Із початку моєї особистої терапії у 17 років я з підлітка, який переймався стосунками батьків і намагався їх вирішити, я перетворився на чоловіка, який гарно розуміє, де чия відповідальність за стиль життя і стосунки. Здатен і беру на себе відповідальність за своє сьогодення і майбутнє та не беру відповідальності на себе за вчинки і стосунки інших людей.
Мої стосунки із протилежною статтю покращились. Ми із дружиною навчилися вирішувати конфлікти, і вони нас зближують. Ми знайшли індивідуальний стиль вирішення деяких питаннь у нашій парі, чим я дуже пишаюся.
Мої стосунки взагалі із людьми і друзями покращилися. Я навчився краще обирати близьких і "далеких", спокійніше ставитися, коли мої інтереси із іншими не співпадають. Мені стало важливим не робити з людей тих, ким вони не є, а, з одного боку, цінувати те, що у конкретних людях є, а з іншого - знаходити тих, з ким я можу поділити інші цінності.
Моя самооцінка покращилася. З'явилася самоповага, заснована на діях і адекватному сприйнятті своєї особистості.
Також цей увесь шлях дав мені можливість працювати за профессією мрії) Я з 13 років захотів стати психологом, та не знав точно, чи це вийде. Виглядало як сильна авантюра, і авжеж на цьому шляху деінколи в мене опускалися руки. Та завдяки особистим крокам, підтримці колег і однодумців, терапії, супервізії, інтервізії і навчанню я знаходив можливості для особистого і кар'єрного зростання. І тепер це основна моя профессія, чому я дуже радію.
Якщо коротко, як можна побачити, то потрібно ще пошукать ту область життя, на якій би не відобразилася тривала і глибока психотерапія! :) Запрошую відчути це особисто!