Психосоматика. Межа між правдою та вигадками

Здається, ніде немає такої кількості міфів та загадок, як в темі психосоматики.

Чи це вигадка якась?

Чи це магія-шмагія і всі хвороби від поганих думок, кармічних проблем, порчі та зглазу?

Чи є в психосоматики якесь наукове обґрунтування?

І головне – до кого взагалі з нею йти: до лікарів, гуру, психологів чи ворожок?

Ну, з ворожками, я думаю, ви самі розберетесь, а тут ми пропонуємо вам подивимось на психосоматику з точки зору доказової медицини та психології.

Для лікарів психосоматичні розлади – це діагноз виключення. Тобто його ставлять, коли пацієнта повністю, з голови до ніг, досліджено і інших причин виникнення симптому, окрім психосоматичних, лікарі знайти не змогли. Ось тоді вони знизують плечима і радять йти до психолога.

Що ж таке психосоматика?

Психосоматичні захворювання – це тілесні (соматичні) симптоми та хвороби, безпосередньо пов’язані з психологічними чинниками.

Є багато досліджень на цю тему і є певна кількість захворювань (але не всі підряд), де було знайдено пряму кореляцію між психоемоційним станом людини та її фізіологічним діагнозом.

Такі захворювання вже давно набули статусу офіційного діагнозу і лікарі про них знають. Вони занесені до міжнародного діагностичного довідника DSM-5.

Ось типові приклади психосоматичних симптомів, які можна доволі часто зустріти. Вони добре багатьом з нас знайомі:

• Фіброміалгія
• Хронічна втома
• Синдром подразненого кишківника
• Хронічний біль у спині
• Напружений головний біль
• Атиповий біль у грудях
• Диспепсія
• Безсоння
• Запаморочення
• Хронічний біль невідомої природи

Як з’являється психосоматика?

Давайте розглянемо одну якусь стресову подію, щоб розібратися в механізмі формування симптому у мінімальному масштабі.

З людиною щось трапляється, наприклад, її облаяла сусідка. Це є тригерна подія, яка запускає в дію весь механізм подальшого її відреагування.

Якщо для людини це був шок чи серйозний стрес, подія запускає активну реакцію тіла:

1. Підвищується артеріальний тиск – це забезпечує різкий приплив крові до м’язів, бо психіка разом з організмом готуються відбиватися або тікати, якщо гнів сусідки піде далі (бо у психіки немає розуміння доведеться організму битися чи ні, є просто сигнал небезпеки у вигляді ворожого об’єкту – і цього йому досить, щоб спрацьовував інстинкт).
2. Підвищуються серцеві скорочення, щоб можна було швидше пересуватися, захоплювати легкими більше кисню тощо.
3. Згущується кров, а кровоносні судини звужуються, щоб у разі травми швидше зупинилася кровотеча.
4. Рівень цукру в крові підвищується, щоб дати тілу більший приплив енергії.
5. Відбувається регулярний викид у кров великих доз гормонів стресу (глюкокортикостероїди, що виробляються наднирниками, що нагадує гормональну терапію).
6. Виникають напружені чи спазмовані зони у м’язовому корсеті.

І це, щоб ви розуміли – абсолютно буденна нормальна реакція психіки та тіла на разовий стрес.

А тепер уявіть що буває, якщо таких тригерних ситуацій у нас 10 на день? Там ледь не запізнився, там звіт не зійшовся, там у дитини істерика, там на дорозі якийсь мудак лячно підрізав, там клієнт нагиркав, там смикнуло: «чи я мобілу десь загубив», там замість відпочинку ввечері треба працювати, дружина свариться…

От якщо людина живе так?

Чи наша психіка звикає до того рівня стресу, яким ми живемо?

І так, і ні.

Так – вона звикає виживати і починає приховувати від нас наші справжні бажання, хоча б то відпочити. Виживання стає головною задачею. Психіка вмикає психологічні захисти і людина починає брехати собі, що її таке швидке гаряче життя влаштовує.

І ні – її тіло кожен раз реагує так само, поки людина маркує собі подію як стресову. Виробляються ті самі гормони, м’язи напружуються, тиск, серцебиття.

Велика кількість повторень однієї й тієї самої закріпленої реакції дає нам постійну напругу у певній зоні. А «слабке місце» доволі швидко, за кілька місяців чи років формує хибний чи реальний симптом.

