Як працює психоаналітично-орієнтована терапія?

Психотерапія  – для мене це творчий процес, який спрямований на допомогу людині в непростій ситуації. Це не лікування, не навчання того, як треба жити. Я б назвала психотерапію подорожжю у світ вашої душі, де клієнт – це стражденний мандрівник,  а психотерапевт – провідник з деякими знаннями та вміннями.

Це світ – наповнений різноманітністю фарб і форм, в якому панує як світло, так і темрява, в якому мають місце можливості та безвиході. Це світ, у якому щось трапилося, а чомусь так і не вдалося здійснитись.

Психотерапія – це дотик до  душі людини, до історії її життя, до причин  її проблем та до джерел їх вирішення. Спільна подорож у світ, де відкривається можливість для самодослідження та самоспостереження. Тут виникає, так би мовити, погляд на себе зсередини. І коли він з’являється, то приходить розуміння, що   наше життя – це наш витвір. І тоді починається шлях переосмислення. Терапевт допомагає клієнту спочатку побачити суть його труднощів, а потім фактори, що заважають досягненню мети. Допомагає клієнту відокремити його занепокоєння та хвилювання від реальних ситуацій.

Одним із напрямків психотерапії є психоаналітично-орієнтована психотерапія, яка позначає форму психотерапії, заснованої на теоретичних та аналітичних принципах психоаналізу.

Біля джерел психоаналізу стояв легендарний Зигмунд Фрейд. Його роботи визнані новою віхою світової культури. Інтерес до відкриттів психоаналізу виявляють філософи та письменники, художники та режисери. Багато психоаналітики взяли за основу «вчення» Фрейда, тим самим зробили суттєвий внесок у розуміння психічного розвитку та функціонування психічних процесів завдяки. більш 100-річній практиці клінічної роботи та наукових досліджень у галузі психоаналізу.

Виник психоаналіз, як метод вивчення та лікування істеричних неврозів. Результати психотерапевтичної практики, а також аналіз різних явищ звичайного психічного життя – помилкових дій, сновидінь, дотепності – були проінтерпритовані. Фрейдом як результат дій загальних психологічних механізмів.

Поділ психіки на свідоме та несвідоме – основна передумова психоаналізу. Мислення та поведінка людини визначають несвідомі потяги, що сягають корінням у травмуючі переживання дитинства або вступають у зіткнення з моральними та культурними нормами, що існують у суспільстві. Так виникають усередині психічні конфлікти. Вирішення цих конфліктів здійснюється шляхом витіснення зі свідомості «поганих», але не природних бажань та потягів. І це витіснення потягу не зникають безвісти. Вони заганяються в глибини людської психіки і даються взнаки, викликаючи напруження.

Процес психоаналітично-орієнтованої терапії полягає у вивченні та реорганізації особистості. Це робиться для того, щоб людина могла зберігати свої напруження з меншими труднощами, поки не прийде час їх зняти. Несвідоме  необхідно поступово зробити свідомим. А  потім привести під спостереження незадоволені напруги.

Виявлення несвідомого відбувається у ході терапевтичної розмови через вільні асоціації клієнта, його застереження, описки, аналіз його нічних сновидінь. Пророблення та усвідомлення прихованих внутрішніх конфліктів призводить до глибоких особистісних змін.

Сенс будь-якої психотерапії, я вважаю, це знайти почуття натхнення і потоку, отримати можливість краще зрозуміти свою проблему і поміняти до неї ставлення. Це я змогла побачити у роботі з людьми. Проблеми, з якими вони приходили на початку, здавались їм якимись нерозв’язними і важкими, а згодом настає спокійний і розважливий погляд на себе і на світ. А деякі клієнти можуть навіть з гумором ставитися до раніше обтяжливих їх станів. І як справді виявляється правий герой “Степового вовка” в романі Гессе, кажучи, що “будь-який високий гумор починається з того, що перестаєш приймати всерйоз власну персону”.

Можна поспостерігати, як людина в процесі психотерапії навчається спиратися на себе. І дуже цікавим для мене було виявити, що шлях вирішення проблеми у кожної людини свій: один, єдиний і неповторний.  І як показує моя практика у людей з’являється шанс набути нових життєвих смислів, розвинути здатність до любові, до праці, що приносить задоволення.