Алекситимія: симптоми, та що робити

Алекситимія — це труднощі в ідентифікації, описі та вираженні власних емоцій, а також розпізнаванні почуттів інших людей.

Алекситимія може бути як тимчасовою (реактивною), і стійкою рисою особистості (через структурні особливості).

Симптоми алекситимії

• Людина не розуміє свої емоції/почуття
• Не може пояснити свої емоції/почуття
• Не розуміє емоції/почуття іншої людини
• Не може пояснити свої тілесні відчуття та реакції
• Має труднощі з фантазуванням/мріянням
• Не розуміє, як висловити свої почуття – приємні та неприємні
• Має схильність до конкретного, утилітарного мислення («що робити?» без аналізу «що відчуваю?»)
• Має відчуття «емоційного оніміння»
• Має часті соматичні скарги за відсутності медичних причин
• Переживає внутрішню порожнечу
• Має високий рівень зовнішнього контролю та раціоналізації

Для самостійного визначення цього розладу можна скористатися тестом – Школа алекситимії Торонто (TAS).

Цей прояв частіше зустрічається у чоловіків. Хоча, можу сказати, виходячи з практики, що і більшість моїх клієнтів-жінок відчуває труднощі у розумінні своїх емоцій та емоцій «інших».⠀

Люди з алекситимією на консультації нескінченно описують фізичні відчуття, часто не пов'язані зі знайденим захворюванням, а внутрішні відчуття виражають зазвичай - "Я відчуваю напругу, дратівливість, порожнечу."

Таким чином проявляється витіснення почуттів, і першому плані виходить тілесна складова.

Вирішення цієї проблеми дає зменшення чи зникнення тілесних проявів.

Завдання психолога: допомогти клієнту навчитися висловлювати свої почуття, визначати їх та називати.

У чому ризики алекситимії?

На жаль, при цьому стані підвищується ризик психосоматичних захворювань.

Багато психосоматичних клієнтів, у т.ч. люди з алекситимією, не вірять у те, що їх явно відчутні тілесні симптоми криються за психологічними проблемами. ⠀

Психосоматичних клієнтів часто вважають симулянтами, вони викликають найчастіше невдоволення лікарів, своїми частими візитами без об’єктивних видимих причин. І в них вже виробився певний рівень недовіри і розчарування медициною. Що, своєю чергою, відкладає звернення до психолога чи психотерапевту довгі роки.

Розпізнати цей стан фахівця, який не відноситься до профілю психічного здоров’я, досить складно. І терапія іноді не виходить за рамки примітивних препаратів з недоведеною ефективністю. Як ви розумієте, результат терапії, у такому разі, прагне 0.

Також ризики включають:

• Збільшений ризик депресії та тривожних розладів
• Складнощі у близьких стосунках
• Соціальна ізоляція
• Проблеми з прихильністю
• Підвищений ризик залежностей (як способу впоратися з почуттями, які не усвідомлюються)

Як може допомогти психотерапія?

Виходячи з написаного, донести до клієнта зв’язок між його психічним та фізичним станом стає одним із перших завдань для психолога/психотерапевта.

Крім того, перед психологом стоять непрості завдання: залучити клієнта до процесу терапії, побачити за симптомом психологічні причини.

Раціональний підхід близький людям з алекситимією.

У терапії можна дати інформацію, яку вони зможуть логічно переробляти, дотримуючись законів формальної логіки.

Поступово клієнт починає спостерігати та визначати емоції, що виникають у контакті зі своїм оточенням. Але це довга і кропітка робота.

Важливими напрямами роботи є ослаблення гіперконтролю і дозволяти бути тому, як воно є, в тому числі внутрішні процеси, усвідомлення власного тіла, «з’єднання» голови і тіла, синтез емоцій і логіки, розширення емоційного словника.

Від qui.help: якщо ви впізнали себе в цьому описі – це не вирок

Алекситимія — це не злам, а спосіб адаптації, який колись був потрібен. Але якщо зараз він заважає вам відчувати, будувати близькі стосунки або розуміти себе, ви можете змінити це за допомогою.

На qui.help ви можете записатися до автора статті або вибрати свого психолога, щоб поступово відновити зв’язок з емоціями, тілом та собою.