logo

Усі категорії

icon
icon
  • qui.новини
  • Зрада
  • Психологічне насильство
  • Сенс життя
  • Агресія та злість
  • Кар’єра
  • Психологічні тести
  • Сімейні стосунки
  • Апатія та втома
  • Конфлікти на роботі
  • Психоонкологія
  • Сором і провина
  • Батьківство
  • Коучинг
  • Психосоматика
  • Співзалежність
  • Вагітність
  • ЛГБТК+
  • Психотерапія
  • Ставлення до грошей
  • Вигорання
  • Мотивація
  • Ревнощі
  • Стосунки
  • Війна
  • Нав'язливі думки
  • Розлади особистості
  • Страх смерті
  • Вікові кризи
  • Нейрорізноманіття
  • Розлуки й втрати
  • Страхи й фобії
  • Горювання
  • ОКР
  • Самовизначення
  • Стрес
  • Депресія
  • Панічні атаки
  • Самооцінка
  • Травма
  • Дитяча психологія
  • Підліткова психологія
  • Самопошкодження
  • Тривога
  • Дитячо-батьківські стосунки
  • Поведінкові залежності
  • Саморозвиток
  • Харчова поведінка
  • Домашнє насильство
  • Проблеми зі сном
  • Самотність
  • Хімічні залежності
  • Еміграція та адаптація
  • Прокрастинація
  • Сексуальне насильство
  • Емоції та почуття
  • Психічне здоровʼя
  • Сексуальність
Застосувати
icon

Категорії статей

icon
  • qui.новини
  • Агресія та злість
  • Апатія та втома
  • Батьківство
  • Вагітність
  • Вигорання
  • Війна
  • Вікові кризи
  • Горювання
  • Депресія
  • Дитяча психологія
  • Дитячо-батьківські стосунки
  • Домашнє насильство
  • Еміграція та адаптація
  • Емоції та почуття
  • Зрада
  • Кар’єра
  • Конфлікти на роботі
  • Коучинг
  • ЛГБТК+
  • Мотивація
  • Нав'язливі думки
  • Нейрорізноманіття
  • ОКР
  • Панічні атаки
  • Підліткова психологія
  • Поведінкові залежності
  • Проблеми зі сном
  • Прокрастинація
  • Психічне здоровʼя
  • Психологічне насильство
  • Психологічні тести
  • Психоонкологія
  • Психосоматика
  • Психотерапія
  • Ревнощі
  • Розлади особистості
  • Розлуки й втрати
  • Самовизначення
  • Самооцінка
  • Самопошкодження
  • Саморозвиток
  • Самотність
  • Сексуальне насильство
  • Сексуальність
  • Сенс життя
  • Сімейні стосунки
  • Сором і провина
  • Співзалежність
  • Ставлення до грошей
  • Стосунки
  • Страх смерті
  • Страхи й фобії
  • Стрес
  • Травма
  • Тривога
  • Харчова поведінка
  • Хімічні залежності
Застосувати
  • 05.02.2023
  • 3 хв
  • 137

Вимушена іміграція. Як собі допомогти? Рекомендації психолога

Депресія Самотність Сором і провина
Депресія Самотність Сором і провина
Вимушена іміграція. Як собі допомогти? Рекомендації психолога

Вимушеними мігрантами стають люди, які тікають від війни, тероризму, насильства. Щоб урятувати своє життя, вони змушені залишити свій будинок, місто, країну та шукати притулку в іншій державі. 

Як жити після того, як ти залишив свій будинок і опинився на новому місці?

Що переживає іммігрант?

Іммігранти стикаються із низкою психологічних проблем через внутрішню травму. Насамперед це гостре почуття втрати. 

У ситуаціях, коли люди змушені мігрувати, наприклад, під час тероризму чи війни, вони відчувають, що їх культура знаходиться під загрозою, і вони втрачають почуття приналежності до більшої групи. Вони часто страждають від ізоляції та самотності. Крім того, втрата звичаїв і традицій, які становлять частину ідентичності, загрожує скомпрометувати цілісність особи.

Оскільки причина їхньої міграції пов’язана з подіями поза їхнім контролем, мігранти відчувають посилені психосоціальні проблеми, коли стикаються з соціальними та культурними відмінностями в новому середовищі. Якщо нове середовище, в якому опинилися люди, схоже на їхню власну культуру, очікується, що у них буде менше проблем з інтеграцією; інакше вони, ймовірно, матимуть більше проблем.