Якщо людина не позбувається причини (перенапруженого способу життя та гіперчутливої реакції на події) і починає лікувати симптом – тіло його відразу ж відновляє.

Чи дійсно «всі хвороби від нервів»?

Якщо ви людина з критичним мисленням, звісно, що ми не будемо всі-всі захворювання відносити до психосоматичних. Але це й не нульова кількість.

Розділимо. Наприклад, до психосоматики природним чином відносяться всі невротичні та більшість психотичних проявів психіки – депресія, панічні атаки, тривожний розлад, біполярний, межовий розлад та багато інших.

Всі вони позначають певний склад психіки, де проблема з’являється, розвивається та закріплюється тільки на базі патологічних психічних процесів. Ці хвороби однознано «від нервів».

Шизофренію, до речі, не відносять до психосоматичних розладів, бо вона має генетичну спадковість і є органічною хворобою нервової системи. Як і психопатія, параноя, епілепсія, інсульти та багато інших важких захворювань та розладів.

Так само вчені не знайшли кореляції з психічними станами для тих, хто страждають на онкологію, Паркінсона, деменцію та інші надважкі хвороби. Тут – тільки до лікарів.

Психолог може дати людині підтримку, але не може брати такі хвороби в запит як психосоматику.

Окремо стоять симптоми, які з’являються в людини від півроку до 1,5 років після перенесеної шокової травми. Їх відносяться до психосоматичних захворювань та спочатку досліджують у психолога чи психіатра.

Поширені психосоматичні захворювання

Надаємо вам перелік захворювань, які історично вважаються психосоматичними, це так звана «Чиказька сімка» (Chicago Seven).

Вони добре досліджені та мають найбільш виражений зв’язок між їх виникненням та психікою людини.

1. Гіпертиреоз. В основі гіперфункції щитовидної залози лежить схильність людини до частого проживання страху, тривожності та хвилювань.
2. Виразка шлунка. Є зв’язок з частим переживанням гніву, пасивної агресії та агресії в моменти, коли в людини є потреба у турботі та підтримці.
3. Гіпертонія. Вражає людей, схильних до пригнічення та витіснення великої кількості емоцій та почуттів.
4. Бронхіальна астма. Знайдені причини виникнення можуть відрізнятися: це й хронічно подавлена агресія, і страхи, і частий пригнічений стан.
5. Атопічний дерматит. Виявлено зв’язок з надчутливістю людини, з підвищеною сприйнятливістю до навколишніх подій та критики.
6. Запальний процес у кишківнику. До цього схильні люди з емоційною нестабільністю, різкими коливаннями настрою.
7. Ревматоїдний артрит. В житті таких людей було місце для великих розчарувань, присутня незадоволеність собою та своїм життям.

З плином часу до списку «чиказької сімки» почали вноситися й інші патологічні стани: ожиріння, проблеми з апетитом, мігрень, безсоння, алергії.

Потрапив до списку й цукровий діабет, але працювати з ним можна тільки на початкових стадіях.

Психосоматичні та соматоформні розлади – у чому різниця?

Є ще один підвид психосоматичних захворювань – соматоформні розлади.

Це коли людина відчуває симптом (підвищений тиск, температуру, напад астми, біль, навіть вагітність), а лікарі не можуть знайти ніяких підтверджень, що такий симптом є.

Тобто, ні аналізи, ні вимірювання не підтверджують слова людини.

Що може викликати психосоматичні прояви?

Є два види причин психосоматики: прості та складні.

Прості причини

То коли ми можемо дослідити прямий причино-наслідний зв’язок.

Наприклад: є тривалий стрес на роботі – є хвороба, яка є прямим дозволом людині завалитися на диванчик та собі відпочити. Людина використовує свою здатність хворіти як алібі, аби не йти стресувати на роботу.

Психосоматика – це коли таких хвороб стає 10+ на рік чи вони переходять у хроніку.

Пряма та проста причина виникнення такої психосоматики – нелюбима робота або нездатність переносити там якісь фактори.

Замість того, щоб вирішити проблему з роботою, людина тривало вирішує проблеми зі здоров’ям.

Так само, до речі, і з поганими стосунками. Замість того, щоб вирішувати цю, більш складну проблему, людина буде ходити незадоволена і хвора роками.

