З радістю допоможу вам:

- зорієнтуватися на шляху до осмисленого, повнокровного життя;

- визначитися з істинними, справжніми бажаннями і виявити фальшиві (нав’язані, чужі) цілі й задачі;

- розібратися у тенетах складних, химерних стосунків.

Супроводжуватиму й підтримуватиму:

- у розвитку чутливості до своїх почуттів та потреб,

- у відстоюванні себе; вираженні цих почуттів та потреб у спілкуванні;

- у налагодженні більш конструктивних відносин з іншими;

- у пошуку відповідей на давні, таємні, болючі запитання;

- у поступовій трансформації звичної (але неефективної) моделі контактування з іншими.

Вірю в унікальність кожної особистості та життєвої ситуації. В неповторність кожної сесії. У те, що найліпші підказки - це почуття та істинні потреби. У магію контакту, бо саме в ньому відбувається найцікавіше.

Працюю в основному у Гештальт підході. Поважаю і вивчаю також психоаналіз (психодинамічний підхід).

Хочу поділитися: у моєму житті стало більше доброти. Більше прийняття, співчуття, звичайної турботи.

Я гадаю, це сталося не в результаті читання статей, книжок, лекцій та тренінгів (хоча це все, звісно, також змінює і трансформує), а насамперед внаслідок ДОСВІДУ прийняття мене з боку Іншого.

Гадаю, цей досвід не замінити чимось, наприклад, більш інтелектуальним, пізнавальним, теоретичним.

Адже це - переживання, яке не стирається з пам'яті, як вірш із Букварика, - воно стає частиною життя.

Прийняття - безпечне і спокійне. Воно неяскраве, не крикливе, не інтенсивне... Але воно прекрасне.

Досвід прийняття навчив мене тому, що на все є свої причини - чи це стосується особливостей мислення, установок, чи емоцій, почуттів, чи поведінки тощо...

Досвід прийняття з боку Іншого навчив мене приймати саму себе. Внутрішній критик припинив засуджувати і картати. Боротьба затихла. І стало спокійніше.

І одночасно - ніби при запуску злагодженого механізму - змінилося і ставлення до оточуючих. З'явилося більше співчуття. Там де раніше вмикався критик-засуджувач, тепер зростає цікавість: а як це влаштовано у тебе?

Коли є досвід прийняття з боку Іншого, простіше прийняти самого себе - такого, яким ти є. Примиритися із власною недосконалістю. І дозволити нарешті усьому іншому також бути недосконалим.

Це не вирішує усіх проблем. Можливо, що це лише початок вирішення.

Але це вивільняє енергію, котра раніше шалено й непомірно витрачалася на якийсь непозбувний, нескінченний внутрішній конфлікт.

Що це таке - прийняття? Для мене - це усвідомити власну обмеженість і скінченність (відкинути ідею всемогутності). Це, якщо треба, - погорювати за нездійснЕнним. Поспівчувати собі. Знайти пояснення реакціям на певні слова і дії з боку інших. Не засуджувати... Не ігнорувати почуття. Дати собі час. Не квапити себе. Не штовхати "вперед, за перемогами". Дати спокій собі. І всіх решту залишити в спокої.

Якщо простіше - бути добрішим.

Запитувати в себе: що я можу зробити для тебе, щоб ти сьогодні був щасливішим?

Те саме запитувати в Іншого.

Здійснювати щось посильними кроками, прислухаючись до себе, довіряючи відчуттям, не ігноруючи себе!

Поступово переходячи з опори зовнішньої на опору внутрішню.

Поступово провина перетворюється у відповідальність. А чорне-біле (читай "правильно-неправильно") стають альтернативними версіями розгортання ситуації.

І це звільняє.

Можливо, ви поцікавитеся: а де ж його здобути, цей досвід прийняття? Не завжди Інші, котрі оточують нас, готові нас прийняти. Не завжди можна їм довіритися і почуватися із ними в безпеці. І це може мати різні наслідки. Не тому, що вони нас не люблять - а в силу різних причин, серед яких - їхній власний досвід прийняття або неприйняття з боку їхніх значущих фігур.

Психолог може стати тією приймаючою і безпечною фігурою, із якою розпочнеться подорож до особистісної свободи та зрілості.

І мій досвід мені каже, що це варто зробити ❤️‍🩹