Професiйне самовизначення

Професійне самовизначення — це складний динамічний процес орієнтації особистості у професійно-трудовій середовищі, розвитку та самореалізації духовних і фізичних можливостей, формування адекватних професійних намірів і планів, реалістичного образу собі, як професіонала.

Професійне самовизначення ми розглядали як складне структурне утворення особистості, яке відображає погляд людини на світ професій, на конкретну професію, її можливості у навколишньому середовищі, а також власні наміри щодо самореалізації у рамках певної трудової діяльності.

Аналіз досліджень з проблем професійного самовизначення та профорієнтаційної роботи, дають підстави зробити висновок про те, що одним із показників їх ефективності може виступати рівень сформованості у старшокласника готовності до професійного самовизначення.

Готовність до професійного самовизначення  — це особистісне поліструктурне утворення, розвиток якого активізується у старшому підлітковому та молодшому юнацькому віці, яке підлягає цілеспрямованому педагогічному впливу і єдності розвитку своїх складових забезпечує осознань та обґрунтований вибір як майбутньої професії, так і розробку особистого професійного плану, спрямованого на визначення середнього довгострокової професійної кар'єри.

Аналіз досліджень з проблеми формування в учнів готовності до певної діяльності дозволив виділити у структурі мотиваційний, когнітивний та практичний компоненти.

Мотиваційний компонент визначає ставлення старшокласника до вибору майбутньої професії, а його основними показниками є наявність відповідних професійних інтересів та намірів, мотивів вибору професії.

Когнітивний компонент готовності до професійного самовизначення характеризується такими показниками: наявність знань щодо індивідуальних особливостей; інформованість про світ професій; поінформованість щодо вимог, які ставить професія, що обирається, до індивідуальних характеристик людини. Критеріями цього компоненту є здатність ученика до самоаналізу та аналізу професій.

Практичний компонент передбачає наявність у ученика вміння розробляти особистий професійний план та здійснювати заходи щодо його реалізації.

Результати констатувального етапу психологічного експерименту засвідчили , що для переважної більшості учнів притаманним є низький рівень готовності до професійного самовизначення (понад 70 % вибірки). При цьому основним фактором впливу на вибір старшокласником професії є його найближча соціальна среда (батьківщина, друзі, знайомі і таке інше), а серед мотивів вибору професії чільне місце посідають матеріальні, престижні та утилітарні групи мотивів.

Однією з умов активізації процесу професійного самовизначення, спрямованого на підготовку ученика до вибору майбутньої професії, ми побачили розробку та впровадження до навчально-виховного процесу школи психологічні  технології активізації профорієнтаційної роботи Під виховною психологічною технологією ми розуміємо виховні методи, що ґрунтуються не на механізмах зовнішнього підкріплення (заохочення та наказання), а на рефлексивно-вольових механізмах школяра. які забезпечують активну самостійну пошуково-пізнавальну та практичну  діяльність учня, спрямовану на формування та розвиток образу “Я”, рефлексію власних професійних можливостей, порівняння  їх з вимогами, що ставити до особистості обрано професійну діяльність.

Зазначені вище форми та методи активізації профорієнтаційної роботи ґрунтуються не на механізмах зовнішнього підкріплення, а таких, що особисто актуалізують проблему вибору майбутньої професії та направлені, апелюють, в першу чергу, до самосвідомості та свідомого ставлення до необхідності її вирішення. ”, в процесі якого методи активізації профорієнтаційної роботи використовуються як складові елементи педагогічної технології активізації професійного самовизначення. Одним із засобів визначення ефективності підготовки старшокласників до професійного самовизначення є оцінювання якості побудови школярем особистого професійного плану, в якому в узагальненому, інтегрованому вигляді подано всі основні складові професійного самовизначення.

Професійне самовизначення  — це складний динамічний процес. орієнтації особистості у професійно-трудовій середовищі, розвитку та самореалізації духовних і фізичних можливостей, формування адекватних професійних намірів і планів, реалістичного образу собі, як професіонала.

Ми виділяємо такі структурні компоненти готовності учнів старших класів до професійного самовизначення: когнітивний, мотиваційний та практичний.

Когнітивний компонент готовності до професійного самовизначення характеризується такими показниками: наявністю знань щодо індивідуальних особливостей; інформованістю про світ професій; поінформованістю щодо вимог, які ставить професія, що обирається, до індивідуальних характеристик людини.

Мотиваційний компонент визначає ставлення старшокласника до вибору майбутньої професії, а основними показниками його прояву є наявність відповідних професійних інтересів та намірів, мотивів вибору професії. Мотиваційний компонент має складну динамічну структуру, складові частини котрої певним чином супідрядні, і взаємообумовлені. До складу мотиваційного компонента, що відбиває зміни у потребнісно-мотиваційній сфері особистості, входять відповідні потреби, мотиви, ціннісні орієнтації, інтереси, схильності, установки. Формування мотиваційного компоненту відбувається в процесі діяльності і виражається у зміні ієрархії структури мотивів, їх абсолютної та відносної значущості, у появі нових та зникненні старих мотивів. Бажаним є домінування мотивів, безпосередньо пов'язаних з процесом та змістом майбутньої професійної діяльності.

Практичний компонент передбачає наявність в учачого вміння розробляти особистий професійний план та здійснювати заходи щодо його реалізації. До практичного компоненту готовності до вибору професії часто включають професійно важливі знання, вміння, професійно важливі якості особистості. професії: когнітивний критерій (здатність до самоаналізу; здатність до аналізу професій наявність профінформаційних знань, адекватна самооцінка); мотиваційний критерій (сформованість ієрархії мотивів вибору професії; наявність сталого інтересу до певної професії; сформованість професійних намірів); практичний (наявність обґрунтованого особистого професійного плану та здійснення практичних заходів з його реалізації).

304 Збірник наукових праць, випуск 16, книга 2