Усі хвороби «від нервів» чи наївна психосоматика.

Автор: Євген Гречаник , 18.01.2020 17:04:36 18.01.2020 17:04:36 (674 переглядів)
Психосоматика
Усі хвороби «від нервів» чи наївна психосоматика.

Міфи про психосоматику

Дуже часто у популярній психології звучить слово психосоматика. Але, на жаль, більша частина сказаного і написаного про цю тему не є достовірним і науковим.  Аденоїди - тертя у ній, суперечки. Дитина, яка почувається небажаною. Ангіна, горло, тонзиліт - Ви стримуєтеся від грубих слів. Відчуваєте нездатність виразити себе. Астма – нездатність дихати для власного блага. Почуття пригніченості. Стримування ридання. І так далі в тому ж дусі. Негативні емоції та думки – викликають хвороби тощо. Все це можна назвати наївною психосоматикою. Практичної користі від подібних поглядів на хвороби дуже мало, а ось реальна шкода очевидна. Насамперед, люди беруть на себе зайву провину та відповідальність за свої захворювання. Також людина може вчасно не звернутися за реальною лікарською допомогою і не розпочати лікування.

Цікаво, що наївна психосоматика неоднорідна. Умовно її можна розділити на дві підгрупи – дуже наївна, побутова, заснована на метафізиці та езотериці, а також наукоподібна – психолого-медична, в якій відбувається підміна понять та нерозуміння різниці між соматичними, психосоматичними та соматоформними розладами, наївний погляд на символіку симптомів, та і т.д. Відрізняються обидві підгрупи лише термінами та витонченостями інтерпретацій та тлумачень. Суть міфу залишається незмінною – «Хворий САМ створює свою недугу. Він і є причиною хвороби, і нам не слід шукати інших» (Groddeck) (1866-1934) — німецький психіатр, психоаналітик і письменник. або випадкове не випадково», в основі якого лежать когнітивні спотворення, що дозволяють мати ілюзію контролю, безпеки та передбачуваності. Такий собі магічний спосіб контролювати хворобу. Я дуже часто чув, як цілком шановні та адекватні психологи чи лікарі-психотерапевти, кандидати та доктори наук, на повному серйозі і багатозначно підморгують, вважаючи зламану ногу клієнта «вторинною вигодою», не випадковою випадковістю… «психосоматикою», «соматизацією проблем». Вірус грипу, звісно, від стресу. Біль у спині, природно, від непосильної відповідальності... Багато хто вважає психосоматикою взагалі будь-які хвороби, включаючи рак, СНІД, ГРВІ, травми, переломи тощо.

Як насправді – насправді причини розвитку психосоматичних розладів складні та різноманітні. Навіть у загальновизнаних, найбільш популярних та практично обґрунтованих, класичних психосоматичних хворобах, т.зв. «Великій сімці» все не так просто, однозначно і потрібно розбиратися індивідуально. Не все, що бачиться як «чиста психосоматика», є нею. Наприклад, алергени при екзогенній бронхіальній астмі є основним та головним фактором і не мають відношення до психосоматики, а бактерії Хелікобактер пілорі зараз визнані ключовим фактором при виразці шлунка (Нобелевська премія з медицини 2005 року). Якщо всі хвороби походять від нервів, то лікувати від туберкульозу потрібно не легені, а хвору на волю. Приблизно так міркували тисячі цілком розсудливих людей протягом десятків років — доки лікарі не виявили причин туберкульозу і не навчилися ефективно його лікувати. Тепер складно знайти людину, яка б серйозно вірила в те, що туберкульоз походить від внутрішніх конфліктів чи надмірних пристрастей. Але про рак ще вірять. Саме вірять, т.к. на сьогоднішній день немає жодних наукових даних про зв'язок раку з психічними процесами. Навпаки, існуючі дослідження повністю спростовують такий зв'язок. Як би банально не звучало, але де є життя, там є і хвороба. Немає жодної живої клітини чи організму, які могли б працювати нескінченно довго без збоїв, пошкоджень та негативного впливу зовнішнього середовища. Ні психіка, ні свідомість ніяк не можуть допомогти чи перешкодити цим процесам. У рослин, грибів, найпростіших тварин немає психіки, але вони хворіють на вірусні та бактеріальні захворювання, ламаються, хворіють на рівні всіх своїх клітин, органів і систем. Психіка людини — це не щит від хвороб і не причина, що їх створює. Хворіти не дуже приємно, але це природна частина життя, і це нормально! Вірусам за часів пандемій все одно який організм використовуватиме для розмноження. Психологічний міцний чи ослаблений смутком та гнівом. Реально врятують гігієну, неконтактність та випадкові генетичні особливості. Випадковість випадкова. Ноги ламаються, найчастіше від слизької дороги та сили тяжіння землі. Не варто перебільшувати значущість емоцій, абсолютизувати та перебільшувати психологічні чинники. Безумовно, сучасний науковий погляд на психосоматичні захворювання означає розуміння важливості психічних факторів хронічного стресу та гіперактивації у відповідь гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової осі з порушенням функціонування вегетативної нервової системи. Проте, психічний внесок у розвиток хвороби лише одне із безлічі інших чинників та його потрібно розглядати комплексно. Також ключовими визнаються генетичні схильності. Саме генетика визначає який орган чи система органів буде найбільш чутливою до психосоматичних захворювань. Також, враховуються індивідуальні особливості реагування на стрес та здатність із ним справлятися. 

Стаття вже набрала лайків

office@qui.help
© qui.help - всі права захищені