Складні причини

Це коли реальні почуття до чогось/когось людина сама від себе приховує. Тобто, живе в самообмані або просто взагалі розучилася дослухатися до своїх почуттів.

Так працюють багато психологічних захистів – гасять почуття. І тут треба буде проробити певну роботу як з пошуку причин виникнення симптомів, так і з корекції ситуації.

Загалом тривога, тривала напруга, глибоке почуття провини, постійні переживання, гнівливість та пасивна агресія – всі ці емоції сприяють розвитку психосоматичних захворювань, особливо якщо вони пригнічуються та переживаються на постійній основі.

Як зрозуміти, що моя хвороба має психосоматичне походження?

Це доволі важко розрізнити для самої людини, бо «всередині себе» симптом звичайної хвороби та симптом психосоматично, виглядають абсолютно однаково.

І, якщо напруга, що викликає психосоматику, вже давно стала частиною життя, людина просто не в змозі її відділити від свого звичайного стану.

Але певні підказки, звісно, є.

Щоб розібратися у природі свого захворювання чи симптому, треба притримуватися певного алгоритму.

1. Спершу обов’язково зверніться до лікаря і зробіть повне діагностичне обстеження. Все рівно психолог також в першу чергу направить вас зробити це.
2. Якщо лікарі знайшли органічну чи фізіологічну причину і змогли вилікувати вашу хворобу – то яка вам далі різниця, чи не була вона викликана психосоматикою? Трошки жартую, хоча це й правда. Спочатку ви маєте виключити медичну частину діагнозу і спробувати традиційне лікування.
3. Якщо причину не знайдено – можна звертатися до психолога, чи лікарі самі можуть скерувати вас до нього.
4. Площина самоаналізу для людини полягає в тому, що ви можете пришвидшити процес пошуку причини, зібравши певну інформацію.

Відтворити хронологію подій

Згадайте, коли у вас почав проявлятися ваш симптом. І згадайте, чи відбувалися до того (за рік-півтора, півроку, кілька місяців до того або прямо перед виникненням симптому) якісь важливі події у вашому житті?

Оцінюєте події у сфері здоров’я, особистих та дружніх відносин, роботи, родинних відносин. Запишіть та проаналізуйте їх.

Проаналізувати емоційний фон

Запитайте себе: «В якому психологічному та емоційному стані я перебуваю останнім часом?»

Тут теж ви порівнюєте свій стан за пару років до хвороби, прямо до неї та під час захворювання. Бажано записати свої типові щоденні емоції, і також у певній тривалій хронології.

Зібрати можливі причини

Найчастіше до складної психосоматики приводять яскраві внутрішні конфлікти, про які людина не може не знати. Самотужки можна їх дослідити, тобто прийти до психолога вже зі своїми власними версіями причини.

Це може звучати так:

• «Я хочу відносин, але боюся, що наступний чоловік знов мене образить»
• «Я дуже люблю свою роботу, але забагато нервую та переймаюся щодо неї кожен день»
• «Я мрію бути незалежним, але чомусь досі живу з батьками» та т.і.

Як психотерапія працює із психосоматичними симптомами?

На прийомі у психолога клієнту запропонують разом проробити всю цю дослідницьку роботу, про яку було написано вище, але це ще не все.

Ще більш важливим за пошук причини, є навчання людини проживати свої почуття більш гармонійно, так, щоб переживання більше не соматизувалися у симптоми.

Клієнта навчають проживати та знижувати тривогу, гнів, сум, страх, жити в активній життєвій позиції, коли він/вона навчається вирішувати проблеми одразу, а не терпить їх роками.

Також клієнту треба вирішити свій наявний внутрішній конфлікт, зняти вже наявну напругу та повернути собі комфорт та спокій як переважний фон життя.

З цим запитом можуть добре впоратися більшість напрямків психології.

Запрошую вас на терапію

Сподіваюся, ця стаття була для вас корисною. Якщо ваша цікавість до теми була викликана нагальною потребою знайти причини та попрацювати ваш психосоматичний процес, запрошую вас на терапію.

Я працюю з психосоматикою вже багато років, використовуючи психоаналіз, метод роботи з травмою та ПТСР Somatic Experience, емоційно-фокусовану терапію та схема-терапію.