З психологією та психотерапією, я познайомилася у 2012 р. На той момент перебувала у складній особистісній кризі. Тривале перебування в токсичних відносинах, розрив і вихід з аб'юзивних відносин відбилися на моєму здоров'ї. Психосоматичні процеси та панічні атаки істотно впливали на якість мого життя.
Проходячи особисту та групову психотерапію. Відвідуючи різні психологічні тренінги, інтенсивні, конференції, навчальні програми, психологія та психотерапія стала способом мого життя.
Це стало для мене і особистим та професійним життям. Я цим живу, бачу у цьому цінність. Ділюсь зі своїми клієнтами тими навичками, які допомогли мені свого часу і допомагають до цього дня. У що, я вірю і спираюся, на інструменти, які вивчила, інтегрувала.
У своїй практиці застосовую гештальт-терапію, тілесно орієнтовану терапію.
Знаходжусь і далі в цікавому процесі пізнання себе та іншого, світу та себе у світі.
Пройшла навчання гештальт-терапії у Київському гештальтському університеті. Знаючи не зі слів, що таке шокова травма, травма розвитку та як прожити втрату, обрала для роботи спеціалізацію "Робота з травмами та втратами в гештальт-підході".
Вважаю, що кожен з нас має здатність зцілювати себе. Розвиваючи свідомість, ми можемо відстежувати свої психологічні процеси та впливати на них.
У кожного з нас є свої душевні рани, вони періодично нагадують про себе. І важливо, коли людина має навик, перетворити свій душевний біль на ресурс.
Навичка, розуміти природу цього болю. Які почуття не проживають, які потреби не вдається задовольнити?
Навчившись бути собі опорою, ми можемо бути опорними й інших. Є думка, що поранена людина ранить іншого, хто зцілився, зцілює. Тільки ставлячись до себе з любов'ю, ми можемо з любов'ю ставитись і до інших. Ми ділимося зі світом тим, що носимо у собі всередині.