Що заважає повірити у себе?

Впевненість у собі – характерологічна властивість особистості, що виникає як результат соціальної активності людини в 3алежності від ставлення до неї оточуючих у зв’язку з виявленими ним здібностями, що характеризується позитивним самосприйняттям. Впевненість у собі є запорукою досягнення значних цілей, чи то успішне проходження співбесіди при прийомі на роботу, влаштування особистого життя, відстоювання власних інтересів або публічний виступ.

А ось недолік впевненості у собі є перешкодою на шляху до успіху.

Однією з найпоширеніших причин невпевненості у своїх силах є страх і неприйняття суперництва. Суперництво – це такі відносини між людьми, в основі яких лежить прихована чи явна боротьба за владу, за визнання, за кохання чи можливість реалізації внутрішньоособистісного потенціалу.

Емоційно зрілий індивід усвідомлює, що життя, за великим рахунком, і є суперництвом. Така людина знає свої сильні сторони та свої обмеження, тому якщо вона програє, то не вважає це глобальною трагедією, а сприймає поразку як виклик та поштовх до подальшого розвитку, як своєрідну точку зростання.

Невпевнена в собі людина – зайве скромна, сором’язлива, не любить бути на виду. Причина такої поведінки в тому, що він не сприймає суперництва. Як правило, це відбувається через власну надмірну честолюбність, яка полягає в прагненні робити все краще за інших і домагатися більшого, ніж інші, у жадобі слави, в любові до почестей. Найчастіше, ступінь свого честолюбства самою людиною не усвідомлюється.

Патологічно честолюбна людина боїться програти, впасти не тільки в очах інших людей, а й у своїх. Думка про те, що він не ідеальний, стає нестерпною і, витісняючи її зі свідомості у спробі заглушити тривожність, людина створює та використовує захисні механізми. Це може виглядати як страх публічних виступів, участі у змаганнях, нездатність розпочати свою справу або братися за те, що ще ніколи не пробував. Страх невдачі – це перше наслідок тривожності, пов’язане із патологічним суперництвом.

Це явище набуває своєї специфіки 3алежно від типу самооцінки. Так, неадекватна самооцінка, чи вона завищена чи занижена, є основою невпевненості у собі служить захисним механізмом хворобливого честолюбства.

Занижена самооцінка і почуття неповноцінності, що виникає на її основі, є важливою формою психологічного захисту від суперництва – уникнення. Людина створює дистанцію між собою і конкурентом, тому будь-яке суперництво стає абсурдним тому, придушуючись, воно стримує честолюбство і позбавляє людини від почуття тривоги. Приниження свого «я» веде до ослаблення впевненості у собі. Головні честолюбні устремління людини, зазвичай, перебувають у тій області, де він найбільш схильний принижувати власні здібності.

Людина із завищеною самооцінкою на основі своїх честолюбних прагнень будує фантастичні уявлення про власну цінність та важливість. Це типова поведінка про «невизнаних геніїв». Небезпека цієї ілюзії виявляється тоді, коли почуття власної гідності завдається удару. Звичайній людині можна помилятися, а генію — непростимо! Коли уявлення про себе ідеальне руйнуються, людина падає і не може піднятися. У крайніх випадках небажання знайомитися із самим собою призводить до депресії та уникнення реальності за допомогою та .

Невпевнена в собі людина, виявивши інформацію, що не співпадає з його ілюзією про себе самого, демонструє нестійкість самооцінки, коливаючись між відчуттям величі та нікчемності.

Адекватно високий рівень самооцінки як компонент впевненості у собі зумовлює особистісний комфорт, виражає самоприйняття і є джерелом задоволеності людини собою (визначення Е.А. Серебряковой, А.М. Прихожан).

Інша причина неприйняття суперництва – несвідомий страх успіху. На шляху до власних здобутків людини зупиняє страх ворожості, заздрості з боку інших людей, страх втратити їхню любов і прихильність. Мало кому під силу усвідомити цей страх, адже на поверхні видно лише поведінкові та свідомі прояви, що стримують і зупиняють його. Людина саботує власний успіх: вона може запізнитися на важливу співбесіду, забути вчасно дати звіт, програти у спортивному змаганні, одягатися скромно навіть за наявності матеріальних можливостей, боячись справити гарне враження. Варто зазначити, що людина не здатна змінити свою поведінку, доки не усвідомлює свого глибинного неприйняття суперництва.

Людина невротичного складу, як правило, невпевнена в собі. Відомо, що в основі будь-якого неврозу лежить конфлікт та протиріччя. В даному випадку, це конфлікт двох несумісних напрямків між неусвідомленим високим рівнем домагань і реальним станом речей, який детермінується страхом втратити розташування інших людей та небажанням бачити свою неспроможність. Для такої людини ослаблення тривоги, викликане сильним честолюбством, набагато значніше і важливіше за здійснення його бажань.

Якщо неприйняття суперництва стає домінуючою рисою у характері індивіда, воно веде відмовитися від будь-якого ризику, тобто до невпевненості. Така установка позбавляє людину радості буття, можливості продуктивно вирішувати нагальні завдання, переживати радість творчості, творення та реалізації власного потенціалу. Без цього практично неможливо досягнення психологічного комфорту і задоволення власним життям.

Використана література: Карен Хорні. – Невротична особистість нашого часу. Нові шляхи у психоаналізі.