситуації іншої людини мене зачіпає?
• Чого я хочу?

Трансформація заздрості в цікавість:

• Як людині вдалося цього досягти?
• Які кроки вона зробила?
• Чому я можу тут навчитися?

Це перемикає фокус із володіння результатом на процес його досягнення.

І найголовніше — спробуйте перенаправити енергію заздрості.

Якщо заздрите — дійте.

Викликає заздрість кар’єра «сина маминої подруги» — розвивайтесь професійно.

Заздрите творчості колеги — знайдіть свій спосіб самовираження.

Як психолог може допомогти працювати із заздрістю

Іноді самостійно розібратися із заздрістю складно: емоція може бути надто інтенсивною, змішаною з іншими почуттями: соромом, провиною, гнівом.

У такому випадку робота з психологом може бути цінною.

Психолог створює безпечний простір, де можна говорити про заздрість без осуду.

Ви можете нарешті озвучити те, що довго «варилося» всередині, але вже терапевтично.

У роботі з психологом можна виявити, що насправді стоїть за клубком емоцій.

Часто справа не в об'єкті заздрості, а в глибших особистісних темах: низька самооцінка, страх невдачі, незадоволені дитячі потреби у визнанні тощо.

Запрошую на консультацію

У своїй практиці я допомагаю клієнтам обережно і з повагою відокремити їхні власні бажання від нав’язаних, справжні цінності від того, що повинно бути важливим.

Я працюю в гештальт-підході, який допомагає підвищити чутливість до власних емоцій, зрозуміти свої потреби та знайти нові способи досягнення цілей.

У нашій спільній роботі ви зможете роздивитися ваші ресурси, можливості та обмеження.

Заздрість часто супроводжується відчуттям безпорадності: «У мене ніколи такого не буде». Терапія повертає відчуття цінності самого себе, здатності впливати на своє життя і досягати того, чого ви дійсно хочете.

Навчившись слухати себе та свої почуття (в тому числі заздрість), ви отримуєте доступ до важливої інформації про себе, свої бажання, цінності та напрямок розвитку.

Це почуття може стати помічником на шляху до більш усвідомленого та щасливішого життя.

Запрошую вас до спільної роботи разом.