Страх близькості

У людей з нарцисичними рисами страх перед інтимом може бути виражений у страху оцінити свою особистість і відторгнення (розчарування), якщо вони знаходяться поруч з іншою людиною недосконалою, недосконалою.

Таким людям важко прийняти себе як реальних. Вони відчувають в собі якийсь недолік або дефект, який намагаються приховати через те, що завжди прагнуть самовдосконалюватися. Або у своїх грандіозних фантазіях вони бачать себе більш значущими, вагомими чи навіть великими, ніж є насправді.

Будучи близькими з іншими, вони намагаються «світити», здаються «найкращими». За словами Ненсі МакВільямс, такі люди «важливіші, ніж вони є». Але таким людям вдається сяяти і продемонструвати свою досконалість на відстані. Коли інші люди підходять до людини з нарцисичною структурою характеру, він починає боятися викриття – того, що його знайдуть звичайним, «середнім» — а потім (як йому здається) вони обов’язково втратять до нього інтерес. Він покритий соромом, тому що його може помітити реальний і живий – і, отже (за його почуттям) – з  Якийсь недолік.
Страх перед викриттям і сором знищують близькість.  Отже, у статті про нарцисизм я згадав одну пацієнтку, яка думала, що її можна помітити, якби вона була ідеальною і була б вищою за інших. її, ціною високої напруги,  Мені вдалося сяяти на засіданнях компанії – викликаючи своєю думкою, творчість – море захоплення (за її припущеннями). Але, під час перерв, коли всі співробітники пили чай і розмовляли, вона сама втекла у віддалені місця, боячись експозиції – те, що зблизька вона не буде такою пишною. Вона не могла прийняти себе як справжню людину з гідністю та обмеженнями і бути собою, поруч з іншими, до початку лікувальної роботи.

Такі риси особистості набувають «спасибі» батькам, в яких (за словами відомого психотерапевта) звучить: «Не будь собою! бути таким, яким я хочу!» Батьки транслюють дитині те, що не є цінним саме по собі, і це цінно, якщо це відповідає очікуванням батьків – це буде успішним у музиці, мовах, воно виявиться видатним. (тобто продовження) батьків. Виправдати очікування, він відкидається, він не має права бути собою і жити своїм життям.

Крім того, люди з нарцисичною структурою характеру дуже потребують з іншими людьми – які б звертали на них увагу, висловлювали «схвалення» — і таким чином підтримували б свою самооцінку. Але вони не можуть визнати свою потребу – для них це виявляється принизливим, здається, слабкість. Працюючи з іншим пацієнтом з нарцисичними рисами характеру, я помітив – як тільки на терапевтичному сеансі нам вдалося досягти контакту, емоційної близькості або вона визнала свою потребу в мені; Тому наступного разу вона пропустила зустріч. Коли ми обговорювали з нею таку повторювану модель, вона сама побачила, що в пропуску сесії для мене є повідомлення: «Не думайте, що ви мені не потрібні. Я самодостатній.” Нарцисисти, які потребують відносин, знецінюйте їх. У цьому випадку страх перед інтимом (і втекти від нього) виник через нездатність визнати свою потребу в іншій людині, свою прихильність. У разі такого визнання, Люди з нарцисичною організацією особистості страждають від колапсу відчуття своєї не і самодостатності. Але все-таки самодостатність і ні – це ілюзія. Будь-який з нас не є самодостатнім: для того, щоб нова людина народилася, партнер Потрібна; для того, щоб малюк виживав, потрібна мати, яка його годує і піклується.

Давайте подивимося на страх близькості в людей зі структурою шизоїдного характеру.  Коротко описуючи цей психотип, можна відзначити відрив шизоїдів; самозаглиблення; аутизм; відхід від реального світу у фантазії; Відчуження – як від інших, так і від деяких частин себе. Шизоїд завжди на відстані від усіх інших. Для того, щоб такі люди відновлювалися, їм особливо потрібно піти на пенсію, побути на самоті. Зовні вони часто здаються холодними і нечутливими. Часто замість живих почуттів  Шизоїд часто демонструє інтелектуалізацію – беземоційну розповідь про почуття, не показуючи їх. Але шизоїди дуже чутливі люди з тонкою емоційною настройкою та інтуїцією; Хоча це часто непомітно оточуючим. Справді, вони мають здатність сприймати те, що інші люди не можуть відчути; Але часто вони не чутливі до того, що відчувають інші люди – у нормальному діапазоні людських переживань. Занурені в себе шизоїди часто творчо обдаровані і творчі – у сфері мистецтва, наукових досліджень.

