Готові до змін на краще?
Знайти психологаСитуація війни загострює різні складні почуття, руйнує звичний світ, позбавляє відчуття безпеки, оголює цілий спектр травматичного досвіду, примножує найрізноманітніші втрати.
Хочу зупинитися на тих переживаннях, які пов’язані з раптовим вимушеним переселенням, з вибором тікати з рідного дому, рятуватися втечею, з пошуком прихистку, безпеки, залишаючи свій дім.
Що таке синдром біженця?
Таке непросте емоційне становище, коли людина тривалий час переживає втрату того життя, яке залишилося в «старому домі», у «своєму місті», шкодує про переїзд, не створює нових опор, нових соціальних зв’язків, не може інтегрувати нову реальність у свій внутрішній світ, кілька десятиліть тому назвали синдромом біженця.
Синдром біженця пояснюють по-різному, його намагаються описати люди, які досліджували біженців, роками працюють із ними, а також ті люди, які проживали такий досвід і можуть описати ці стани зсередини.
Так сталося, що я належу одразу до обох категорій. Спираючись на власний досвід проживання різних симптомів біженця, а також на досвід роботи з клієнтами, у житті яких синдром біженця займав особливе місце.
Коли виникає синдром біженця?
Насамперед скажу, що про синдром біженця можна говорити, якщо минуло достатньо часу, а симптоми складного емоційного стану залишаються стабільними.
Скільки це — достатньо? На жаль, немає єдиної відповіді на це питання.
Але цей час не вимірюється тижнями й місяцями, коли людина може переживати гострий шоковий розлад, про виражений синдром біженця можна говорити пізніше. Тому пропоную умовною часовою одиницею вважати один рік, коли гострий травматичний стан може переходити у затяжну травму.
Тим не менш те, що ми можемо помічати зараз, — це найрізноманітніші симптоми біженців, які є найбільш поширеними.
Симптоми синдрому біженця
Гостра самотність
Перше, про що важливо сказати, — що біженці — це люди з травмованою психікою, яким важко взаємодіяти з людьми з «іншого» світу, тому вони часто тримаються разом, контактують із собі подібними і при цьому гостро переживають самотність.
Як ми можемо допомогти такій людині — вчити її сканувати світ, помічати свій інтерес, наближатися до іншого, перевіряти безпеку.
Повне руйнування звичного світу
Ще один важливий маркер, про який не можна не сказати, — повне руйнування звичного світу. Те, що раніше відчувалося стабільним, знайомим, зрозумілим, безпечним — де жити, де купити продукти, як оплатити рахунки, у кого зробити манікюр, де позичити грошей, до якого лікаря краще піти, у кого попросити допомоги, де шукати роботу тощо — зникло.
Це сприяє хронічному переживанню невизначеності, яка породжує тривогу, іноді паніку, адже звичні опори зникли, а нові неможливо створити миттєво, знайомий світ зруйнувався, а незнайомий важко сприймати та переживати як безпечний.
Психологи, що працюють із цією темою
Хочете обговорити це з психологом?
Підбірка спеціалістів, що мають досвід роботи саме з вашою темою.
У психотерапії важливо працювати саме зі створенням опор, зі здатністю робити маленькі кроки і привласнювати собі результати, з дослідженням невизначеності, яку важливо прагнути перетворити на визначеність хоча б там, де можливо, у тут і зараз. Особливої уваги вимагає робота зі скануванням світу як безпечного, особливо якщо у людини до переїзду був шоковий досвід війни і картинка безпечного світу зруйнувалася.
Криза ідентичності
Не можу не зупинитися на кризі ідентичності — ще одному важливому симптомі біженців.
Люди, переїжджаючи в іншу країну, часто втрачають звичний соціальний статус, професію, інші значущі соціальні ролі, які залишилися у минулому житті, соціальні зв’язки, коло спілкування, можливість вільно комунікувати, якщо мова обмежена, і багато іншого.
Усе це порушує звичні уявлення про себе, відповідь на питання «Хто я тепер?» ставить у глухий кут або викликає складні почуття, внутрішні та зовнішні опори хитаються і потребують нових опор.
І, на жаль, процес руйнування старого відбувається значно швидше, ніж створення нового. Тут часто потрібна допомога психотерапевта, підтримка близьких.
Горювання стає недоступним
Говорячи про симптом біженців, не можна не сказати про особливість проживання численних втрат, які сталися одномоментно. Часто горювання, як природний необхідний етап проживання будь-якої втрати, у біженців з різних причин стає недоступним.
Це відбувається з різних причин. Горювати неможливо хоча б тому, що потрібно виживати, і й так виснаженій психіці потрібно докладати для цього багато зусиль.
Гострий процес горювання заморожується, консервується і відкладається або стає в’ялим.
Незавершена адаптація
В особливо складних випадках людина багато років тужить за залишеним домом, за минулим життям, так і не зумівши перейти на новому місці з режиму виживання в режим повноцінного життя.
Часто стає помітним у мові людини, що домом вона називає те, що залишилося десь там: «у мене вдома є щось», «хочу додому», «сумую за домом». При цьому навіть через місяці або роки людям буває важко назвати домом нове місце проживання, навіть якщо вибір залишитися жити в іншому місті чи в іншій країні вже зроблений.
У цьому випадку важливо працювати із заземленням, привласненням, новими сенсами, скануванням реальності, відчуттями тут і зараз.
З цим можна працювати в психотерапії
Це лише деякі симптоми, які проявляються найчастіше у такому непростому досвіді, який знайомий сьогодні мільйонам людей на планеті й нам, українцям.
Багато біженців потребують допомоги фахівців різних напрямів. Психотерапія успішно працює з різними симптомами і може допомогти прожити складні стани, створити новий світ усередині себе, побачити світ довкола й жити далі.
Запрошую у роботу.
