Професiйне самовизначення

Професійне самовизначення ми розглядали як складне структурне утворення особистості, яке відображає погляд людини на світ професій, на конкретну професію, її можливості в оточуючому середовищі, а також власні наміри щодо самореалізації в рамках певної трудової діяльності.

Аналіз досліджень з проблем професійного самовизначення та профорієнтаційної роботи, дають підстави зробити висновок про те, що одним з показників їх ефективності може виступати рівень сформованості у старшокласника готовності до професійного самовизначення.

Готовність до професійного самовизначення  — це особистісне поліструктурне утворення, розвиток якого активізується у старшому підлітковому та молодшому юнацькому віці, яке підлягає цілеспрямованому педагогічному впливу і у єдності розвитку свої складових забезпечують усвідомлений та обґрунтований вибір як майбутньої професії, так і розробку особистого професійного плану, спрямованого на визначення середнє- та довгострокової професійної кар’єри.

Аналіз досліджень з проблеми формування в учнів готовності до певної діяльності дозволив виділити у структурі мотиваційний, когнітивний та практичний компоненти.

Мотиваційний компонент визначає ставлення старшокласника до вибору майбутньої професії, а його основними показниками є наявність відповідних професійних інтересів та намірів, мотивів вибору професії.

Когнітивний компонент готовності до професійного самовизначення характеризується такими показниками: наявність знань щодо індивідуальних особливостей; інформованість про світ професій; поінформованість щодо вимог, які ставить професія, що обирається, до індивідуальних характеристик людини. Критеріями цього компоненту є здатність учня до самоаналізу та аналізу професій.

Практичний компонент передбачає наявність в учня вмінь розробляти особистий професійний план та здійснювати заходи щодо його реалізації.

Результати констатувального етапу психологічного експерименту засвідчили, що для переважної більшості учнів   притаманним є низький рівень готовності до професійного самовизначення (понад 70 % вибірки). При цьому основним фактором впливу на вибір старшокласником професії є його найближче соціальне середовище (родина, друзі, знайомі і таке інше), а серед мотивів вибору професії чільне місце посідають матеріальні, престижні та утилітарні групи мотивів.

Однією з умов активізації процесу професійного самовизначення, спрямованого на підготовку учня до вибору майбутньої професії, ми вбачали розробку та впровадження до навчально-виховного процесу школи психологічні  технології активізації профорієнтаційної роботи. Під виховною психологічною технологією ми розуміємо виховні методи, що ґрунтуються не на механізмах зовнішнього підкріплення (заохочення та покарання), а на рефлексивно-вольових механізмах школяра.

Активізація професійного самовизначення передбачає використання у профорієнтаційній роботі з учнями виховних методів, які забезпечують активну самостійну пошуково-пізнавальну та практичну  діяльність учня, спрямовану на формування та розвиток образу “Я”, рефлексію власних професійних можливостей, порівняння  їх з вимогами, що ставить до особистості обрана професійна діяльність.

Зазначені вище форми та методи активізації профорієнтаційної роботи ґрунтуються не на механізмах зовнішнього підкріплення, а таких, що особистісно актуалізують проблему вибору майбутньої професії та спрямовані, апелюють, в першу чергу, до самосвідомості та свідомого ставлення до необхідності її вирішення.

Результати формувального етапу психологічного експерименту дозволяють констатувати, що формування готовності до професійного самовизначення є педагогічно керованим процесом і його ефективність зростає за умови впровадження курсу “Твоя майбутня професія”, у процесі якого методи активізації профорієнтаційної роботи використовуються як складові елементи педагогічної технології активізації професійного самовизначення. Одним із засобів визначення ефективності підготовки старшокласників до професійного самовизначення є оцінювання якості побудови школярем особистого професійного плану, в якому в узагальненому, інтегрованому вигляді подані всі основні складові професійного самовизначення.

Професійне самовизначення  — це складний динамічний процес  орієнтації особистості у професійно-трудовому середовищі, розвитку та самореалізації духовних і фізичних можливостей, формування адекватних професійний намірів і планів, реалістичного образу себе, як професіонала.

Ми виділяємо такі структурні компоненти готовності учнів старших класів до професійного самовизначення: когнітивний, мотиваційний та практичний.

Когнітивний компонент готовності до професійного самовиз- начення характеризується такими показниками: наявністю знань щодо індивідуальних особливостей; інформованістю про світ професій; поінформованістю щодо вимог, які ставить професія, що обирається, до індивідуальних характеристик людини.

Мотиваційний компонент визначає ставлення старшокласника до вибору майбутньої професії, а основними показниками його прояву є наявність відповідних професійних інтересів та намірів, мотивів вибору професії. Мотиваційний компонент має складну динамічну структуру, складові частини котрої певним чином супі- дрядні, і взаємообумовлені. У складі мотиваційного компонента, що відбиває зміни в потребнісно-мотиваційній сфері особистості, входять відповідні потреби, мотиви, ціннісні орієн- тації, інтереси, схильності, установки. Формування мотиваційного компонента відбувається у процесі діяльності і виражається у зміні ієрархії структури мотивів, їх абсолютної і відносної значущості, у появі нових і зникненні старих мотивів. Бажаним є домінування мотивів, безпосередньо пов’язаних з процесом і змістом майбут- ньої професійної діяльності.

Практичний компонент передбачає наявність в учня вміння розробляти особистий професійний план та здійснювати заходи щодо його реалізації. До практичного компоненту готовності до вибору професії часто включають професійно важливі знання, вміння, професійно важливі якості особистості.

Для оцінки ефективності процесу підготовки старшоклас- ників до професійного самовизначення нами використовувалися критерії, які дозволять визначити ступінь їх готовності до вибору професії: когнітивний критерій (здатність до самоаналізу; здатність до аналізу професій наявність профінформаційних знань, адек- ватна самооцінка); мотиваційний критерій (сформованість ієрархії мотивів вибору професії; наявність стійкого інтересу до певної професії; сформованість професійних намірів); практичний (наяв- ність обґрунтованого особистого професійного плану та здійснення практичних заходів з його реалізації).

304 Збірник наукових праць, випуск 16, книга 2