Після переїзду в іншу країну людина втрачає колишній соціальний статус та звичне місце у суспільстві. Це призводить до відчуття своєї нікчемності, відчаю.

Ті, кому довелося залишити своїх рідних у зоні конфлікту, відчувають почуття, яке називається провиною вцілілого. Мігрантам соромно жити повноцінним життям, доки близькі залишаються у небезпеці. Це заважає інтеграції в нове середовище, не дає пристосуватися до обставин і знайти себе на новому місці.

Втрата землі, де вони народилися та виросли, той факт, що вона перебуває під чиїмось контролем, і невпевненість у тому, що вони не знають, коли  вони зможуть повернутися, є джерелом сильного стресу. Его формується та ототожнюється з землею, де людина народилася, та її культурою.

Як діти переживають міграцію?

Міграція впливає як на дорослих, так і на дітей. Більшість із них не може описати свої емоції, але в поведінці це відображається як страх, агресивність, спалахи агресії та гніву.

Діти, які пережили насильство або стали свідками насильства, зростає ризик психічних захворювань. Дітям, які пережили події, що травмують, необхідна психологічна підтримка, навіть якщо сама дитина не усвідомлює пережиту травму.

Що відчуває сторона, що приймає?

Для суспільства, яке приймає приїжджих, міграція також стає випробуванням і може стати подією, що травмує. Велика кількість приїжджих сприяє безробіттю серед місцевого населення. Збільшується навантаження на державні служби, що може завдавати дискомфорту та знижувати якість життя місцевих жителів. Ці чинники негативно впливають на фізичне та психічне здоров’я, а також можуть спричинити етнічні конфлікти. Тому сторона, що приймає, теж може відчути, що її життя перебуває під загрозою. Розуміння процесів, викликаних міграцією, допомагає уникнути таких конфліктів.

Як допомогти собі адаптуватись?

У важкому та тривалому процесі адаптації до нової культури кожна людина може допомогти собі впоратися зі стресом. Для цього скористайтесь рекомендаціями:

Емоційна сфера:

1. Визнайте, що ви зіткнулися із труднощами. Пам’ятайте, що реакція не є проявом слабкості.

2. Не пригнічуйте негативних почуттів, дайте їм вихід.

3. Ведіть щоденник почуттів, роздумів та переживань. Говоріть про свої почуття з друзями та рідними.

Тіло:

4. Дбайте про своє фізичне здоров’я (добре харчуйтеся, займайтеся спортом і добре висипайтеся).

5. Виконуйте звичні ритуали (готуйте їжу, проводьте косметичні процедури, гуляйте).

Збереження зв’язків:

6. Підтримуйте контакти з рідними, близькими, друзями, які залишилися в рідній країні.

7. Займайтеся тим, що нагадує вам про будинок (слухайте улюблену музику, читайте книги рідною мовою, дивіться улюблені передачі).

Нова культура:

8. Вивчайте правила життя у приймаючій країні, місцеві традиції та звичаї.

9. Беріть участь у різних аспектах нової культури (вивчайте мистецтво чи музику, займайтеся спортом, працюйте волонтером).

10. Відвідайте визначні місця в новій країні.

11. Спілкуйтеся з місцевими жителями, заводьте друзів та розвивайте стосунки.

Пам’ятайте, що процес адаптації відбувається повільно. Він може тривати протягом усього періоду перебування в іншій культурі. Дайте собі час, радійте невеликим успіхам і не бійтеся пізнавати нове середовище, адже у створенні нової культурної ідентичності беруть участь цінності обох культур (нової та існуючої).

Взаємодія з іншою культурою збагачує наше життя, допомагає позбутися культурного шоку та дозволяє більше цінувати свою рідну культуру. Впоратися зі складними процесами інтеграції у нове суспільство буде легше за підтримки психолога чи психотерапевта.

