Refugee syndrome

Refugee syndrome

Ситуація війни загострює різні важкі почуття  Він руйнує знайомий світ, позбавляє відчуття безпеки, викриває цілий спектр травматичних переживань, примножує різноманітні втрати. Я хочу зупинитися на тих переживаннях, які пов’язані з раптовим вимушеним переселенням, з вибором втекти з дому, втекти, з пошуком притулку, безпеки, виходу з дому.

Такий важкий емоційний стан, коли людина переживає втрату життя, що залишилася в «старому домі» в «своєму місті», довго шкодує про переїзд, не створює нових опор, нових соціальних зв’язків, не може інтегрувати нову реальність у свій внутрішній світ кілька десятиліть тому, вони називали біженцями синдром.

Синдром біженців пояснюється по-різному, його намагаються описати люди, які роками досліджували біженців, які працюють з ними, а також ті люди, які відчули такий досвід і можуть описати ці умови зсередини. Так сталося, що я належу до обох категорій одночасно. Виходячи з власного досвіду життя різних симптомів біженців, а також на досвіді роботи з клієнтами, за життя яких особливе місце займав синдром біженців.

Перш за все, скажу, що можна говорити про синдром біженців, якщо пройшло достатньо часу і симптоми важкого емоційного стану залишаться стабільними.

Скільки достатньо? На жаль, на це питання немає єдиної відповіді, але цей час не вимірюється тижнями і місяцями, коли людина може відчувати гострий шоковий розлад, виражений синдром біженця можна обговорити пізніше, тому я пропоную розглянути один рік як умовну одиницю. Травматичний стан може перетворитися на тривалу травму.

Проте зараз ми можемо помітити різноманітність симптомів біженців, які є найбільш поширеними.

Перше, що важливо сказати, це те, що біженці – це люди з травмованою психікою, яким важко взаємодіяти з людьми з «іншого» світу, тому вони часто тримаються разом,  контакт зі своїми подібними і водночас гостро відчувають самотність.  Як ми можемо допомогти такій людині – навчити її сканувати світ, помічати його інтереси, підходити до іншого, перевіряти безпеку.

Ще одним важливим маркером, який не можна не сказати, є повне знищення знайомого світу. Те, що раніше було стабільним, знайомим, зрозумілим, безпечним –  Де жити, де купувати продукти, як оплачувати рахунки, хтось робити манікюр, де позичати гроші, до якого лікаря краще звернутися, у кого попросити допомоги, де шукати роботу тощо – зник. Це сприяє хронічному переживанню невизначеності, що породжує тривогу, іноді паніку, оскільки звичайні опори зникли, а нові не можна створити миттєво, знайомий світ розвалився, а незнайомця важко сприймати і пережити як безпечне. У психотерапії важливо працювати зі створенням опор, з можливістю робити невеликі кроки і відповідні результати, з вивченням невизначеності, що важливо прагнути до впевненості принаймні, де це можливо тут і зараз. Робота зі сканування світу як безпечної, особливо якщо людина мала досвід ударної війни перед переїздом, і картина безпечного світу впала.

Я не можу не зупинитися на кризі ідентичності – ще одному важливому симптомі біженців. Люди, переїжджаючи в іншу країну, часто втрачають звичний соціальний статус, професію, інші  Значні соціальні ролі, які залишилися в минулому житті, соціальні зв’язки, соціальне коло, здатність вільно спілкуватися, якщо мова обмежена, і багато іншого. Все це порушує звичні уявлення про себе, відповідь на питання «Хто я зараз?» Це бентежить або породжує важкі почуття, внутрішні та зовнішні опори хитаються і вимагають нових реквізитів. І, на жаль, процес знищення старого набагато швидше, ніж створення нового. Часто для цього потрібна допомога психотерапевта, підтримка близьких.

Говорячи про симптоми біженців, не можна не сказати про особливості життя за численні втрати, які відбулися одночасно. часто горе як природний необхідний етап життя  Будь-які втрати для біженців з різних причин стають недоступними. Це відбувається з різних причин. Не можна сумувати, хоча б тому, що потрібно вижити, і тому має бути застосована виснажена психіка  Для цього є багато зусиль. Гострий процес горіння заморожується, консервується і відкладається або стає млявим. В особливо важких випадках людина має багато років  сумує за покинутим будинком, за минуле життя, ніколи не міг перейти на новий; від режиму виживання до режиму повного життя.  У промові людини часто стає помітним, що він називає будинок тим, що десь там залишилося: «У мене вдома щось є», «Хочу додому», «Я кусюся додому». Водночас, навіть місяцями чи роками, людям може бути важко назвати нове місце проживання будинком, навіть якщо вже зроблено вибір залишитися в іншому місті чи в іншій країні. У цьому випадку важливо працювати з заземленням, присвоєнням, новими значеннями, скануванням реальності, відчуттями тут і зараз.

Це лише деякі з симптомів, які найчастіше виникають у  Такий важкий досвід, що мільйони людей на планеті і ми сьогодні,  Українці. Багато біженців потребують за допомогою спеціалістів у різних сферах, психотерапії  Успішно працює з різними симптомами і може допомогти пережити складні умови, створити всередині себе новий світ, побачити навколишній світ і жити далі.

Запрошую на роботу