За словами МакВільямса, одним із видів виховання, який спровокований розвитком і закріпленням риси особистості шизоїд (відстороненість, відхід у себе), є наявність матері – порушення меж дитини – Супер-залучений, суперконтрольний і супер-вторгнутий – спроба особистого простору дитини; і нетерплячий критикувати батька. Інший вид виховання характеризується наявністю подвійних повідомлень – на вербальному рівні повідомляється, на невербальному, на іншому. С. Палаццолли наводить такий приклад … Мама відвідує сина в лікарні … Син радісно кидається до матері, але мама відходить. Тоді син також сидить. Тоді мати (яка щойно відірвалася) з образою каже: «Ти зовсім не радий мене бачити?» Щоб не «зійти з розуму» від цих протиріч, дитина схильна «заходити в себе».

    У людей зі структурою шизоїдного характеру страх перед інтимом виражається в страху поглинання іншою людиною. Поглинання означає загрозу втратити себе, свої кордони, стати частиною іншого. Основний  конфлікт шизоїдів стосується близькості та відстані. Вони пристрасно жадають близькості, хоча відчувають постійну загрозу поглинання з боку інших людей. Вони шукають відстані, щоб зберегти свою безпеку і ні, але в той же час вони страждають від самотності. Роббінс описує цей внутрішній конфлікт так: «Підходь ближче — я самотній, але тримайтеся осторонь — я боюся реалізації». Часто шизоїдні особистості прагнуть недосяжних сексуальних партнерів, але в той же час вони байдужі до наявних партнерів.

Так, один з учасників терапевтичної групи, який має шизоїдну структуру характеру, на кожній зустрічі групи невербально продемонстрував її   страждання (сидіти з пригніченим поглядом або тихо плакати). Але довгий час вона не хотіла ділитися цим досвідом; кажучи, що вона сама розбереться. коли найтепліші і найуважніші учасники групи (з кращих намірів, піклуючись про це) почали активно розпитувати її, виявляти співчуття; дівчина в   Якусь мить віддалася під їхнім тиском, розповіла про свої труднощі, отримала підтримку.  Але те, що відчує інша людина, як тепло від сумісності, полегшення від підтримки; Для неї було надмірне наближення. За її словами, вона дозволяла людям підійти занадто близько, вони проникли в її простір. Після цього дівчина закрилася; І вона обов’язково пропустила наступну зустріч групи – так вона відійшла і  відновив її межі. Такий ступінь близькості (хоча й супроводжувався теплом та участю інших) їй було важко витримати. Та сама учасниця колись поділяла в групі факт, що всі її стосунки з протилежною статтю мають віртуальний характер – за інтернет-перепискою; У неї не було справжніх стосунків з чоловіками – це знову підтверджує страх перед інтимом і бажання підтримувати стосунки на відстані.

При спілкуванні з такими людьми важливо, поважаючи їх страх, не підходити психологічно та емоційно близько; Тримайте дистанцію комфортною для них,

Інший тип страху я б назвав – травматичний страх інтимності, виражений у тому, що людина боїться зближення і прихильності, побоюючись   Повторення минулого травматичного досвіду.

Страшно підійти ближче, тому що. Ви можете бути покинутими, покинутими. Пацієнтка, яка проходила терапію, розповіла, що у неї була травма, пов’язана зі смертю матері у віці 11 років; І незабаром – і смерть бабусі, яка доглядала за дівчиною. У підлітковому віці дівчину, вперше закохавшись, виявилася молода людина, яка залишила її заради іншої. Після цього жінка поклялася познайомитися, залишила надію вийти заміж і стати мамою, і почала вести відокремлений спосіб життя. За її досвідом, стосунки та прихильність були чимось дуже небезпечним –  в них можна зіткнутися з болем і гіркотою втрати дорогої людини; І вона робила все, щоб уникнути цього болю.

Інший приклад травматичного страху перед близькістю можна проілюструвати на прикладі пацієнтки, яка мала досвід дитини, де її жорстоко побили, ігнорували. Тому в її внутрішньому світі стосунки є там, де вони принижують, боляче. Свідомо бажаючи відносин, вона робила все, щоб не прив’язуватися, не наближатися. Увійшовши у стосунки, вона їх зруйнувала. Страх перед інтимом врятував її від повторення травматичного досвіду стосунків, де один є жертвою, інший – агресора.
життя в терапевтичних стосунках, інтимності, прихильності – в темпі і зі ступенем зближення, яке є комфортним для пацієнта; Він зможе перенести в своє життя досвід, набутий з психотерапевтом – навчитися не боятися близькості і вступати в стосунки.