 

Сподобалась стаття? 👉

Юлія Клименко
icon Автор:

Юлія Клименко,

психолог

Ціна: від 1150 грн

Стаж: 11 років

Вітаю всіх, хто шукає допомоги чи підтримки та вибрав мою анкету в мережі. Мене звуть Клименко Юлія, я практикуючий кризовий психолог, сексолог, сімейний психотерапевт та супервізор. У роботі використовую техніки КПТ, гештальт та коучинг. Досвід понад 8 років, консультую індивідуально, сімейні пари...

Більше про психолога

Відгуки клієнтів про психолога

Андрій

Наталія

Рекомендує

За останній рік перенесла дуже багато травмуючих подій. Звернулась до Юлі у депресивному стані (війна, неможливість повернутися додому, розлука з сім'єю, скорочення на роботі), до цього був уже досвід роботи з психологом і я не мала часу та сил, щоб місяцями копатися у детстві та своїх почуттях. Юля зуміла підібрати для мене саме ті методики, які були мені потрібні. Покращення я почула з першої зустрічі. Продовжую працювати за тими домашніми завданнями, що дала Юля і розумію, що це допомагає. Всім рекомендую.

Андрій

Задорожна Олена

Рекомендує

З Юлею почали працювати торік. Я довго не могла знайти відповідного мені психолога і коли побачила її сторінку в інтернеті, відчула, що вона саме та, хто мені потрібний. І не помилилась! З моменту звернення я помітила покращення стану, моя тривога почала зменшуватися, а впевненість у собі з'являтися. Юля дуже чуйний та трепетний фахівець. З нею почуваєшся у безпеці! Вдячна їй за роботу та дуже рекомендую!

Андрій

Сталіна

Рекомендує

Я звернулася до Юлії в дуже тяжкому стані: 5 років у декретній відпустці, залежність від чоловіка, без своєї матеріальної бази. я зрозуміла чого я хочу, я перестала бути залежною від чоловіка і побачила наші відносини з іншої сторони, мої відносини з дитиною теж змінилися в гарний бік. Моє життя стало бути під символом "Я". Якщо про раніше, то в моїй житті були всі інтереси і дбала я про всіх, крім себе...:( На питання, що понравилось у роботі психолога, хочу написати. ..РЕЗУЛЬТАТ:) трансформація життя проходитиме і після роботи з Юлією, бо були такі важливі сесіїї, інсайти яких ще приходять у мою життя. .є запит, є результат!!!! Дякую велике за твою працю!!!!!

Психологи, що працюють з темою
"Депресія"

Валентина Мельникова

Валентина Мельникова

Психолог

Стаж: 7 років

В профіль
Олена Гаврилова

Олена Гаврилова

Психолог

Стаж: 18 років

В профіль
Юлія  Ємцова

Юлія Ємцова

Психолог

Стаж: 4 років

В профіль
Запитання на форумі по темі
“”
Darina 333
Darina 333, 29 років 12.07.2026 13:04
Почуття провини перед дитиною

Доброго дня !

Маю таку ситуацію, 8 місяців назад народила немовля. Завжди була біля неї, з нею , годую грудьми. Але тепер стався такий момент, що я почала усвідомлювати, що я зробила їй дуже мало фото у перші місяці і тепер це дуже болить( поганий ракурс, темно). Особливо болить що я довго їй носила шапочку та антицарапки і відповідно на усіх фото вона у них, тобто немає дитинки де в неї голі ручки, голівка. Мене дуже це болить і повертає назад, хочеться усе змінити. Приходить усвідомлення чому я не додумалась зняти ці предмети і ці фото тригерять. Болить дивитись на фото інших мам і розуміти що вони все зробили гарно а у моєї із за моєї неуважності тепер не буде таких гарних фото та відео.

Думка мене зʼїдає, тобто вона як навʼязлива і не дає нормально жити тут і зараз .

Хочеться повернути час назад і все змінити. Маю почуття провини перед дитиною. Соціальні мережі та інші люди , які мають гарні фото викликають біль і плач. Не можу я прийняти цей факт. Можливо щось порадите, або підкажете що зі мною . Дякую !

