Анастасія Др...

Психотерапія змінила мене кардинально. Вона стала тим простором, де я вперше змогла по-справжньому прожити свої втрати, доторкнутися до болю без страху і не залишитися в ньому сам на сам. Завдяки терапії я знайшла мову для своїх переживань, змогла повернути собі відчуття себе, поступово зібрати себе нову — уже з усіма пережитими втратами, але живу, цілісну, сильну.

Психотерапія дала мені опору, якої мені так бракувало у найтемніші моменти життя. Вона навчила бути поруч із собою — чесно, ніжно, без осуду. І саме через особистий досвід психотерапії я змогла по-іншому бути поруч і з іншими — у їхньому горі, втраті, розгубленості.
Це не просто інструмент чи методика — це шлях глибокого перетворення, який я пройшла і яким супроводжую тепер інших.

Я як людина і як спеціаліст добре знаю, що таке втрати — не з книг, а з власного досвіду. У моєму житті була як перинатальна втрата, так і втрата вагітності на ранньому терміні. Я також пережила втрату дуже близької людини. Цей шлях був надзвичайно складним, але я змогла пройти його, знайти нові сенси та відчути, що життя може мати продовження — тепер я мама живої дитини. Я знаю, як це — бути вагітною після втрати, як це — стати мамою після горя, і як важливо вберегти стосунки в часи, коли все здається надламаним.

У своїй роботі я використовую екзистенційний підхід — саме він, на мою думку, найбільш м’яко, глибоко та природно допомагає людині віднайти власну опору, сенс і свободу жити тут і зараз, попри біль. Я супроводжую жінок на всіх етапах: у моменті втрати, в період горювання, під час планування нової вагітності, впродовж неї, у пологах і в материнстві. У мене є багато історій клієнток, які пройшли цей непростий шлях і знову знайшли в собі силу радіти життю.

Я не обіцяю простих рішень, але я поруч — у складному досвіді, в кризі, в пошуках і в тиші. Моє завдання — бути уважною, стабільною опорою, поки Ви шукаєте свій шлях. Моє гасло: сенс життя не в горі, а в житті, яким би складним воно не було.

Терапія зі мною — це передусім простір без осуду, де можна бути собою в будь-якому стані. Тут можна говорити про біль, втому, втрату сенсу, злість, провину, страх — усе, що іноді важко озвучити навіть собі. Я тримаю цей простір уважно й бережно, з повагою до вашого темпу та меж.

Я працюю в екзистенційному підході, тому в центрі нашої спільної роботи — не просто "усунути симптом", а побачити глибші смисли вашого досвіду, знайти опору в собі, навіть у складних життєвих періодах. Часто це шлях через втрату — до нового бачення себе, життя, стосунків.

Терапія може бути як короткостроковою (психологічна підтримка в кризі), так і довготривалою — коли хочеться глибше зрозуміти себе, пережити непростий досвід або трансформувати спосіб життя. Я підтримую, ставлю запитання, іноді мовчу поруч, якщо саме цього потребує простір.
Тут можна не поспішати — ми йдемо вашим ритмом.

Маю базову психологічну освіту — у 2010–2014 роках навчалася в Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди за спеціальністю «загальна психологія».
У 2014–2018 роках проходила навчання у Vitatherapist в екзистенційному підході.
Наразі продовжую професійний розвиток: у 2025 році проходжу навчання на міжнародному курсі Shapes of Grief, який присвячений темам втрати та горювання.
Також постійно працюю над власною усвідомленістю й емоційною стійкістю — проходжу особисту терапію та регулярні супервізії.

Shapes of Grief (2025) — міжнародний курс, присвячений темі втрати та горювання. Фокус на підтримці людей у складних емоційних станах, спричинених втратою.

Vitatherapist (2014–2018) — поглиблене навчання в екзистенційному підході до психотерапії. Робота з темами сенсу, свободи, відповідальності, ізоляції, смерті та вибору.

Регулярна участь у супервізіях та особистій терапії — як елемент постійного професійного та особистісного розвитку.

Можна жити з болем — і знову відчувати смак життя.

Моє особливе захоплення — в’язання іграшок. Я створюю їх з любов’ю, часто — для дітей, щоб дарувати радість і тепло. Найбільше щастя — бачити, як дитячі ручки беруть ці іграшки, як очі наповнюються світлом. Це гріє моє серце і нагадує, як важливо знаходити просту радість навіть у найменших речах.

Мені також щиро цікаві люди: їхні історії, внутрішні світи, шлях, який вони проходять. Я вірю, що в кожному є глибина й сила, навіть якщо вона тимчасово захована під шаром болю. Саме ця зацікавленість допомагає мені бути уважною й бережною у роботі.