Terrible two або криза 2 років. (Частина 1)

У статті подається стислий аналіз вікової кризи 2-х років, психофізіологічні особливості розвитку дітей даного віку

Terrible two або криза 2 років. (частина 1)

У віковій психології велика увага приділяється кризі трьох років. Але до неї ще потрібно дожити) Насправді, тодлер (або по-русски чалапун) 2 років може переживати кризу більш масштабну, ніж криза трьох років. Існує теорія, що якщо дитина не проживає кризу повноцінно, то наступний криза проживається нею більш важко. Що ж відбувається під час цього періоду? Слід зауважити, що цей криза може розпочатись у півтора роки і перейти у кризу трьох. До цього солодка дитина перетворюється на котел емоцій та бурхливих переживань. Відбувається тотальний протест. І часто ми можемо побачити дитину на підлозі біля супермаркету або на майданчику і поруч батьків, які намагаються цю істерику припинити. Перший вагомий фактор – це так звані «Сльози марності». Це реакція на досвід дитини, коли неможливо вплинути на перебіг подій або змінити його за бажанням малюка. Дитина ніби опиняється на роздоріжжі – з одного боку вона бажає вплинути на ситуацію і щоби все відбувалося як вона хоче, але це неможливо. І тодлер реагує бурхливими емоціями, які виражаються у сильних сльозах і в спротиві. Саме тому, у цей період мов червона ганчірка для бика для дворічки є слово «НІ» з боку батьків. «Ні» для дитини – це і є невідворотність марності – щоб я не робив, але відповідь не руйнує всі надії. Для дитини це нестерпно. Що й казати, якщо і для дорослих відмова є травматичною та болючої, і часто дорослі звертаються до психолога з невмінням переживати відмови. давати малюкові прожити цей період і дозволити поплакати. Справа в тому, що багато хто з дорослих важко переносити дитячі істерики, оскільки на інстинктивному рівні дитячий плач сприймається важко і у дорослого спрацьовує бажання зробити що завгодно, аби його припинити. Інший момент – нас не навчають, як ефективно справлятися з емоціями дитини, як реагувати, коли малюка переповнюють емоції, у якості захисної реакції можуть виступати знецінення емоцій дитини або заборона на емоції. Це може виражатися у фразах - Це така дрібниця, чого ти рюмсаєш? або «ну досить нитки, ти ж хлопчик» абощо. Дитині ж на цей момент достатня присутність батьків, перебування на рівні очей, проговорення емоцій. Підтримка та прийняття. Послання від батьків може бути сформульоване приблизно так: «Я тут, поруч з тобою, я бачу, що тобі образливо, що ти маєш злість. Так буває». Категорично не рекомендую позбавляти дитину одну в кімнаті зі словами на кшталт – «Поки не заспокоїшся, з кімнати не вийдеш». Така маленька дитина не зрозуміє цього виховного ходу і буде вважати, що вона щось погано робить і дорослий її через це відкидає. А це момент довіри в стосунках. Інший момент, пов'язаний з «НІ». Слід проаналізувати, у яких ситуаціях заборона у вигляді не повинна бути безперечною – наприклад, питання безпеки життя. Саме по собі «Ні, без причин та пояснень є доволі травмуючим. І, в цих випадках, замість короткого не можна пояснити дитині, чому не варто робити ту чи іншу річ.
Проговорювання та пояснення діють ефективніше. Це лише деякі аспекти психологічного розвитку дворічки. Але можна сказати одне точно – далі буде ще цікавіше!

© Марія Гречаник - дитячий, сімейний психолог