88 5
max
max, 37 років 09.07.2026 06:46
у моєї дружини деструктивно нарцисичний розлад особистості. Допоможіть мені вижити

Допоможіть мені будь ласка. Ми разом з дружиною 9 років, 4 з яких одружені. Все життя я не розумів, що з нею відбувається і чому вона ставиться так до мене поки не попав в армію (близько року я військовий)

Опишу наші відносини: секс я повинен заслужити(наприклад дати їй гроші або купити подарунок) я увесь час винен у всіх її бідах (вона постійно говорить що не щаслива зі мною, що не любить мене, що я скучний, що життя іде а вона зімною, що я зіпсував їй життя і тд тп) навіть якшо вона зробить щось погане всеодно я винуватий, вона постійно все перекручує і бреше, від неї немає підтримки або співчуття, вона мої слабості завжди використовує щоб зробити мені боляче. Тільки зараз я дізнався що це форма деструктивного нарцисизму, при чому важкого. Наприклад вона може розглянути можливість переспати з іншим чоловіком за гроші якщо їй таке запропонують, при цьому у нас сексу взагалі майже немає, а коли є то я майже випрашую його у неї, і вона мене може ображати під час процесу (типу що я не чоловік, що малий член і тд тп, що я їй противний) Вона ніде не працює вже 3 роки, я абсолютно все забезпечую, квартира моя,машина моя, гроші мої. На всі спроби заставити її піти на роботу у нас завжди скандал і я завди винен у цьому, останній раз відмовився переводити їй гроші на місяць, вона обвинила мене що я жлоб і вона подасть на розлучення. Вона не хоче приїджати мене провідувати в місто(хоче є така можливість раз на тиждень бачитись на 2 ночі,(можна домолятися з командиром)). При цьому я знаю що вона спілкується і фліртує із іншими хлопцями і легко піде на знайомство і контакт із ними, думаю і на секс на першій зустрічі. Вона постійно маніпує всим і робить мене винним у всьому. Я емоційно максимально і сексуально став від неї залежний, почалися панічні атаки, тревожність, депресія, невпевненість, слабка потенція, погана координація рухів, неуважність, безсоння. допоможіть мені вижити я не знаю що мені робити бо + до цього я в армії

825 32
Anna
Anna, 18 років 08.07.2026 09:55
Переезд в другую страну

Здравствуйте!

Прошу, подскажите пожалуйста, как я могла бы облегчить свое состояние.

Мне 18 лет, совсем скоро, уже вот в сентябре, мне ехать учиться в Польшу. Последние три года это была моя цель, я дышала этим.

Я уверена в том, что хочу этого. Сейчас уже два года как я живу в деревне под Киевом с семьёй, вокруг лишь лес и реки. Нету людей, я не ходила в школу последние несколько лет, просто сижу дома и все, у меня нету никакого социума. Я страдала все это время от нехватки общения.

И вот когда это все так близко, вчера мама стояла на кухне, делала варенье, вышло очень много и она сказала "Будем всю зиму одно варенье есть", а потом вспомнила, что я уеду, и заплакала. Она очень редко плачет и вообще показывает свои эмоции, и я правда считала, что ей как-то не особо грустно, что я уеду. И мы обсуждали с ней часа 3 это все.

А тут всю ночь и все утро я не могу взять себя в руки, реву как будто все умерли уже. у меня такая боль внутри. Мне невероятно сложно отпустить семью, в особенности маму. И очень боюсь той боли и тоски, которую начала испытывать сейчас просто даже от мысли об этом. Я вообще очень редко плачу.

Конечно, я понимаю, что это все звучит очень банально, все с этим сталкиваются, и выглядит как соплежуйство, но в этом и проблема, я обычно так себя не веду, не страдаю от людей. А тут прям прозрела. И я не понимаю как мне быть. у меня нету здесь ничего, кроме семьи, не за что держаться.

Но представляю как я одна в общаге в другой стране, как провожаю маму, как она уезжает, и сердце обливается кровью. Мне кажется я не переживу это. Я так давно не была в социуме, что уже и не помню как общаться, не понимаю как друзей заводить. Я жажду этого, но и страх очень сильный. Я не уверена, на что способна вообще в этом плане. Не знаю, что от себя ждать.

Как мне не поддаваться эмоциями? Я не прощу себе, если упущу шанс на исполнение своей мечты. Идеальный момент есть, нужно ехать, но мне очень больно..( и как реветь перестать я не знаю, я ещё дома, а уже прощаюсь как будто.

310 14
Шукають психолога по темі
“”
-50% на першу сесію
Залиште свій імейл, і ми надішлемо промокод на вашу пошту