Готові до змін на краще?
Знайти психологаСексуальне насильство — це одна з найбільш руйнівних форм травми, що має глибокі та тривалі наслідки для психіки та тіла.
Часто одним із найболючіших симптомів є гостре відчуття відрази, відчуженості або ненависті до власного тіла. Тіло, яке мало бути безпечним домом, перетворюється на місце болю, сорому та тривоги.
Цей текст присвячений розумінню того, чому виникає ця відраза і, що найголовніше, як розпочати делікатний і поступовий шлях відновлення безпечного контакту зі своїм тілом.
Пам'ятайте: це не ваша провина і зцілення можливе.
Як травма сексуального насильства впливає на сприйняття власного тіла
Травматичний досвід, особливо сексуальне насильство, буквально «записується» в тілі.
«Травма — це незавершений біологічний процес, застрягле енергетичне збудження, яке не змогло вийти з тіла через реакції боротьби чи втечі», — Пітер Левін, психотерапевт, у книзі «Пробудження тигра».
Ван дер Колк у своїй книзі «Тіло веде лік» пояснює, що під час травми тіло входить у стан «завмирання» або дисоціації, щоб впоратися з нестерпним досвідом.
У результаті, тіло перестає бути джерелом відчуттів і задоволення.
Коли тіло стає тригером
Будь-яке тілесне відчуття — дотик, прискорене серцебиття, сексуальне збудження — може активувати залишки травматичної пам’яті, викликаючи страх, паніку або відразу.
Коли тіло стає об’єктом сорому, відчуження та гніву
Постраждалі часто звинувачують своє тіло за те, що воно «не захистило» або «зрадило» їх, що призводить до ненависті до себе.
Людина може жити «в голові», ігноруючи або знецінюючи своє тіло, намагаючись уникнути неприємних відчуттів, що є захисним механізмом.
Ці відчуття є природною реакцією психіки на травму, спробою відмежуватись від місця, де було завдано болю.
Чому важливо не змушувати себе «прийняти тіло» одразу
Часто можна почути поради «просто полюбити своє тіло» або «прийняти себе». Однак для людини, що пережила зґвалтування або насильство, такі вимоги є не тільки марними, а й можуть бути ретравматизуючими.
Згідно з Левіном, зцілення травми має відбуватися «знизу вгору», починаючи з тіла та відчуттів, а не «зверху вниз», через раціональний примус. Примус до негайного прийняття повторює патерн насильства, де зовнішня сила диктує, що людина має відчувати щодо свого тіла.
Відраза до тіла — це потужний захисний механізм. Намагання його різко зняти без безпечної підтримки може викликати повернення непропрацьованих травматичних емоцій.
Пам’ятайте, що перший етап у відновленні — це безпека. Перш ніж говорити про «прийняття» або «любов» до тіла, необхідно відновити базове відчуття безпеки в ньому.
Тільки після того, як нервова система знову відчує стабільність, можливе справжнє зцілення та повернення контакту.
Як поступово відновлювати контакт із тілом
Справжнє відновлення вимагає не швидкості, а сталості, глибокої роботи та толерантності до власного темпу. Цей шлях має бути повільним, поступовим і контрольованим самою людиною. Він починається з встановлення кордонів.
Почніть із зовнішніх та внутрішніх кордонів
Ви маєте право казати «Ні» будь-якому дотику, ситуації чи думці, які викликають дискомфорт. Це повертає відчуття контролю над тілом.
Починайте з нейтральних або приємних відчуттів, які не пов’язані з травмою
Це може бути відчуття прохолодної води на руках, вага ніг на підлозі, смак їжі.
Мета — бути присутнім у тілі протягом короткого, безпечного моменту, а потім повернутися до безпечного стану.
Більше рухайтесь
Знайдіть рух, який повертає відчуття внутрішньої сили, а не лише фізичної форми. Це може бути йога, бойові мистецтва, танці або просто прогулянки, де ви відчуваєте, що тіло належить вам.
Ван дер Колк наголошує на важливості ритмічних, синхронізованих рухів.
Обережно вводьте сенсорні стимули
Наприклад, виберіть м’який, приємний на дотик одяг або використовуйте свій улюблений аромат, який викликає приємні відчуття, щоб створити «якорі» безпеки в тілі.
Самодотик як зцілення
Якщо дотик до тіла є тригером, починайте з дотику до нейтральних, не надто емоційних частин, наприклад, руки або стопи.
Робіть це не для того, щоб відчути задоволення, а для того, щоб надіслати нервовій системі сигнал: «Я в безпеці, я можу потурбуватися про себе».
Як вам може допомогти психотерапія
У роботі з наслідками сексуального насильства та тілесною відразою психотерапія є критично важливою.
Зцілення не відбувається ізольовано. Воно вимагає роботи у двох напрямах: відновлення відчуття безпеки у власному тілі та відновлення довіри у стосунках із зовнішнім світом.
Саме тому тілесно-орієнтований підхід сфокусований не на переказуванні історії, а на пропрацюванні травми через відчуття в тілі.
Терапевт допомагає завершити реакції, що застрягли під час травматичної події, наприклад, тремтіння або, навпаки, застигання, та розвантажити нервову систему, відновлюючи природну здатність до саморегуляції.
Паралельно, діалогова терапія створює безпечний простір, де ви можете вербалізувати сором, гнів та відразу. Психотерапевт стає «безпечною опорою», яка допомагає знову навчитися довіряти та відчувати себе цінним.
Запрошую на консультацію
«Шлях до відновлення контакту з власним тілом — це шлях мужності та самоспівчуття. Це процес повернення собі свого “Я“, не засуджуючи й не кваплячись.
Ваше тіло не є місцем вашого сорому, воно є свідком вашої сили та місцем вашого майбутнього зцілення», — Захарова Наталія, психологиня.
Я працюю з наслідками травми сексуального насильства та порушенням тілесного образу, використовуючи інтегративний підхід, орієнтований на відновлення тіла, і діалог.
Маю спеціалізацію «Робота з травматичним досвідом» та досвід роботи з темою сексуального насильства.
У роботі я не форсую травматичні події, а зосереджуюсь на відновленні регуляції нервової системи через відчуття безпеки, ресурсу та встановлення особистих кордонів.
Ця робота вимагає багато сміливості та ресурсності, тому ми рухаємося у вашому темпі.
Якщо ви пережили сексуальне насильство та відчуваєте відразу до тіла, запрошую вас у безпечний простір. Моя місія — допомогти вам відновити відчуття контролю, довіри та цілісності у вашому тілі.
